СБОРНИК ДЛЯ ВЫПОЛНЕНИЯ ПРАКТИЧЕСКИХ ЗАДАНИЙ

Рекомендуемая литература (основная)

1. Асташкин В.В., Новоселов М.А. Информатика. Теоретический курс: учебное пособие. Асташкин В.В., Новоселов М.А. – М.: «С-Принт». – 2002. – 185с.

2. Новоселов М.А. Расчетно-графические работы по информатике (теоретические и методические вопросы): учебно-методическое пособие / Новоселов М.А. – М.: РГУФКСиТ – УИТ, 2009. – 126 с.

3. Новоселов М.А. Практикум по оформлению элементов графики на Web-сайтах в Интернете: учебно-методическое пособие по информатике для студентов РГУФКа / Новоселов М.А. – М.: РИО РГУФКа, 2004. – 56с.

4. Яшкина Е.Н. Информатика: Учебное пособие для студентов-заочников РГУФКа / Е. Н. Яшкина. - М.: РИО РГУФК, 2004.

Рекомендуемая литература (дополнительная)

1. Акулов О. А. Информатика. Базовый курс : учеб. для студентов вузов, бакалавров, магистров, обучающихся по специальности Информатика и вычислительная техника, а также студентов, изучающих естественные науки / О. А. Акулов, Н. В. Медведев. 5-е изд., стер. М. : Омега-Л, 2009. 574 с. (Гриф МО РФ).

2. Безручко В. Т. Информатика (курс лекций) : учеб. пособие / В. Т Безручко. М.: Инфра-М : Форум, 2009. 432 с. (Гриф МО РФ).

3. Безручко В.Т. Практикум по курсу "Информатика" / В. Т. Безручко. - М.: Инфра-М, 2007 г. – 368с.

4. Гаврилов М.В. Информатика / М. В. Гаврилов, Н. В. Cпрожецкая - М.: Гардарики, 2006. – 432с.

5. Мирюков В.Ю. Информация, информатика, компьютер, информационные системы, сети/ В. Ю. Мирюков. - М: Феникс, 2007. - 448c.

6. Могилев А. В. Информатика : учеб. пособие для студентов высш. пед. учеб. заведений / А. В. Могилев, Е. К. Хеннер, Н. И. Пак. 5-е изд., стер. М. : Академия, 2007. 848 с. (Серия Высшее профессиональное образование).

7. Могилев А.В. Практикум по информатике: учеб. Пособие для студ. высших учебных заведений / А.В. Могилев, И.И. Пак, Е.К Хеннер; под ред. Е.К. Хеннера. – 4-е изд., стер. – М.: Изд.центр «Академия», 2008. – 608 с.

8. Острейковский В. А. Информатика : учеб. для студентов техн. и экон. специальностей вузов / В. А. Острейковский. 5-е изд, стер. М. : Высшая школа, 2009. 511 с. (Гриф МО РФ).

9. Симонович С. В. Информатика для юристов и экономистов : учеб. для вузов / С. В. Симонович. СПб. : Питер, 2008. 688 с.

10. Симонович С. В. Информатика. Базовый курс : учеб. для техн. вузов / С. В. Симонович. 2-е изд. СПб.: Питер, 2009. 640 с. (Гриф МО РФ).

11. Соболь, Б. В. Информатика: учеб. / Б. В. Соболь и др., 4-е изд., перераб. и доп. Ростов н/Д : Феникс, 2009. 446 с. (Серия Высшее образование).

12. Степанов А. Н. Информатика : учеб. для вузов / А. Н. Степанов. 5-е изд., испр. и доп. СПб.: Питер, 2008. 768 с. (Гриф МО РФ).

Вариант

1.2 Класифікація фразеологізмів у вітчизняній та зарубіжній лінгвістиці

Вироблення наукових основ класифікації фразеологізмів пов’язане з діяльністю таких вітчизняних і зарубіжних вчених, як В. Виноградов, Л. Булаховській, Б. Ларін, М. Удовиченко, О. Кунін, Н. Амосова, Ш. Баллі та інші. Досі існує багато класифікаційних схем. Більшість з них містить від двох до чотирьох типів одиниць. Окремі класифікації мають таку кількість типів і підтипів одиниць, що практично неможливо ними керуватись. В основі цих класифікацій лежать, як правило, різні принципи. Розглянемо найважливіші з існуючих класифікацій.

