Замах на злочин та його види.

Замах на злочин – це вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі (ч. 1 ст. 15 КК).

Об’єктивні ознаки замаху:

- вчинення суспільно-небезпечного діяння, яке спрямоване на вчинення злочину;

- не доведення злочину до кінця;

- причини не доведення злочину до кінця не залежать від волі винної особи.

Замах на злочин виражається у вчиненні винним частини або всіх дій, що утворюють об’єктивну сторону закінченого складу злочину. Винний посягає на конкретний об’єкт, ставить його в реальну небезпеку, а інколи спричиняє йому певну шкоду. Як правило, замах вчинюється шляхом активних дій (наприклад, завдання удару для заподіяння тілесного ушкодження), але в окремих випадках він вчинюється і шляхом бездіяльності. Наприклад, це має місце у разі залишення особи в небезпеці з метою позбавити її життя, ненадання з тією ж метою допомоги хворому медичним працівником.

Замах характеризується тим, що при його вчиненні злочин не отримує повного завершення,не доводиться до кінця. Саме за цією ознакою замах відрізняється від закінченого злочину. Наприклад, для злочинів із матеріальним складом частковість означає ненастання передбаченого статтею Особливої частини КК злочинного наслідку взагалі (наприклад, при вбивстві, куля від пострілуневлучила в жертву)

Переривання злочинної діяльності з причин, що не залежали від волі винного. Такими причинами можуть бути, зокрема: осічка вогнепальної зброї; з’явлення на місці злочину людей.

Замах на злочин характеризується тільки прямим умислом (ч. 1 ст. 15 КК). Суб’єкт усвідомлює, що він своїми діями (бездіяльністю) вчинює конкретний злочин, виконує частину об’єктивної сторони, передбачає настання суспільне небезпечних наслідків свого діяння (у злочинах із матеріальним складом) і бажає довести злочин до кінця (а в злочинах із матеріальним складом - настання суспільне небезпечних наслідків).

Закон розрізняє два види замаху:

- закінчений – якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі (ч. 2 ст. 15 КК).

- незакінчений – якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця (ч. 3 ст. 15 КК).

Критерієм поділу замаху є суб’єктивне ставлення винного до вчинених ним дій, його власне уявлення про ступінь виконання ним злочинного діяння. Якщо винний вважає, що він вчинив усі дії, необхідні для завершення злочину, – наявний закінчений замах, якщо не всі – незакінчений замах («які вважала необхідними». (ст. 15 КК)).

Залежно від придатності об’єкта і засобів посягання поділяють:

- замах на непридатний об’єкт (предмет);

- замах із непридатними засобами.

Замах нанепридатний об’єкт (може бути закінченим або незакінченим) має місце тоді, коли об’єкт не має необхідних властивостей або він зовсім відсутній, внаслідок чого винний не може довести злочин до логічного кінця. Наприклад, викрадення непридатної для використання зброї, постріл у труп.

Замахом ізнепридатними засобами є (може бути закінченим або незакінченим) має місце тоді, коли особа помилково через незнання використовує такі засоби, за допомогою яких неможливо вчинити злочин. Наприклад, застосування непридатної для використання зброї.

5. Кримінальна відповідальність за незакінчений злочин.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільне небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК. Поняття злочину охоплює не тільки закінчений злочин, а і готування та замах на злочин. Таким чином, підставою кримінальної відповідальності є також готування до злочину та замах на злочин, тобто такі діяння, що містять ознаки складу незакінченого злочину.

Відповідно до ст. 16 КК кримінальна відповідальність за готування до злочину і замах на злочин настає за ст. 14 або 15 і за тією ст. Особливої частини КК, яка передбачає відповідальність за закінчений злочин. Виключенням з цього положення є готування до злочинів невеликої тяжкості не передбачає – кримінальна відповідальність виключається (ч. 2 ст. 14 КК)..

При кваліфікації незакінченого злочину, посилання на ст. 14 або ст. 15 КК необхідне. Наприклад, готування до умисного вбивства кваліфікується за ч. 1ст. 14 і ч. 1 ст. 115 КК, а замах на вбивство за ч. 1 ст. 15 і ч. 1 ст. 115 КК.

Інколи готування до злочину містить у собі ознаки іншого закінченого злочину чи замаху на нього. Наприклад, незаконне придбання вогнепальної зброї з метою вчинення вбивства. В цьому разі вчинене треба кваліфікувати за сукупністю злочинів: як готування до вчинення вбивства і як закінчений злочин - незаконне придбання вогнепальної зброї – за ч. 1 ст. 14 і ч. ст. 115 та ч. 1 ст. 263 КК.

6. Добровільна відмова від доведення злочину до кінця.

Зі змісту ст. 17 КК випливають ознаки добровільної відмови:

- остаточне припинення особою готування до злочину або замаху на злочин;

- відмова від вчинення злочину з волі самої особи;

- наявність у особи усвідомлення можливості довести злочин до кінця.

1. Припинення готування чи замаху має бути остаточним, що означає безповоротну відмову від доведення злочину до кінця, відсутність умислу продовжити його у майбутньому. Від добровільної відмови треба відрізняти призупинення, тимчасову відмову від вчинення злочину або відмову від повторення посягання при невдалій спробі вчинити злочин. Наприклад, не буде добровільної відмови тоді, коли злочинець використав для проникнення у квартиру відмичку, якою не може відкрити двері, і припиняє розпочатий злочин, щоб потім закінчити свій злочинний задум.

2. Особа відмовляється від вчинення (продовження) злочину за своєю волею, тобто остаточне рішення про припинення злочинної діяльності особа приймає самостійно. Немає значення, хто був ініціатором відмови від доведення злочину до кінця, а також, і спосіб; яким умовили особу не продовжувати вчинювати злочин (прохання, умовляння, погрози тощо).

3. Відмовляючись від вчинення злочину, у особи є можливість доведення його до кінця. Особа знає, що перепон для завершення злочину немає, або обставини, які б вона не змогла подолати при продовженні вчинення злочину, відсутні.

Якщо особа припиняє доведення злочину до кінця, із-за неможливості подолати певні перешкоди, то в даному випадку, вона підлягає кримінальній відповідальності.

При цьому, відмову треба визнавати добровільною і тоді, коли насправді є обставини, які особа не змогла б подолати при продовженні вчинення злочину, але вона не знала цього і припинила свою злочинну діяльність, усвідомлюючи можливість доведення її до кінця.

Мотиви добровільної відмови від доведення злочину до кінця можуть бути різними: страх перед покаранням, жалість до потерпілого, невигідність вчинення злочину тощо. На рішення питання про звільнення від кримінальної відповідальності мотиви невпливають.

Важливим є питання: до якого часу можлива добровільна відмова від доведення злочину до кінця. Якщо, особа, що добровільно відмовилася від доведення злочину до кінця, підлягає кримінальній відповідальності лише в тому разі, якщо фактично вчинене нею діяння містить склад іншого злочину (ч. 2 ст. 17 КК).

