Прийняття Конституції України.

Конституція — політичний, нормативно-правовий акт держави (Ос­новний Закон), який закріплює основи суспільного ладу, державний устрій, систему, порядок утворення, принципи організації і діяльності державних органів, права та обов'язки громадян. Конституція є могут­нім засобом політичного управління суспільством, юридичною базою всього законодавства держави, основою наукових розробок у сфері права, найважливішим джерелом права.

Конституції України як Основному Закону держави властиві особ­ливості правового статусу: вона має найвищу юридичну силу, є осно­вою для прийняття інших нормативних актів держави. їй притаманна підвищена стабільність.

Конституційний процес в Україні розпочався з прийняття Декла­рації про державний суверенітет України, яка передбачала прийняття нової Конституції. Для цього було утворено комісію з вироблення но­вого Основного Закону (Конституційну комісію) і відповідну Робочу групу. Вона підготувала концепцію Конституції, яка була схвалена Верховною Радою.

Після проголошення незалежності певний час мала чинність Кон­ституція УРСР 1978 р. в тій частині, яка не суперечила законам України, прийнятим після 24 серпня 1991 р. Це було зумовлено об­ставинами перехідного періоду. Проголошення незалежності й рефе­рендум 1 грудня 1991 р. сприяли активізації конституційного проце­су. У 1992 р. було підготовлено офіційний проект, який у липні того ж року було винесено на всенародне обговорення. Доопрацьований з урахуванням зауважень і пропозицій проект Конституції в травні

1) р. було подано до Верховної Ради. Удруге це сталося в жовтні

2) р. Із різних причин, як об'єктивних, так і суб'єктивних, усі ці проекти так і не були прийняті. Так закінчився перший етап сучасного конституційного процесу в Україні.

Позачергові вибори народних депутатів і Президента України (1994 р.) дещо сповільнили конституційний процес. 10 листопа­да 1994 р. Конституційну комісію було переформовано, її очолили Л. Кучма та О. Мороз.

Життя вимагало невідкладного розв'язання багатьох складних проб­лем державотворення. Як результат виникла ідея Малої Конституції України, що знайшла своє втілення в проекті Закону «Про державну владу і місцеве самоврядування в Україні». Але Верховна Рада України відхилила цей проект. У зв'язку з цим виникло певне протистояння між Президентом України, виконавчою і законодавчою владою.

Спробою розв'язання цього конфлікту стало прийняття 8 червня 1995 р. Конституційного договору між Верховною Радою України та Президентом України «Про основні засади організації та функціону­вання державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України».

11 березня 1996 р. Конституційна комісія схвалила проект Кон­ституції і передала його на розгляд Верховної Ради. 24 квітня проект" було прийнято за основу. 5 травня 1996 р. було створено Тимчасо­ву спеціальну комісію з доопрацювання проекту Конституції, до якої увійшли представники всіх депутатських фракцій і груп. У червні ко­місія підготувала доопрацьований проект Конституції.

Розпочалася кронітка робота з його обговорення. Але політичні суперечки заважали плідній роботі, і до 26 червня 1996 р. Верховна Рада України не прийняла жодного розділу Конституції. Президент України, вважаючи неприпустимим затягування конституційного про­цесу, підписав Указ про проведення у вересні 1996 р. Всеукраїнського референдуму щодо затвердження нової Конституції. 27 червня Верховна Рада України відновила робо­ту з обговорення Конституції, змінивши технологію розгляду. Було створено робочі групи з найболючі­ших питань — власності, символіки, організації вла­ди тощо. Надвечір було відновлено пленарне засідан­ня, яке тривало всю ніч. 28 червня 1996 р. Верховна Рада України прийняла Конституцію України.

Конституція юридично закріпила політичний і економічний суверенітет Української держави, її територіальну цілісність, основні права і свободи громадян України.

Із прийняттям Конституції конституційний про­цес в Україні не завершився. У 2000 р. відбувся все­український референдум за народною ініціативою. Але імплементувати його результати не вдаються. Лише 8 грудня 2004 р. під час «пакетного» голосу­вання було схвалено законопроект про внесення змін і доповнень до Конституції України. Але питання змін Конституції залишається актуальним.