Поняття і визначення, що використовують в БЖД

Людина постійно взаємодіє з навколишнім середовищем, перетворює це середовище, а воно, у свою чергу, впливає на життєдіяльність самої людини. Взаємодія людини із середовищем, що її оточує, відбувається при наявності прямих і зворотних зв’язків. Результати цієї взаємодії можуть змінюватися в широких межах: від позитивних до катастрофічних, що супроводжується загибеллю людей і руйнуванням компонентів середовища. Негативні впливи, які виникають раптово, періодично або постійно діють у системі “людина – життєве середовище” і визначаються як дія небезпек.

Вся сукупність видів людської активності утворює поняття діяльності. Діяльність вирізняє людину від інших живих істот, вона є специфічно людською формою активності, необхідною умовою існування людського суспільства. Форми діяльності людини розмаїті. Вони охоплюють практичні, інтелектуальні і духовні процеси, які протікають в побуті, громадській, культурній, виробничій, науковій та інших сферах життя.

Життя – одна із форм існування матерії, яка закономірно виникає при визначених умовах навколишнього середовища. Характерними ознаками є: обмін речовин, здатність до розмноження, росту, розвитку, активної регуляції складу та функцій руху, пристосування.

Діяльність – специфічна людська форма відношення до навколишнього середовища з метою забезпечення своїх різноманітних потреб (матеріальних, культурних, духовних тощо)

Життєдіяльність- це регульований стан навколишнього середовища, при якому, згідно із чинним законодавством, нормами і нормативами, забезпечується комфортна безпечна взаємодія людини з його компонентами, запобігання погіршенню екологічної обстановки, умов і охорони праці, виникненню небезпеки та дій в умовах надзвичайних ситуацій.

Безпека життєдіяльності – стан діяльності, при якому з визначеною ймовірністю виключений прояв небезпеки як у виробничій, так і невиробничій сфері з урахуванням взаємного впливу навколишнього середовища, людини та суспільства.

Структура життєдіяльностіяк складної системи, включає у свій склад людину (населення), природне та штучне середовище життя, сферу діяльності людей. Відноситься до категорії складних глобальних структур (середовище – людина – діяльність).

Основою життєдіяльностіє чинники і параметри навколишнього середовища (сонця, повітря, води, ґрунту, біосфери) та штучного середовища життя (житлові та виробничі будівлі, споруди, транспортні та повітряні комунікації, системи забезпечення енергоресурсами, продуктами харчування) і багато іншого, що створено руками людини для забезпечення життя.

Мета безпеки людини- охороняти життєдіяльність людини від критичних, поширених усюди, загроз без перешкод довгостроковому існуванню та діяльності самої людини.

Головним питанням теорії і практики безпеки життєдіяльності є питання підвищення рівня безпеки, що вимагає проведення ідентифікації (виявлення) та оцінювання наслідків негативного впливу небезпек на життєдіяльність.

Безпека - це стан, у якому небезпека та умови, які ведуть до фізичного, психологічного або матеріального збитку, контролюються з метою забезпечення здоров’я і добробуту індивідів та суспільства. Але безпека не визначається як повна відсутність небезпеки, а їх контроль, щоб захистити здоров’я і добробут індивідів та суспільства.

Національна безпека — це захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства й держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам.

Національна безпека виступає концентрованим виразом сукупності умов, що розвиваються у військовій, внутрішньо - і зовнішньополітичній сфері, інформаційному, екологічному, науково-технічному та низці інших напрямів суспільної еволюції. Розрізняють технологічні, політичні, екологічні, інтелектуальні, криміногенні, правові та інші підвиди національної безпеки. Разом з тим існують щонайменше дві її сфери, що визначають об’єктивні можливості розвитку всіх інших підвидів. Ідеться про економічну й соціальну сфери формування загального рівня безпеки.

Небезпека –це явища, об’єкти, процеси, що за певних умов і в певний час здатні завдавати шкоди здоров’ю або життю людини, як відразу так і в майбутньому, тобто викликати небажані наслідки.

Потенційна небезпека – це така небезпека, яка має неявний характер і проявляється в умовах, які важко передбачити.

Ризик - це критерій реалізації небезпеки у просторі та часі, а також якісний критерій шкоди.

Умови, за якими небезпека може реалізуватися в подію, називаються небезпечною ситуацією. Ситуацію, за якої проявляється велика можливість виникнення нещасного випадку, прийнято називати небезпечною або аварійною, а коли загинули люди – катастрофічною.

Аварія – це випадковий вихід з ладу машин, механізмів, кораблів, літаків, їх пошкодження, руйнація, нещасний випадок, велика невдача.

Катастрофа (грец.) – переворот, знищення, загибель, випадкове горе, дія якого може продовжуватися в напрямі, що визначається дією, яка відбулася.

Небезпека може завдати шкоду людині лише в тому разі, коли вона проявляється(наприклад, наїзд автомобіля на людину). Проявлення небезпеки спричиняє дію окремих чинників, що можуть завдати шкоди.

Чинник – причина, рушійна сила, властивості будь-якого процесу, що визначають його характер чи окремі його риси.

Надзвичайна ситуація– це порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об’єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом чи іншою небезпечною подією, яка призвела або може призвести до загибелі людей та значних матеріальних утрат.