Добровільна відмова від доведення злочину до кінця завжди можлива на стадії готування, крім випадків, коли готування містить склад закінченого злочину (бандитизм (ст. 257)). При закінченому замаху добровільна відмова від доведення злочину до кінця можлива тільки тоді, коли особа, вчинивши діяння, зберігає контроль над подальшим розвитком причинного зв’язку між вчиненим діянням та бажаним наслідком, що припускався, і може вплинути на його розвиток - попередити настання суспільне небезпечного результату. В даному випадку між діянням і бажаними суспільно-небезпечними наслідками повинен бути певний проміжок часу, у ході якого винна особа може контролювати настання причинного зв’язку.

Після закінчення злочину, добровільна відмова перестає бути можливою. В даному випадку можливе лише діяльне каяття, яке є обставиною, що пом’якшує відповідальність (п. 1 ч. 1. ст. 66 КК).

Діяльне каяття – це дії особи, які свідчать про осуд нею вчиненого злочину і про прагнення усунути суспільно-небезпечні наслідки.

Діяльне каяття може проявлятись в:

- запобіганні шкідливих наслідків вчиненого злочину;

- добровільному відшкодуванні завданого збитку або усунені заподіяної шкоди;

- сприянні розкриттю злочинів;

- з’явленні з повинною.

В деяких випадках діяльне каяття визнається законом підставою для звільнення винного від кримінальної відповідальності: «звільняється від кримінальної відповідальності судом особа, яка вперше вчинила дії, передбачені цією статтею (за винятком випадків незаконного заволодіння транспортним засобом із застосуванням будь-якого насильства до потерпілого чи погрозою застосування такого насильства), але добровільно заявила про це правоохоронним органам, повернула транспортний засіб власнику і повністю відшкодувала завдані збитки» (ч. 4 ст. 289 КК).

Відмінність діяльного каяття від добровільної відмови від доведення злочину до кінця:

Добровільна відмова можлива тільки при незакінченому злочині. Діяльне каяття можливе як при закінченому, так і при незакінченому злочині.

Добровільна відмова можлива тільки до порушення кримінальної справи щодо особи, яка вчинила готування чи замах на злочин, а діяльне каяття і після порушення кримінальної справи щодо винної особи.

Добровільна відмова характеризується утриманням від продовження злочину (бездіяльністю), а діяльне каяття - тільки активними діями: щирим каяттям, активним сприянням розкриттю злочину, повним відшкодуванням завданих збитків або усуненням заподіяної шкоди.

Добровільна відмова можлива тільки від злочинів, що вчинюються з прямим умислом (готування і замах характеризуються лише таким умислом), а діяльне каяття – при вчиненні як умисних злочинів, так і з необережних.

При добровільній відмові особа звільняється від кримінальної відповідальності, тому що її діяння не вважається злочином (відсутня суспільна небезпека – обов’язкова ознака злочину), а діяльне каяття є обставиною, що пом’якшує покарання (звільняє від кримінальної відповідальності лише при вчиненні злочину невеликої тяжкості).

12.2. План семінарського заняття.

1. Поняття й види стадій вчинення умисного злочину.

2. Закінчений та незакінчений злочин.

3. Готування до злочину.

4. Замах на злочин та його види.

5. Кримінальна відповідальність за незакінчений злочин.

6. Добровільна відмова від доведення злочину до кінця.

12.3. Термінологічний словник.

Стадії вчинення злочину – це певні етапи його здійснення, які істотно різняться між собою ступенем реалізації умислу, тобто характером діяння і моментом його припинення.

Закінченим злочином визнається діяння, яке містить всі ознаки складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК

Незакінченим злочином є готування до злочину та замах на злочин.

Злочини з матеріальним складом вважаються закінченими з моменту настання суспільне небезпечного наслідку, який передбачено в диспозиції статті Особливої частини КК у якості обов’язкової ознаки конкретного злочину.

Готуванням до злочину є підшукування або пристосування засобів і знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення злочину, а також інше умисне створення умов для вчинення злочину.

Підшукування засобів чи знарядь вчинення злочину – це придбання будь-яким шляхом

Пристосування засобів чи знарядь вчинення злочину – це зміна будь-яких предметів матеріального світу, яка робить їх придатними (більш зручними, більш ефективними) для вчинення злочину.

Підшукування співучасників – це будь-які дії, які направлені на залучення до вчинення злочину інших осіб (виконавця, організатора, підмовника, пособника).

Змова на вчинення злочину – це домовленість двох чи більше осіб про спільне вчинення суспільне небезпечного діяння, передбаченого Особливою частиною КК.

Усунення перешкод – це усунення можливих чи дійсних перепон вчинення злочину (наприклад, виведення сигналізації з робочого стану з метою безперешкодного проникнення в приміщення).

Інше умисне створення умов для вчинення злочину – це різноманітні дії, які полегшують вчинення злочину, створюють умови для приховання слідів злочину тощо (наприклад, завчасна підготовка сховища для майна, організація засідки і т. д.).

12.4. Навчальні завдання.

1.Деркач, зустрівся з Бергером та Тимошенком, які раніше відбували з ним покарання у виправно-трудовій колонії. У пивному барі він сказав їм, що шукає пістолет або автомат, а також напарника для угону літака за кордон, та попросив Бергера і Тимошенка допомогти йому в придбанні зброї. Вони відмовилися.

Чи є підстави для порушення кримінальної справи за готування до угону літака?

2. Оперуповноваженому ВТК Корсуненку стало відомо, що засуджений за зґвалтування Цимбал має намір утекти з колонії, для чого просив зарахувати його в бригаду засуджених, яка працювала за територією ВТК. Крім того Цимбал пропонував вчинити втечу засудженим Зінченку і Григор'єву, але вони відмовилися.

Чи складають ці дії якусь стадію злочину?

3. Бажаючи помститись Куріленку, Говорова, познайомившись з Пархоменком і Завальним, підмовила їх вчинити вбивство Куріленка. Як аванс Говорова передала їм обумовлену суму грошей. Був розроблений план убивства, але за день до наміченої дати Пархоменко і Завальний прийшли в міліцію і розповіли про змову.

Про які стадії вчинення злочину йде мова?

4. Колодкін, який мав великий досвід роботи у виготовленні цінних паперів, вирішив виготовити гроші. Для цього він протягом двох років розробляв технологію, а також зробив обладнання і пристосування та експериментальні зразки грошових купюр.

Якось до нього випадково зайшов співробітник міліції і це насторожило Колодкіна. Він склав усі вказані речі, ретельно упакував їх і заховав на дачі з наміром через деякий час продовжити спробу виготовлення грошей.

Визначте стадію вчинення злочину.

5. Рядовий Стеценко вирішив дезертирувати зі Збройних Сил України. Коли рота несла вартову службу він з автоматом покинув військову частину. Зброю Стеценко мав намір використати для вчинення нападу на ощадний банк, щоб заволодіти грошима. Через день його було затримано на залізничній станції. Зброя в дезертира вилучена.

Визначне стадії в злочинній діяльності Стеценка.

6. Гордієнко, раніше засуджений за крадіжку, випадково дізнався, що касир заготівельної контори отримала в ощадному банку велику суму грошей для видачі заробітної плати. Уночі він вимкнув охоронну сигналізацію, проник у касу і відкрив сейф. Але в ньому була лише незначна сума, яку він і забрав.