Семантична класифікація. Характеристика фразеологізмів з точки зору їх семантичної зв’язаності вперше була дана Ш. Баллі в «Короткому нарисі стилістики» (1961) [3:14]. Вчений виділяє три групи фразеологізмів: звичайні словосполучення, фразеологічні ряди і фразеологічні єдності.

У праці «Французька стилістика» Ш. Баллі знову повертається до питання класифікації фразеологізмів. На жаль, він не дає точної рубрикації типів фразеологізмів, а окреслює лише контури класифікаційної схеми словосполучень від вільних до ідіоматичних, називає дві крайні межі, між якими знаходиться безліч перехідних типів, що не піддаються точній класифікації. Таку контурну класифікаційну схему Ш. Баллі дає і для фразеологізмів. Він підкреслює, що його мета – визначити орієнтири для подальшого дослідження, а не сформулювати системне ядро класифікації.

Ш. Баллі виділяє дві основні групи фразеологізмів:

1) фразеологічні групи або звичайні сполучення;

2) фразеологічні єдності [3:15].

Фразеологічною групою Ш. Баллі називає таке словосполучення, елементи якого зберігають незалежність, але виявляють певну спорідненість.

Щодо ознак, за якими фразеологічні єдності відрізняються від вільних словосполучень, то Ш. Баллі надає найбільшого значення еквівалентності словосполучення одному слову, втраті смислу компонентів та живого зв’язку між ними, якщо ні зв'язок між компонентами, ні їхнє значення уже не усвідомлюються, тоді, образно кажучи, «механізм заржавів».

Фразеологічні групи і фразеологічні єдності утворюють своєрідну рамку, між крайніми сторонами якої розміщається вся маса фразеологізмів. Серед них Ш. Баллі виділяє два перехідних ступені: а) групи з підсилювальним значенням і б) дієслівні групи.

Таким чином, у класифікації фразеологізмів Ш. Баллі виділяє два основні і два перехідні типи (хоч перехідних може бути і більше). Та оскільки перший перехідний тип фразеологізмів є різновидом фразеологічних груп, то можна вважати, що його класифікація містить три типи фразеологізмів.

В основі класифікації Ш. Баллі лежить принцип зв’язку між компонентами фразеологізмів. Ступінь міцності цього зв’язку – різний, і характеризується поступово градацією від найпростішого до найскладнішого. Ш. Баллі вказує на ряд зовнішніх і внутрішніх ознак, за якими визначається міра зв’язку.

В основі семантичної класифікації фразеологізмів В. Виноградова лежить той самий принцип, що і в класифікації фразеологізмів Ш. Баллі [3:15].

Вивчення семантичного зв’язку між компонентами фразеологічних одиниць дозволяє В. Виноградову визначити такі три типи фразеологізмів:

1) фразеологічні зрощення;

2) фразеологічні єдності;

3) фразеологічні сполучення [5:59].

1. Фразеологічні зрощення – це абсолютно неподільні словосполучення, значення яких зовсім не залежить від їх лексичного складу, від значень компонентів.

2. Фразеологічні єдності – це звороти, у яких зберігся принцип семантичної незалежності компонентів, натяк на вмотивованість загального значення.

3. Фразеологічні сполучення – це звороти, що утворюються завдяки реалізації фразеологічно пов’язаних значень слів. Фразеологічні сполучення – аналітичні.

Класифікація В. Виноградова тривалий час займала передове місце у дослідженні фразеології. Іноді робилися спроби дещо ускладнити її.

Характерно, що жоден із дослідників (першою це зробила Н. Амосова) не звернув уваги на відсутність у побудові класифікації В. Виноградова єдиного принципу. Два перших типи – зрощення та єдності – розрізняються за ступенем вмотивованості, тобто можливості чи неможливості вивести значення фразеологізму із значень їхніх компонентів, а третій тип – фразеологічні сполучення – за ступенем обмеженої сполучуваності фіксованого компонента у даному значенні.

Не зовсім чітке у В. Виноградова розмежування зрощень та єдностей: учений не називає критеріїв, за допомогою яких можна було б провести розмежування одиниць.

