Платон: основні етапи творчості; вчення про ідеї, теорія пізнання, діалектика; соціально-політичний ідеал філософа в роботі «Держава».

Платон (427—347 рр . до й. е.). Якщо Демокріт відомий як творець першої послідовної системи матеріалізму (лінія Демокріта), то Платон виступив у ролі творця першої послідовної системи ідеалізму , яка дістала назву лінії Платона . Він перший визначив філософію як науку , що будується на абстрактних поняттях ( ідеях ), заснував свою школу в Афінах — Академію . Збереглася значна частина творчої спадщини Платона , яка складається з 334 діалогів , « Апології Сократа » і 13 листів . Вчення про буття . Основа платонівського розуміння буття ґрунтується на ідеалістичному розв 'язанні основного питання філософії . Первинним у бутті виступають ідеї , абстрактні поняття , які мають назву універсалів . З погляду Платона , ідеї вічні , незмінні, досконалі , а тому становлять буття у найбільш можливій повноті свого виявлення . Що ж до матерії , то вона являє собою « нульове буття », або небуття , ніщо . Ідея та матерія активно співіснують і взаємодіють . Результатом цієї взаємодії є і речі навколишнього чуттєвого змінного світу . Але речі навколишнього світ не є чимось « чисто » матеріальним , бо « чиста » матерія — не ні що . Ідеї , за Платоном , є не що інше , як речі , тільки позбавлені просторово -часової обмеженості , очищені від матерії , увічнені й досконалі . Речі повсякденного світу є чимось менш досконалим і становлять копію якогось оригіналу , його « тінь ». Цим оригіналом є ідея . Теорія пізнання . Згідно з ученням Платона процес пізнання являє собою процес пригадування ( грец . « анамнез ») душі . Це властиве тільки людській душі , яка до переселення в тіло існує в царстві ідей . Вселяючись у тіло , душа забуває про те , що споглядала але за певних умов вона здатна пригадати забуте . Розглядаючи шлях пізнання , Платон використовує притчу про печеру : « Люді перебувають ніби в підземному помешканні , подібному до печери на стінах якої очі бачать гру тіней . Змушені бачити все житія лише тіні , не бачачи реальних предметів , люди звикають вважати ц тіні справжніми предметами ». Тіні — це результат сприйняття світу почуттями . Пізнання ж істинної дійсності — світу ідей — можливе лише за допомогою розуму . Методами пізнання , з точки зору Платона , є діалектика й математика . Діалектика — здатність ставити питання і давати відповіді на них .

Математика ( геометрія ) здатна вивести людину із світу почуттів та невизначеності у світ ідеального сущого . Людина і суспільство . Людина і суспільство у йменні і їла топа існують як єдине ціле . Індивідуальна добродійність і суспільна справедливість — це два основні полюси людського життя , які мають бути узгоджені між собою . Звідси необхідність відповідного суспільного укладу буття , за ідеал якого править узгодженість окремої людської добродійності з державним ладом у цілому . Розглядаючи форми державності , Платон визначає дві « правильні » з них — монархію та аристократію . Сюди він відносить і демократію , якщо остання дотримується законів , чотири « неправильні » — беззаконну демократію , теократію , олігархію і тиранію . Першу модель ідеальної держави Платон розробляє у діалозі «Держава ». За своїми основними рисами ідеальна держава в Платона — це поліс . Його поліс — це « правління кращих » ( аристократія ). Цінними для сьогодення є ідеї Платона про те , що держава не повинна бути узурпатором , а має діяти на благо суспільства , керувати нею повинні чесні й кваліфіковані люди (філософи ). Саме в цьому напрямі йдуть тепер дискусії про роль держави в суспільстві та її морально -професійний уклад .