Яку стадію злочину повинен визначити слідчий?

7. Водії Колесников і Ведмідь виконували міжнародні перевезення вантажів з України. Черговий раз, при огляді їх вантажного автомобіля на митному кордоні України, співробітники митниці вилучили з нього декілька старовинних ікон, пістолетів, іноземну валюту, які були сховані серед іншого вантажу.

Визначте стадію вчинення злочину.

8. Водій Логвинчук був звільнений з автопідприємства за зловживання спиртними напоями. Через це він виготовив вибухівку, яку переслав поштою як посилку, директору авто-підприємства Полякову. Коли останній відкрив посилку, то вибуху не сталося, випадково не спрацював детонатор.

Якою стадією охоплюються дії Логвинчука?

9. Мегедюк був затриманий працівниками карного розшуку за вчинення розбійного нападу. На допиті в слідчого Мегедюк став умовляти його закрити справу, за що запропонував велику суму грошей, які були вилучені в нього при особистому обшуку.

Чи є підстави для визначення стадії вчинення злочину, передбаченого ст. 369, 370 КК України?

10. Мотренко за попередньою домовленістю з Гнєдашом з метою незаконного заволодіння транспортним засобом стали запускати двигун автомобіля, але всі спроби залишились невдалими. Тоді вони стали штовхати машину і перекотили її на 30 м від будинку і де їх було затримано.

З'ясуйте стадію вчинення злочину.

11. Адаменко спеціалізувався на крадіжках жіночого одягу з цінного хутра в театрах і концертних залах.

Заздалегідь намітивши потерпілу, Адаменко викрадав у неї номерок гардероба і одержував її одяг.

У черговий раз, викравши в театрі із сумки громадянки Ніконової номерок, Адаменко попрямував до гардеробу для одержання її шуби. При пред'явленні номерка був затриманий.

Визначте стадію, на якій була припинена злочинна діяльність Адаменка.

12. Петренко з товаришами пізно ввечері поверталися з клубу додому. Дорогою голосно розмовляли, сміялись. Ні-кольський, що стеріг свій город, почув шум тих, що йшли, вистрелив угору з рушниці з метою налякати їх та запобігти можливій крадіжці овочів. Сусід Нікольського Капустін, який також охороняв свій город, почув постріл та шум тих, що бігли, вистрелив в їх напрямку з двох стволів рушниці. Як наслідок, Петренко був поранений в груди і упав. Підійшовши до нього, Капустін сказав: «Що, кавунів захотів?», і штовхнув його ногою. Не подавши допомоги потерпілому, пішов з місця події. Суд кваліфікував дії Капустіна як замах на необережне вбивство Петренка, здійснене внаслідок злочинної недбайливості.

Чи правильне рішення суду?

13. Божко, відбувши покарання за збут наркотиків, поселився в будинку, де жив до засудження. Одного разу до нього прийшов його колишній клієнт-наркоман П'ятницький і став просити продати йому наркотики. Божко сказав, що наркотиків у нього немає і що він перестав ними торгувати. Але П'ятницький наполягав на своєму. Він ще два рази приходив до Божка з тим же проханням. Щоб позбутися цього клієнта, останній продав йому під виглядом наркотика гомеопатичний лікувальний порошок.

Дайте кримінально-правову оцінку діям Божка та П'ятницького.

14. Семененко та Мозговий вирішили незаконно заволодіти автомобілем «Жигулі», що належав Сергееву. Уночі вони виламали ворота металевого гаражу, в якому повинен був стояти автомобіль, але останнього там не виявили. Тоді Семененко та Мозговий вкрали різні автомобільні запчастини на велику суму грошей.

Дайте кримінально-правову оцінку діям Семененка та Мозгового.

15. Корж звернулася до прокурора з заявою, в якій вказала, що два місяці тому вона дала хабар у великій сумі грошей слідчому Лазаренку за закриття справи відносно її чоловіка, звинуваченого в розкраданні державного майна. У заяві Корж перелічила номери грошових купюр, які вона переписала перед тим, як вручити слідчому, але той кримінальну справу не закрив, і її чоловіка засуджено до п'яти років позбавлення волі. Розслідуванням факт давання хабара підтверджено.

Чи має місце в діях Корж добровільна відмова від давання хабара?

16. Головний інженер тресту «Побутреклама» Кац та начальник цеху Свириденко оформили на роботу за трудовою згодою підставних осіб, яким нібито за ремонт друкарського обладнання незаконно було виплачено з каси тресту значну суму грошей. Ремонт фактично не провадився. Цей факт виявив ревізор. Він запропонував Свириденку і Кацу внести до каси тресту всю суму грошей, обіцяючи в такому разі не передавати матеріали до правоохоронних органів.

Свириденко і Кац так і зробили. Слідчий Івченко відмовив у порушенні кримінальної справи, відзначивши в постанові, що Кац та Свириденко добровільно відмовились від викрадання та компенсували спричинений збиток.

Чи правильне рішення прийняв слідчий?

12.5. Завдання для перевірки знань.

1. Злочин з матеріальним складом вважається закінченим

Варіанти відповідей:

- коли вчинені всі необхідні дії, що характерні для злочину;

- коли злочин вчинюється шляхом без дії;

- коли настали суспільно-небезпечні наслідки;

- коли не настали суспільно-небезпечні наслідки;

2. Вкажіть стадії вчинення умисного злочину.

Варіанти відповідей:

1. Погроза вчинити злочин.

2. Готування до злочину.

3. Замах на злочин.

4. Приховання слідів вчинення злочину.

5. Закінчений злочин.

6. Виявлення наміру.

3. Що необхідно розуміти під готуванням до злочину?

Варіанти відповідей:

1. Заява особи про намір вчинити злочин.

2. Виявлення умислу на вчинення злочину.

3. Підшуковування чи пристосування засобів чи знарядь для вчинення злочину.

4. Початок дії, вказаних у диспозиції статті Особливої частини КК України.

5. Інше умисне створення умов для вчинення злочину.

4. Злочин з формальним складом вважається закінченим

Варіанти відповідей:

- коли закінчилась стадія підготовки до злочину;

- коли відбувся замах на злочин;

- коли злочин вчинюється шляхом без дії;

- коли настали суспільно-небезпечні наслідки;

- коли не настали суспільно-небезпечні наслідки.

12.. Чи можливе настання кримінальної відповідальності за готування до злочину як за закінчений злочин?

Варіанти відповідей:

- можливе;

- не можливе.

6. Чи можлива попередня злочинна діяльність у необережних злочинах?

Варіанти відповідей:

1. Так, тому що закон в цьому випадку не робить винятку.

2. Так, тому що особу не можна залишати безкарною при випадковому ненастанні шкідливих наслідків необережного діяння.

3. Ні, тому що логічно неможливо готуватися або робити замах на вчинення злочину, не бажаючи завдати шкоду охоронюваним суспільним відносинам.

4. Інколи можлива.

7. Вкажіть обставини, які засвідчують добровільність відмови від вчинення злочину.

Варіанти відповідей:

1. Щире каяття.

2. Відвернення нанесеної шкоди.

