Характеристика енергетичного господарства

Сучасні промислові підприємства мають складне енергетичне господарство і витрачають велику кількість палива, електричної енергії, теплоти у вигляді пари та гарячої води, а також стислого повітря і кисню.

Енергетичним господарством називають комплекс установок і пристроїв, які призначені для виробництва, трансформування, транспорту, розподілення і споживання електричної енергії, теплоти, палива (газу), стислого повітря і кисню.

В склад енергетичного господарства промислового підприємства входять:

1) установки для виробництва електричної енергії і теплоти – електростанції, котельні, установки для використання вторинних енергетичних ресурсів – парогенератори на відхідних газах; системи випарювального охолодження; установки для сухого тушіння коксу; утилізаційні газотурбінні установки тощо;

2) установки для виробництва стислого повітря і кисню – пароповітряні, компресорні і кисневі станції;

3) установки для виробництва газу – газогенераторні станції. До енергетичного господарства відносять також установки для очистки відхідних газів від технологічних агрегатів – доменних, мартенівських і відбивальних печей, конвертерів тощо;

4) пристрої для трансформування електричної енергії і теплоти – електротрансформаторні підстанції; теплові насоси; холодильні установки тощо;

5) системи для розподілення електричної енергії, теплоти, води, палива, газу, стислого повітря і кисню – електричні розподільчі пристрої і мережі, теплові мережі, насосні установки і охолоджуючі пристрої, системи паливо подачі, газорегулятори і газорозподільчі установки, газопроводи;

6) споживачі електричної енергії, теплоти, штучного холоду, палива, стислого повітря і кисню – виробничі агрегати; системи освітлення, опалення, вентиляції і гарячого водопостачання; установки для кондиціонування повітря тощо.

У виробничих агрегатах здійснюються різні процеси: силові, пов’язані з обробкою і переміщенням різних матеріалів; електромеханічні, в яких електрична енергія використовується для здійснення хімічних реакцій; теплові з використанням палива та інших енергоносіїв.

Теплові процеси: високотемпературні (t > 400^оС); середньотемпературні
(t = 200…400^оС); низькотемпературні (t < 200^оС).

Характерною особливістю енергетичного господарства промислових підприємств є різноманітність складових його установок, безпосередній їх зв’язок з технологічним процесом і розміщенням часто-густо на значній відстані одне від одного.

Склад енергетичних господарств різних підприємств і характеристики його установок і пристроїв визначаються різноманітними і взаємопов’язаними факторами.

Основними такими факторами є:

– технологічний процес, ступінь механізації і електрифікації виробництва;

– абсолютна величина витрати, параметри і режими споживання електричної енергії, теплоти, палива (газу), стислого повітря і кисню;

– вид палива, який отримуємо;

– взаємозв’язок енергогенеруючих установок підприємств з енергетичною системою району;

– розміщення підприємства по відношенню до житлового району.

Вплив вказаних факторів, а також інших місцевих і специфічних для даного підприємства умов визначають індивідуальні особливості енергетичного господарства кожного промислового підприємства.

Однак в загальному випадку структура енергетичного господарства принципово однакова (рис. ).

В наведеній схемі: 1 – зовнішнє джерело палива, його родовище; 2 – районна енергетична система; 3 – джерела електричної енергії, теплоти, стислого повітря, кисню на підприємстві; 4 – технологічні споживачі палива – виробничі агрегати (печі, сушарки), в яких безпосередньо використовується паливо для здійснення різних процесів; 5 – споживачі електричної енергії – електродвигуни, освітлювальні прилади, обладнання, в яких здійснюється електрохімічні і електротермічні процеси; 6 – споживачі пари і гарячої води – виробничі апарати, системи опалення, вентиляції і гарячого водопостачання; 7 – вторинні енергоресурси технологічних відходів; 8 – горючі відходи виробництва – горючі гази, відходи вуглезбагачення, деревинні відходи тощо; 9 – вторинні енергоресурси споживачів пари і гарячої води – відпрацьована та вторинна пара, гаряча вода.

Вторинні енергоресурси і горючі відходи можуть безпосередньо використовуватись різними споживачами, а також можуть служити для виробки теплоти і електричної енергії.

В останньому випадку за рахунок вторинних енергоресурсів виробляється або пара (в спеціальних парогенераторах), яка направляється безпосередньо споживачам чи в турбіни ТЕЦ, або електрична енергія в утилізаційних газотурбінних установках.

Окремі ланцюги загальної системи енергетичного господарства підприємства можуть бути відсутніми.

Використання палива і електричної енергії на підприємстві характеризується структурою енергоспоживання, його режимами і економічністю.

1. Сазонов Б.В., Промышленные тепловые электростанции/ Б.В.Сазонов, В.Н. Юренев, М.И. Баженов, А.С. Богородский //Под ред. Е.Я. Соколова. – Учебник для вузов. – М.: Энергия, 1967. – 344 с.

2. Физико-химические процессы сахарного произхводства/И.С.Гулый, В.М.Лысянский, Л.П.Рева и др. – М.: Агропромиздат, 1987. – 264 с.

3. Колесников В.А. Теплосиловое хозйство сахарных заводов/ В.А. Колесников, Ю.Г. Нечаев. – М.: Пищевая пром-сть, 1980. – 392 с.