Дійові особи: автор, цар, цариця, гість, Даниїл, голос Ісуса.

Автор Сяють розкішно лампади,

Ллється рікою вино,

Царські вельможі п’ють радо,-

З ними і цар заодно.

Хори співають велично,

Музика вторить словам:

“Царю Валтасару вічно

Жити на смерть ворогам!

Царю Валтасару – слава!

Слава навіки, віват!

Хай наша славна держава

Більше справляє нам свят!”

Гордість наповнює груди,

Цар виростає в очах:

Цар Слуги, подайте посуд,

Той, що стоїть в тайниках.

В храмі юдеїв служив він,

Хай тепер служить для нас!

Непереможна в нас сила,

Славою вкритий наш час!

Слава Богам нашим, слава!

Слава і квіти до ніг!

З ними підем величаво

Сміло до звершень нових!

Автор Але кисть руки вже пише:

“Мене, текел, упарсин”,

Де цареві найвидніше,

На одній із білих стін.

Цар поглянув і коліна

Задрижали, затряслись,

Залишили гості вина

І на ноги піднялись.

Гість Що за знак такий, за чудо?

Зроду-віку не було…

Хто ж нам скаже, що це буде,

До чого це привело?

Цар Тайновидців і халдеїв!

Автор Цар налякано…

Цар Сюди!

Що захочуть – все їм буде

За приложені труди.

Автор Позбігались люди вчені,

Стали думати-гадати,

Та ніякий розум-геній

Слів не міг цих прочитати.

Закрадається тривога

Ще страшніша в їх серця.

Гість Прогнівили видно Бога,

Бога – вічного Творця!..

Автор Аж цариця тут вступила

Й каже:

Цариця Царю, не смутись.

Клич юдея Даниїла,

Як твій батько був колись.

В ньому Дух Святого Бога,

Світлий розум з перших днів.

Тільки він і тільки в нього

Стане ясна тайна слів.