3.Усвідомлення особою, яка почала злочинну діяльність, можливості завершити злочин.

4. Повідомлення про вчинене правоохоронним органам .

5. Закінченість відмови.

8. Замах на злочин вважається закінченим, якщо

Варіанти відповідей:

- особа виконала усі дії, які вважала необхідними для вчинення злочину;

- якщо злочин вчинений, але не настав бажаний результат;

- якщо особа з причин, що не залежали від неї, не вчинила всіх дій, які вважала необхідними.

12.. Можливо готування до одного злочину, бути одночасно закінченим іншим злочином?

Варіанти відповідей:

- можливо;

- неможливо.

12.6. Рекомендована література:

Аликперов X. Освобождение от уголовной ответственности в связи с деятельным раскаянием //Законность. – 1999. - №5.

Галахова А. Определение момента окончания умышленного преступления в судебной практике //Советская юстиция. – 1979. - №13.

Дем’яненко В. Дядько Д. Критерії розмежування закінченого і незакінченого замаху //Рад. Право. – 1977. - №4.

Дядько Д. Поняття добровільної відмови від вчинення злочину//Рад. Право – 1973. - №8.

Иванов В.Д. Понятие добровольного отказа от начальной преступной деятельности //Правоведение. – 1992. - №1.

Иванов В. Д. Понятие и виды стадий преступной деятельности //Правоведение. – 1992. - №6.

Ковитиди О.Ф. Добровольный отказ от соучастия в преступлении //Весы Фемиды. – 1998. - №2(9).

Козаченко И. Курченко В. Определение момента окончания преступления в судебной практике //Советская юстиция. – 1990, - №17.

Михайлов В. Признаки деятельного раскаяния //Российская юстиция. – 1998. - №4.

Селезнев М. Неоконченное преступление и добровольный отказ //Российская юстиция. – 1997, - № 11.

Сухарев Е. Куликов А. Предварительная преступная деятельность //Советская юстиция. – 1992. - №21-22.

Тихий В. П. Відповідальність за незакінчений злочин //Академія прав. Наук України. Вісник… – Х арьків,1996. – Вип.6.

Чувилев А. Деятельное раскаяние //Российская юстиция. – 1998. - №6.

Тема 13. СПІВУЧАСТЬ У ЗЛОЧИНІ.

1. Поняття та ознаки співучасті у злочині.

2. Види співучасників.

3. Форми співучасті.

4. Кримінальна відповідальність співучасників.

5. Причетність до злочину.

13.1. Методичні вказівки.

1. Поняття та ознаки співучасті у злочині.

Переходячи до вивчення даної теми, необхідно зазначити, що поняття співучасті законодавчо закріплено в КК. Співучасть у злочині– цеумисна спільна участь декількох суб’єктів злочину у вчиненні умисного злочину (ст. 26 КК).

Об’єктивні ознаки співучасті:

1) наявність двох чи більше суб’єктів злочину, які беруть участь у вчиненні одного і того умисного злочину;

2) спільність участь у вчинені злочину;

Спільна участь у вчиненні злочину передбачає:

1) вчинення злочину загальними зусиллями всіх співучасників;

2) вчинюваний злочин є єдиним для їх усіх співучасників;

3) спрямування зусиль кожного співучасника на досягнення загального результату злочину;

4) причинний зв’язок між діянням усіх співучасників і загальним злочинним результатом.

Суб’єктивна ознака співучасті проявляється в умисній формі вини, що передбачає:

1) наявність умислу кожного з учасників стосовно їх власних дій (бездіяльності);

2) наявність умислу стосовно діянь інших співучасників, у т. ч. виконавця чи співвиконавця;

3) єдність наміру всіх співучасників вчинити один і той же злочин;

4) єдність злочинного інтересу для всіх співучасників, тобто спрямованістьїх умислу на досягнення загального злочинного результату.

Інтелектуальний момент умислу співучасників – усвідомлення кожним з учасників факту вчинення всіма співучасниками одного й того самого злочину, характеру дій інших співучасників, можливості діяти спільно з ними, наявності умислу в їхдіях тощо.

Вольовий момент умислу передбачає бажаннявсіх співучасників діяти спільно для досягнення єдиного злочинного результату.

Співучасть можлива на всіх стадіях умисного злочину - готування, замаху, безпосереднього виконання об’єктивної сторони злочину (як приєднання до злочинної діяльності), а також закінченого злочину.

2. Види співучасників.

При розгляді цього питання, студенти повинні ознайомитись з ст. 27 КК.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 КК співучасниками злочину можуть бути:

- виконавець (співвиконавець),

- організатор,

- підбурювач

- пособник.

Виконавцем (співвиконавцем) (ч. 2 ст. 27 КК) є особа, яка у співучасті з іншими суб’єктами злочину безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, вчинила злочин, передбачений КК.

Підвиконавцем (співвиконавцем) розуміється повне або часткове виконання співучасником об’єктивної сторони злочину. Наприклад, при вимаганні виконавцем є не тільки той, хто пред’явив вимогу про передачу майна, а і той, хто додав до неї відповідну погрозу.

Особа визнається виконавцем злочину тоді, коли вона вчиняє злочин безпосередньо, тобто особисто виконує об’єктивну сторону злочину, або шляхом використання інших осіб, які відповідно до закону не є суб’єктами (так зване посереднє вчинення злочину). В даному випадку, особа не може бути притягнута до кримінальної відповідальності: а) взагалі – через неосудність особи (ч. 2 ст. 19 КК) чи недосягнення нею віку, з якого може настати кримінальна відповідальність (ст. 22 КК). Наприклад, суб’єкт злочину залучає до вчинення крадіжки особу, яка не досягла віку кримінальної відповідальності. Оскільки особи, які фактично вчинили злочин, не підлягають відповідно до закону кримінальній відповідальності за скоєне, а вчинене ними діяння є злочинним, то виконавцем злочину визнається суб’єкт злочину, який спрямовував дії зазначених осіб і усвідомлював обставини, що виключають визнання їх суб’єктами злочину. Особи, які не є суб’єктами злочину, виступають, як своєрідне знаряддя чи засобу вчинення злочину.

Організатор(ч. 3 ст. 27 КК) – це особа, яка організувала вчинення злочину (злочинів) або керувала його (їх) підготовкою чи вчиненням.

Організатором злочину відповідно до ч. 3 ст. 27 КК є особа, яка вчинила хоча б одну з таких дій:

1) організувала вчинення злочину (злочинів);

2) керувала підготовкою злочину (злочинів) або його (їх) вчиненням;

3) утворила організовану групу чи злочинну організацію;

4) керувала організованою групою чи злочинною організацією;

5) забезпечувала фінансування організованої групи чи злочинної організації;

6) організовувала приховування злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.

Організація вчинення злочину (злочинів) полягає у діях, які направляють, об’єднують інших співучасників на вчинення одного чи декількох злочинів чи координують їх поведінку. Основне завдання, на виконання якого зосереджена діяльність організатора при організації вчинення злочину, – спрямувати, об’єднати і скоординувати зусилля інших осіб на вчинення злочину. Дії по організації злочину полягають, у:

1. залученні до вчинення злочину виконавців, пособників, підбурювачів чи інших організаторів;

2. розподілі обов’язків між ними;

3. визначенні об’єкта (предмету) посягання;

4. розробці плану вчинення злочину.

