Створення та розвиток грошової системи України

Становлення України як незалежної, суверенної держави зумовило необхідність створення власної грошової системи. Це дає можливість українським владним структурам самостійно керувати грошовим обігом та грошовим ринком в інтересах розвитку національної економіки. Організаційно-правові засади створення грошової системи України були закладені в Законі України «Про банки і банківську діяльність», ухваленому Верховою Радою України 20 березня 1991 р. До перших практичних заходів щодо створення власної грошової системи відноситься випуск 10 січня 1992 р. українського купоно-карбованця. Він був багаторазового користування і одночасно доповнював рубльову грошову масу, якою користувалася Україна в перші роки незалежності. Паралельне використання двох валют в цей період було зумовлене такими обставинами:

а) центральний банк Російської Федерації з вересня 1991 р. припинив надсилати в Україну готівку грошей рублями. Це супроводжувалося значними ускладненнями в забезпеченні потреб обігу в готівці грошей;

б) на межі 1991-1992 рр. Україна стала на шлях лібералізації цін. Внаслідок цього рівень цін виріс в 10 разів. Це вимагало збільшення грошової маси для забезпечення грошового обігу;

в) Україна не мала власної бази для виготовлення грошових знаків. Водночас фінансове становище держави обмежувало можливості зробити замовлення на виготовлення грошей в іншій державі.

Паралельний обіг рубля і купоно-карбованця ускладнював управління внутрішнім готівковим обігом, організацією внутрішніх безготівкових розрахунків та зовнішніми розрахунками і, зокрема, з Російською Федерацією. Ускладнення грошового обігу було зумовлено:

а) обвальним спадом виробництва під впливом лібералізації цін і розривом попередніх господарських зв'язків з колишніми республіками Радянського Союзу та скороченням державного замовлення;

б) вільне використання російського рубля на внутрішньому ринку сприяло значному відпливу товарів за межі України. Тому Уряд був змушений перевести весь готівковий обіг на карбованцеву валюту і вилучити з нього рубльову валюту. Це відкрило широкі можливості для емісії грошей з метою покриття фінансових потреб Уряду і стало одним із головних факторів розкручування гіперінфляції в Україні;

в) у серпні 1992 р. у рубльових зонах була запроваджена система взаємозаліку через кореспондентські рахунки, відкриті в розрахунковому центрі при Російському банку Російської Федерації. Всі платежі між країнами були взяті під контроль. Рубель втратив свій статус єдиної загальної грошової одиниці. З'явилося кілька рублів: російський рубель, білоруський рубель, український рубель. Курс українського рубля щодо російського став швидко падати.

Запроваджені в Україні 10 січня 1992 р. тимчасові національні гроші проіснували до вересня 1996 р. їх основним недоліком було те, що вони не виконували належним чином однієї з найважливіших функцій грошей - засобу нагромадження. Це підривало інтереси економічних суб'єктів до нагромадження грошей як джерела інвестування, стримувало економічне зростання держави, знижувало ефективність антиінфляційних заходів і зміцнення державних фінансів.

Згідно з указом Президента України від 25 серпня 1996 р. «Про грошову реформу в Україні» з 2 по 16 вересня цього ж року з обігу було вилучено купоно-карбованець і введена постійна грошова одиниця - гривня та її сота частина - копійка. Зараз відбувається подальше вдосконалення механізмів та інструментів грошової системи України. Зокрема, передбачаються зміни купюри грошей за формою і дизайном. Вони будуть близькі за розміром до євро, розробляється нова система їх захисту. Заміна грошових знаків має відбутися протягом певного часу.