Українізація російської армії.

З перших днів березня почалася організаційна робота ініціативних груп у війську. 22 березня у Києві на українському військовому вічі було створено Установчу Українську військову раду. Того ж дня новостворена рада звернулась до Тимчасового уряду з побажанням, щоб у всіх полках, де українці становлять більшість, негайно військовим наказом було "заведено уживання Української Урядової мови, і щоб такі полки поповнювалися українцями, в командний склад призначалися офіцери української народності".

Так фактично була сформульована ідея українізації окремих частин російської армії. 24 березня Українське військове віче виступило ще з однією ініціативою: створити "охочекомонний полк" ім. Гетьмана Богдана Хмельницького. Для цього був обраний спеціальний комітет, який звернувся до українського народу з коротким, але запальним універсалом.

Кількома днями пізніше (29 квітня) в Києві виник Український військовий клуб ім.П.Полуботка. Своєю метою клуб оголосив "згуртування й стоваришування в одній сім'ї усіх вояків, лікарів і військових урядовців української народності під прапором: Федеральної Росії – Автономної України". Рада клубу складалася з 24 дійсних членів і 12 кандидатів. Серед них мали бути один генерал, старші офіцери та інші військові. Очолював клуб М.Міхновський.

Досить швидко ініціативи українців-військових у Києві отримали резонансне продовження. У квітні 3000 вояків, які скупчилися на етапно-розподільчому пункті київського гарнізону, почали вимагати відправити їх на фронт як українську національну частину. В порозумінні з військовим клубом ім. Полуботка делегати від цих солдатів склали план організації полку ім.Богдана Хмельницького. Комісар Київського військового округу (з 12 травня – начальник КВО) полковник К.Оберучев відмовив їм. "Українізацію багнета" він вважав непотрібною і до того ж небезпечною для армії. Однак справі було надано широкого розголосу. Полк сформували всупереч позиції начальства КВО, його підтримала Центральна Рада. Командуючий Південно-Західним фронтом генерал О.Брусилов врешті-решт узаконив самочинно створений полк, і богданівці дістали можливість відправитися на фронт під малиновим прапором з портретом великого гетьмана, вишитим черницями Фролівського монастиря.

Справа богданівців дістала величезний розголос у військах. У квітні-травні почалася стихійна українізація у військах Південно-Західного фронту. 28 квітня газета "Киевская мысль" повідомила про утворення в Мінську Української ради Західного фронту, яка поділяла програму Центральної Ради.

У сучасній науковій літературі цілком справедливо стверджується, що національний рух у війську, що розпочався стихійно, швидко набув організованих форм. Центральна Рада надала йому великих масштабів, а він, своєю чергою, сприяв колосальному піднесенню політичного авторитету Ради в колах революційної демократії.