Керування підготовкою злочину (злочинів) передбачає спрямування дій на:

- підшукування або пристосування засобів чи знарядь;

- підшукування співучасників;

- замовлення вчинення злочину;

- усунення перешкод;

- інше умисне створення умов для вчинення злочину;

- проведення інструктажу співучасників щодо виконання ними відповідних злочинних дій (бездіяльності);

- вироблення заходів щодо нейтралізації діяльності правоохоронних органів.

Підбурювачем(ч. 4 ст. 27 КК) є особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, примусом або іншим чином схилила іншого співучасника до вчинення злочину.

Умовляння означає систематичне або одноразове настійливе прохання (переконання) особи у необхідності вчинення злочину.

Підкуп – це надання або обіцянка надати особі матеріальної або іншої вигоди у разі вчинення нею злочину.

Погроза – залякування особи заподіянням фізичної, майнової, моральної або іншої шкоди у разі не вчинення нею злочину.

Примус передбачає домагання від іншої особи вчинити злочин шляхом заподіяння тілесних ушкоджень або застосування до неї іншого насильства, пошкодження належного їй чи її близьким майна, розповсюдження певної інформації про таку особу, яку вона бажала зберегти в таємниці, тощо.

Схилянням іншим чином слід розуміти вчинення будь-яких інших, крім зазначених вище, дій, за допомогою яких особа схилила співучасника до вчинення злочину (порада, заклик).

Підбурювання вважаються як злочинні лише тоді, коли відповідно до КК містять ознаки самостійного складу злочину:

- публічні заклики до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державної влади (ч. 2 ст. 109 КК);

- заклики до вчинення дій, що загрожують громадському порядку (ст. 295 КК);

- примушення чи втягнення у заняття проституцією (ч. 2 ст. 303 КК);

- втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність (ст. 304 КК).

Відмінністьдій організатора і підмовника полягає в тому, що: в тому, що: організатор може діяти відносно багатьох осіб і не одного злочину; може бути організація і одного злочину, яка полягає у вчиненні багатьох дій – пошуки виконавця, розробка плану, вивчення обстановки, забезпечення знаряддями, керівництво вчиненням цього злочину тощо, а підмовник діє відносно певної особи і певного злочину, його дії обмежені однією метою – викликати у особи намір вчинити злочин.

Пособником(ч. 5 ст. 27 КК) є особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети, здобутті злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети, або іншим чином сприяти приховуванню злочину.

За характером змісту вчинених пособником дій розрізняють їх три види:

1) інтелектуальне пособництво – поради, вказівки тощо;

2) фізичне пособництво – надання засобів, знарядь, усунення перешкод;

3) пособництво-переховування – заздалегідь дана обіцянка сховати злочинця, знаряддя, сліди злочину або предмети, здобуті злочином.

Пособництво є там, де воно сприймається виконавцем злочину, тобто там і тоді, де і коли виконавець знає про сприяння йому і він погоджується з цим сприянням. Таким чином, пособництво, про яке виконавець не знав, а також не прийняте сприяння, кваліфікується як готування до злочину чи замах на злочин. Таким же чином кваліфікується і невдале пособництво, коли виконавець відмовився від завершення чи вчинення злочину.

Відмінність пособника від співвиконавця полягає в тому, що співвиконавець діє на місці і під час вчинення злочину, а пособник діє не на місці і не під час вчинення злочину.

3. Форми співучасті.

Форма співучасті – це об’єднання співучасників, які розрізняються між собою за характером ролей, що ними виконуються за стійкістю об’єктивних зв’язків між собою.

Залежно від ступеня узгодженості дій співучасників можна виділити такі форми співучасті:

- співучасть без попередньої змови;

- співучасть за попередньою змовою.

Залежно від способу взаємодії співучасників між собою співучасть ділиться на:

- співвиконавство (ч. 2 ст. 27);

- співучасть з розподілом ролей.

За характером участі окремих співучасників у вчиненні злочину, співучасть поділяють також на:

- просту;

- складну.

Проста співучасть (співвиконавство) передбачає таке об’єднання, де всі співучасники є виконавцями злочину і виконують однорідну роль.

Наслідки при простій співучасті настають у результаті сукупної діяльності співвиконавців і є спільними для них. Різновидами такої форми співучасті є група осіб без попередньої змови і група осіб з попередньою змовою. Наприклад, при умисному вбивстві, особи котрі не здійснювали дій, якими безпосередньо була заподіяна смерть потерпілого, але, будучи об’єднаними з іншими співвиконавцями єдиним умислом, спрямованим на позбавлення потерпілого життя, здійснили частину того обсягу дій, який група вважала за необхідне виконати з метою реалізації цього умислу (один тримав жертву, другий погрожував, третій наносив удари в життєво важливі органи).

Складна співучасть передбачає вчинення кожним із учасників різних за характером і правовою оцінкою дій або бездіяльності. Для такої форми співучасті характерним є розподіл ролей між співучасниками, які виступають як виконавець, організатор, підбурювач, пособник. Складна співучасть охоплює також такі форми спільної злочинної діяльності як організована група і злочинна організація.

За стійкістю суб’єктивних зв’язків, стійкістю умислу, розрізняють (ст. 28 КК) :

- групу без попередньої змови;

- групу з попередньою змовою;

- організовану групу;

- злочинну організацію.

Група осіб без попередньої змови – це два або більше виконавців, які утворили групу для спільного вчинення злочину без попередньої домовленості між собою про це (ч. 1 ст. 28 КК).

Відсутність попередньої змови означає, що виконавці злочину до початку виконання об’єктивної сторони складу злочину не домовлялися про його вчинення, про спільність своїх дій, розподіл ролей тощо. Для цієї групи характерне спонтанне, ситуативне об’єднання зусиль виконавців для досягнення загального злочинного результату безпосередньо перед його вчиненням або в процесі його вчинення. Учасники такої групи можуть бути не знайомими між собою. Діючи як співвиконавці, вони можуть разом розпочинати виконання об’єктивної сторони злочину або долучатися до злочину, вчинення якого іншим співвиконавцем уже розпочалося, але ще не закінчилося. Дії таких осіб мають бути погодженими стосовно об’єкта та об’єктивної сторони злочину, і ці особи повинні усвідомлювати, що діють спільно для досягнення єдиного злочинного результату. При цьому члени такої групи можуть застосовувати різні засоби й знаряддя злочину, діяти стосовно кількох потерпілих одночасно.

Вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб означає спільне вчинення цього злочину декількома (двома і більше) суб’єктами злочину,які заздалегідь, тобто до початку злочину домовились про спільне його вчинення (ч. 2 ст. 28 КК).

Домовленість повинна бути до початку вчинення злочину (на стадії готування злочину, а також в процесі замаху на злочин).

Організована група – це стійке об’єднання декількох осіб (трьох і більше суб’єктів злочину), які попередньо зорганізувалися для готування або вчинення злочинів.

Ознаками організованої групи є:

- наявність декількох осіб (трьох або більше);

- попередня їх зорганізованість у спільне об’єднання для готування або вчинення двох чи більше злочинів;

- стійкість такого об’єднання;

- об’єднаність злочинів єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану;

- обізнаність всіх учасників такої групи з цим планом.

Різниця між організованою групою та групою з попередньою змовою:

- стійкістю (для групи з попередньою змовою ця ознака не є обов’язковою);

- спрямованістю на вчинення двох або більше злочинів (група з попередньою змовою може бути створена для вчинення і одного злочину);

- кількістю учасників – організована група складається з трьох і більше учасників, тоді як група з попередньою змовою – з двох і більше.

Групу слід вважати стійкою за умови, якщо вона є стабільною і згуртованою, а особи, які до неї входять, мають єдині наміри щодо вчинення злочинів.

Згуртованість групи виражається у її одностайності та наявності: постійних сильних внутрішніх зв’язків між учасниками групи, загальних правил поведінки, організатора (керівника), чіткого визначення ролі кожного учасника, високого рівня узгодженості дій учасників, єдиного плану, в якому передбачено розподіл функцій учасників групи і який доведений до їх відома.

Стабільність групи виражається у її міцності та постійності, які проявляються у: тривалості, системності та детальній організації функціонування групи, здатності до заміни вибулих учасників, вербуванні нових, прикритті своєї діяльності як своїми силами, так і з допомогою сторонніх осіб (у т. ч. шляхом підкупу службових осіб), наявності необхідних для функціонування групи фінансових та інших матеріальних засобів, зброї, приміщень тощо.

Злочинна організація (ч. 4 ст. 28 КК) – це стійке, ієрархічне об’єднання декількох осіб (три і більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп.

Злочинна організація відрізняється від організованої групи:

- ієрархічністю, що свідчить про більш високий рівень зорганізованості такого об’єднання;

- спрямованістю на вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів;

- можливістю визнання нею об’єднання, зорганізованого не лише для безпосереднього вчинення його учасниками зазначених злочинів, а й керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп;

- створення злочинної організації та участь в ній утворюють закінчений злочин.

Ієрархічність злочинної організації передбачає наявність загального керівництва (лідерів), чітко визначену підпорядкованість рядових членів об’єднання його керівнику, зв’язки між вищими та нижніми структурами об’єднання, загальновизнані правила поведінки і обов’язковість їх дотримання учасниками злочинної організації.

В КК передбачається кримінальна відповідальність за створення злочинної організації (ст. 255 КК). Спеціальними видами злочинної організації є створення банди (ст. 257 КК), створення терористичної групи чи організації (ст. 258 КК), створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань (ст. 260).

В групі осіб, що вчиняють злочин без попередньої змови, можуть бути тільки співвиконавці, вчинення злочинів за попередньою змовою або вчинення організованою групою може мати форму простої та складної співучасті, вчинення злочину злочинною організацією – тільки з розподілом ролей.

4. Кримінальна відповідальність співучасників.

Студенти повинні мати на увазі, що кримінальна відповідальність співучасників не завжди однакова. При простій співучасті (співвиконавстві), виконавець підлягає кримінальній відповідальності за статтею Особливої частини КК, яка передбачає вчинений ним злочин (ч. 1 ст. 29 КК). При цьому його дії кваліфікуються за відповідною статтею Особливої частини КК без посилання на ч. 2 ст. 27 КК.

Кваліфікація дій виконавця є основою для кваліфікації дій інших співучасників. Організатор, підбурювач тапособник підлягають відповідальності за тією статтею Особливої частини КК, яка передбачає злочин, вчинений виконавцем. При цьому є обов’язковою вказівка на відповідну частину ст. 27 КК, яка є об’єднуючим показником дій організатора, підбурювача та пособника з діями виконавця в рамках інституту співучасті. Також відбувається кваліфікація співучасті у злочинах із спеціальним суб’єктом.

У разі вчинення виконавцем незакінченого злочину інші співучасники підлягають відповідальності за співучасть у незакінченому злочині (ч. 4 ст. 29 КК).

Організована група. Відповідно ч. 1 ст. 30 КК організатор організованої групи чи злочинної організації підлягає кримінальній відповідальності за всі злочини, вчинені організованою групою чи злочинною організацією, якщо вони охоплювались його умислом. Суб’єктивним критерієм відповідальності є усвідомлення організатором злочинного характеру діяльності членів таких об’єднань і бажання чи свідоме допущення того, щоб така діяльність ними була здійснена. Інші учасники підлягають відповідальності лише за злочини, у підготовці або вчиненні яких вони брали участь, незалежно від тієї ролі, яку виконував у злочині кожен з них.

Співучасники несуть відповідальність лише за діяння, вчинені в межах згоди (домовленості), що відбулася між ними. Але на практиці зустрічаються випадки, коли окремі співучасники виходять за межі цієї змови. В такому разі мова йде про ексцес виконавця.

Ексцес виконавця – це вчинення суспільно небезпечного діяння, що не охоплюється умислом інших співучасників.

Ексцес може торкатися:

1. способу вчинення злочину – так званий кількісний ексцес – коли виконавець, виходячи за рамки домовленості з іншими співучасниками, вчиняє однорідний із задуманим злочин (наприклад, за домовленості вчинити крадіжку він вчиняє грабіж);

2. неоднорідного злочину – так званий якісний ексцес – це вчинення виконавцем зовсім іншого порівняно із задуманим співучасниками злочину (наприклад, за домовленості вчинити крадіжку виконавець вчинив вбивство).

За ексцес виконавця інші співучасники відповідальності не несуть, не підлягають відповідальності за злочин, вчинений виконавцем.

У випадках добровільної відмови виконавця від доведення злочину до кінця інші співучасники від кримінальної відповідальності не звільнюються. Для них відповідальність настає за готування до злочину.

Добровільна відмова співучасників регулюється ст. 31 КК.

Добровільна відмова – це остаточне припинення особою за своєю волею готування до злочину або замаху на злочин, якщо при цьому вона усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця (ч. 1 ст. 17 КК). У разі добровільної відмови виконавця інші співучасники підлягають відповідальності за готування або замах на той злочин, від вчинення якого добровільно відмовився виконавець (ч. 1 ст. 31 КК).

Добровільна відмова виконавця не звільняє від кримінальної відповідальності організатора, підбурювача, пособника, а добровільна відмова останніх, у свою чергу, не є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності виконавця.

У разі добровільної відмови будь-кого із співучасників виконавець підлягає відповідальності за готування до злочину або замах на злочин, залежно від того, на якій з цих стадій його діяння було припинено (ч. 3 ст. 31 КК).

Співучасники (організатор, підбурювач чи пособник) не підлягають відповідальності при добровільній відмові, якщо вони відвернули вчинення злочину або своєчасно повідомили відповідні органи державної влади про злочин, що готується або вчиняється. Добровільною відмовою пособника є також ненадання ним засобів чи знарядь вчинення злочину або неусунення перешкод вчиненню злочину (ч. 2 ст. 31).

5. Причетність до злочину.

Причетність до злочину – це дія чи бездіяльність, яка хоча і пов’язана з вчиненням злочину, але не є співучастю в ньому.

Причетні до злочину дії:

1) знаходяться за межами складу злочину;

2) здійснюються уже після закінчення злочину;

3) не мають зі злочином причинного зв’язку.

Види причетності:

1. заздалегідь не обіцяне приховування злочину;

2. придбання чи збут майна, здобутого злочинним шляхом

3. неповідомлення про злочин;

4. потурання злочину.

Заздалегідь не обіцяне приховування злочину – це активна, умисна, але заздалегідь не обіцяна діяльність особи по приховуванню злочинця, знарядь і засобів вчинення злочину, слідів злочину чи предметів, здобутих злочинним шляхом, або сприянню іншим чином приховуванню злочину.

Згідно зі ст. 396 КК така діяльність є кримінальне караною лише у випадку, якщо вона пов’язана з приховуванням тяжкого або особливо тяжкого злочину. Таким чином, заздалегідь не обіцяне приховування злочину невеликої чи середньої тяжкості не тягне за собою кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 396, не підлягають кримінальній відповідальності за заздалегідь не обіцяне приховування злочину члени сім’ї чи близькі родичі особи, яка вчинила злочин, коло яких визначається законом.

Приховування злочину здійснюється шляхом активних дій і має прояв:

- у наданні злочинцю сховища, транспортних засобів;

- знищенні слідів злочину;

- переміщенні знарядь злочину в інше місце;

- забезпечення злочинця підробленими документами.

Якщо спосіб приховування сам по собі є злочинним, він потребує самостійної кримінально-правової оцінки.

У ст. 256 КК передбачена відповідальність за найбільш небезпечний вид заздалегідь не обіцяного сприяння учасникам злочинних організацій та укритті їх злочинної діяльності. Таке укриття може полягати, зокрема, у приховуванні: організаторів, керівників, рядових учасників злочинної організації або інших осіб, тобто тих, які, не входячи до складу злочинної організації, беруть участь у вчиненні нею певних злочинів як співучасники; знарядь чи засобів вчинення злочину; предметів, здобутих такою організацією в результаті здійснюваної нею злочинної діяльності.

Придбання чи збут майна, здобутого злочинним шляхом тягне за собою відповідальність за самостійний злочин відповідно ст. 198 КК. Даний злочин передбачає, що суб’єкт знає про майно, яке було здобуте злочинним шляхом.

Недонесення про злочин має місце тоді, коли особа, достовірно знаючи про підготовлюваний, вчинюваний або вчинений злочин, не повідомляє про це відповідним органам влади.

Неповідомлення про злочин є причетністю до злочину як у випадку, коли воно не було заздалегідь обіцяним, так і у випадку, коли воно було обіцяне до моменту підготовки чи вчинення злочину. У ч. 7 ст. 27 КК прямо зазначено, що не є співучастю обіцяне до закінчення злочину неповідомлення про достовірно відомий підготовлюваний або вчинюваний злочин.

На відміну від приховування злочину недонесення про злочин виражається у пасивній формі поведінки особи – бездіяльності. Обов’язок діяти певним чином (повідомити про злочин) може бути як моральним, так і юридичним. Якщо заздалегідь не обіцяне неповідомлення про злочин створює умови, які сприяють злочинній діяльності учасників злочинної організації, вчинене слід кваліфікувати за ст. 256 КК.

Потурання злочину – це невиконання особою покладених на неї юридичних обов’язків по перешкоджанню щодо вчинення злочину.

Потурання характеризується бездіяльністю особи. У разі, коли потурання було заздалегідь обіцяним і його змістом було усунення перешкод для вчинення злочину, воно утворює співучасть у злочині (у вигляді пособництва). Якщо потурання не було заздалегідь обіцяним, за наявності підстав воно може бути визнаним відповідним службовим зловживанням (наприклад, ст.ст. 364, 423 КК). Умисне неприпинення злочину, що вчиняється підлеглим, утворює спеціальний склад військового злочину (бездіяльність військової влади) і потребує кваліфікації за ст. 426 КК.

13.2. План семінарського заняття.

1. Поняття та ознаки співучасті у злочині.

2. Види співучасників.

3. Форми співучасті.

4. Кримінальна відповідальність співучасників.

5. Причетність до злочину.

6. Співучасть у злочині зі спеціальним суб’єктом.

13. 3. Термінологічний словник.

Співучасть у злочині– цеумисна спільна участь декількох суб’єктів злочину у вчиненні умисного злочину.

Виконавець (співвиконавець) – це особа, яка у співучасті з іншими суб’єктами злочину безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, вчинила злочин, передбачений КК.

Організатор –це особа, яка організувала вчинення злочину (злочинів) або керувала його (їх) підготовкою чи вчиненням.

Підбурювач – це особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, примусом або іншим чином схилила іншого співучасника до вчинення злочину.

Пособник– це особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети, здобутті злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети, або іншим чином сприяти приховуванню злочину.

Складна співучасть передбачає вчинення кожним із учасників різних за характером і правовою оцінкою дій або бездіяльності.

Група осіб без попередньої змови – це два або більше виконавців, які утворили групу для спільного вчинення злочину без попередньої домовленості між собою про це.

Злочинна організація – це стійке, ієрархічне об’єднання декількох осіб (три і більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп.

13.4. Навчальні завдання.

1. Асистент аптеки Соколова помилково відпустила медсестрі Антоненко замість ліків, які вказані в рецепті, екстракт белладонн в кількості 18 г. Лікар терапевтичного відділення Огнева, не перевіривши ліки, відпущені аптекою, видала їх хворим по 5 г. кожному. Троє з них отруїлися. Внаслідок вжитих заходів їх життя було врятоване.

Чи є Соколова, Антоненко і Огнева співучасниками злочину?

У чому полягає суб'єктивний зв'язок між співучасниками?

2. Начальник підготовчого цеху виписав фактуру на вивіз із фабрики на адресу її філії 23 копи фланелі. Одночасно він виписав одну перепустку на дві автомашини, у тому числі і на ту, в якій була вкрадена тканина.

Сторож фабрики, не перевіривши вантаж, дозволив обом автомашинам виїхати за територію фабрики.

Чи можна визнати сторожа співучасником викрадення державного майна?

3. Гуляев, Зайцев і Сидоренко, знаходячись у стані сп'яніння, зустріли на центральній вулиці міста Волкова і Користильова і вчинили сварку. Працівник міліції припинив порушення громадського порядку. Через декілька годин дебошири знову зустріли Волкова і Користильова і почали їх ображати нецензурними словами, затіяли бійку, під час якої Сидоренко вихопив з кишені ніж і декілька разів ударив Волкова в груди та живіт. Потерпілий помер на місці події.

Вироком суду Сидоренко був визнаний виконавцем убивства, а Зайцева і Гуляева – винними в сприянні Сидоренку цьому злочину.

Чи можна визнати Гуляєва і Зайцева співучасниками вбивства?

4. Працівник морської гавані Щеглов на території вантажного пірсу помітив пошкоджений контейнер. Через пролом у ньому він витягнув три пари взуття і забрав їх. Пізніше цей контейнер помітили вантажники Дубін, Яценко і Усов. Вони також взяли собі по декілька пар взуття. Усього було викрадено товарів на суму, яка перевищувала більшякв триста разів неоподатковуваний мінімум доходів громадян, установлених на момент вчинення злочину.

Чи можна визнати вказаних осіб співучасниками викрадання майна шляхом крадіжки?

5. Саленко, Стукалець і Гавриленко піднялись на п'ятий поверх дев'ятиповерхового будинку. Саленко залишився в ліфті для того, щоб тим ніхто не зміг скористатися, а Стукалець і Гавриленко, під виглядом працівників телеательє, проникли в квартиру Гаккеля. Там Стукалець приставив до шиї господаря квартири ніж і зажадав видачі йому грошей та інших коштовностей, а Гавриленко в цей час складав у сумку вироби з кришталю та інші цінні речі.

Яка форма співучасті мала тут місце?

6. Клопер схилив Іванченка вчинити крадіжку речей із квартири Японського. Наступного дня він показав тому, де знаходиться квартира, намалював її план, повідомив про наявність у ній речей, які цікавлять його, про час, коли Японський буде вдома один, і про те, як проникнути в квартиру за допомогою Евсеєнко. Клопер порадив також Іванченку взяти з собою ніж або викрутку, щоб відкрити замок, якщо господарів не буде вдома.

Біля 22-ї години Є.всеєнко під виглядом робітниці ЖЕКу попрохала відчинити їй двері, потім разом з Іванченком увійшла в квартиру. Там Іванченко, погрожуючи Японському ножем, відібрав у нього 10 старовинних золотих монет і 9 ікон.

Визначте форму співучасті, види співучасників.

7. Солдатенко часто пиячив, бив дружину, а потім вирішив її вбити. Щоб виконати свій намір, він вступив у злочинний зговір із раніше судимими Часовікіним, Ларіним і Чертенком, які за гроші дали згоду вчинити на дружину Солдатенка напад і вбити її. Солдатенко докладно виклав учасникам нападу план вчинення злочину, порадив взяти в потерпілої золотий годинник, гроші, показав стежку, по якій буде йти з нею, де треба вчинити напад, хто повинен наносити удари.

Визначте форми співучасті, види співучасників.

8. Зінченко організував озброєну групу в складі чотирьох чоловік. Протягом п'яти місяців вони нападали на магазини і окремих громадян. Переховувати викрадені речі їм допомагали Єременко і Моргунов.

Визначте форму співучасті і види співучасників.

9. Між подружжям Червовими склались неприязні стосунки. Після чергової сварки Чернова вирішила вбити чоловіка. Для здійснення свого наміру вона залучила Губенка. Той погодився на це за грошову винагороду. Чернова привела його до себе на квартиру, передала йому сокиру і показала кімнату, де в цей час спав її чоловік. Після вбивства тіло кинули в озеро.

Визначте форми співучасті, види співучасників.

10. Група підлітків – Маслов, Симоненко, Решетов та інші пішли увечері до парку, щоб побити своїх знайомих, з якими вони знаходились в неприязних стосунках. Не знайшовши необхідних їм осіб, Маслов взяв у Решетова обріз рушниці та набої і разом з Симоненком на мотоциклі поїхали їх шукати.

ВАРІАНТ 1. По дорозі Маслов і Симоненко домовились, що як тільки знайдуть своїх суперників, то Маслов застосує зброю і Симоненко негайно відвезе його. За пропозицією Маслова Симоненко заїхав у двір одного з будинків де стояла група підлітків. Один з них став підходити до мотоцикла. Коли між ними залишалося біля п'яти метрів, Маслов зробив прицільний постріл, яким спричинив підлітку тяжкі тілесні ушкодження. Після скоєного Симоненко і Маслов від'їхали.

ВАРІАНТ 2. Маслов попрохав Симоненка заїхати в двір, в якому можуть бути хлопці, які їх цікавлять. При цьому він сказав, що у випадку виникнення конфлікту, треба негайно тікати. У дворі Маслов несподівано вистрелив у хлопця, який підходив до них, і крикнув: «Поїхали!» Постріл виявився смертельним. Коли поверталися додому Симоненко сказав, що не було необхідності вбивати людину.

Чи є Симоненко співучасником спричинення тілесних ушкоджень (варіант 1) і вбивства (варіант 2)?

11. Скачко і Мальований проникли в квартиру Чак і стали збирати речі. Скачко складав їх у мішок, Мальований – обшукував кишені одягу. У цей час повернулась сусідка по квартирі Чак. Мальований ударив її палицею по голові і коли та упала, став обшукувати її кишені. Скачко, почувши якийсь грюк у приймальні, вийшов із кімнати і, побачивши жінку, що лежить на підлозі, вибіг на вулицю. За ним вибіг з викраденими речами і Мальований.

Суд визнав Скачка і Мальованого співучасниками розбійного нападу.

Чи правильно вирішив суд? Визначте форму співучасті.

12. Мироненко, повернувшись додому із місць позбавлення волі, дізнався від Спиридонова про те, що його подруга була в інтимних стосунках з іншим чоловіком. Це повідомлення викликало у нього приступ ревнощів. Домовившись вчинити розправу над суперником, Мироненко і Спиридонов викликали його на вулицю, завели в кущі, де Мироненко збив останнього з ніг, потім наніс йому велику кількість ударів, від яких той помер на місці. Спиридонов взяв у Мироненка предмет, яким було вчинено вбивство, і, йдучи додому, викинув його у рівчак. Мироненко і Спиридонов визнані винними в убивстві з особливою жорстокістю.

Визначте види співучасників вчиненого злочину.

13. Блохіна звернулась до Фузіка з проханням побити Любченка, за що обіцяла щиро віддячити. Фузік залучив до участі у виконанні злочину свого сусіда Григоренка, сказавши йому про обіцянку Блохіної. Остання пояснила Фузіку і Григоренку як проникнути в дім, порадила спровокувати сварку, а сама залишилася на вулиці. Побиття Любченка продовжувалося 10 хвилин. Смерть настала внаслідок великої кількості тілесних ушкоджень.

Визначте форму співучасті і види співучасників.

14. Сильченко одержав повістку про призов на строкову військову службу. За порадою знайомого, під час проходження медичного огляду симулював сліпоту на одне око, але був викритий.

Визначте види співучасників. Чи є знайомий Сильченка співучасником ухилення від призову до строкової військової служби?

15. Козиба, Амелін і Межуєв протягом року вчиняли крадіжки. Раніше судимий Даниленко порадив їм проникнути в будинок директора магазину і з цією метою дав їм «фомку». Нею злочинці виламали двері, забрали різні речі, господарю нанесли декілька ножевих ран.

Визначте форму співучасті і види співучасників.

16. З метою перевірки документів інспектор ДАІ зупинив автомашину, що рухалась на великій швидкості. З неї вийшли два пасажири. Один з них зненацька вдарив автоінспектора ножем у груди, а другий – по голові пляшкою. Інспектор знепритомнів і упав. Нападники зі словами «готов» сіли в авт

<12 13 141516 17 18 >

Дата добавления: 2014-12-08; просмотров: 3983;