Отже, поділ фразеологізмів на зрощення та єдності у В. Виноградова побудований на суб’єктивних міркуваннях. Розшифрування значень фразеологізмів залежить від багатьох факторів. Іноді для цього необхідне етимологічне дослідження.

Спробу удосконалити класифікацію В. Виноградова у застосуванні до фразеологічних одиниць зробив М. Шанський [25:140]. Окрім трьох типів його класифікації, він виділяє ще й четвертий тип: фразеологічні вирази. Сюди він відносить «такі стійкі у своєму складі і вжитку фразеологічні звороти, які є не лише семантично подільними, але й складаються цілком із слів з незалежним значеннями (Es ist nicht alles Gold, was glänzt. – Не все то золото, що блищить; Viele Köche verderben den Brei. – У семи няньок дитя без ока; Man soll den Tag nicht vor dem Abend loben. – Курчат рахують восени)».

До недоліків, що властиві класифікації В. Виноградова, М. Шанський приєднав ще один. Четвертий тип класифікації – фразеологічні вирази – він протиставляє не зрощенням та єдностям, а фразеологічним сполученням та вільним словосполученням. Від фразеологічних сполучень вони відрізняються тим, що не містять компонентів із фразеологічно зв’язаним реченням; слова, з яких вони складаються, не можуть мати синонімічних замін. Від вільних сполучень слів їх відрізняє така специфічна риса, як відтворюваність та постійність складу і значення. Але ж ця риса притаманна буквально всім фразеологічним одиницям, навіть стійким сполученням слів нефразеологічного типу. Отже, вона не може служити класифікаційною ознакою серед фразеологічного фонду.

Класифікацію фразеологізмів М. Шанського піддали гострій критиці М. Копиленко та З. Попова. Вони звертають увагу на те, що виділені М. Шанським чотири типи фразеологізмів описуються не з одних і тих же позицій, вказують на наявність протиріччя в основі класифікації, на випадковість вибраних для класифікації ознак [11:34].

Таким чином, спроба удосконалити класифікацію фразеологізмів В. Виноградова у її застосуванні до фразеологізмів не мала успіху.

Ще менш успішною виявилася спроба застосувати класифікаційну схему В. Виноградова до фразеологічного багатства інших мов. Досить докладну критику відносно спроби застосувати класифікацію В. Виноградова до англійської фразеології дає О. Кунін. Він аналізує праці З. Анісімової, А. Кумачової, Т. Дербукової, де описуються різні варіанти класифікації фразеологізмів В. Виноградова. Вони поділяють на три або два типи фразеологізми, що описуються з різних позицій, але, як зазначає О. Кунін, без достатньої аргументації. Основним недоліком залишається відсутність єдиного принципу. Все це, на думку О. Куніна, показує безплідність використання для класифікації фразеологізмів одного лише семантичного принципу [12:29].

Типологічна класифікація. Різновидом семантичної класифікації фразеологізмів постає семантична типологія фразеосполучень. Спробу такої систематизації сполучень слів зробили з позиції загальної фразеології М. Копиленко і З. Попова [11:35].

За основу класифікації автори беруть ідіоматичність, додатково враховуючи також стійкість фразеосполучень. Ідіоматичність вони розглядають як семантичне зрушення лексем у сполученнях, що можуть оцінюватися різним ступенем стійкості від найнижчого (нульового) до найвищого, що сприймається за одиницю. Під стійкістю вони розуміють передбаченість елементів.

Щодо термінології. Для загального позначення сполук слів вони користуються терміном «фразеосполучення», для позначення звукової сторони слова – поняттям «лексема», а для позначення смислової сторони слова – терміном «семема».

Автори розрізняють п’ять різновидів семем, які можуть виражатися лексемами: дві денотативні (Д1, Д2) і три конотативні (К1, К2, К3).

Денотативна семема відображає екстралінгвістичні явища безпосередньо. Д1 реалізує своє значення без контексту прямою відповідністю денотатові. Д2 позначає денотат за подібністю до іншого денотата.

Конотативна семема утворюється лише у фразеосполученні, поза яким вона не може бути виявленою. Вона відображає денотат опосередковано, існуючи, як правило, поруч з денотативною семемою, що означає те саме явище. К1 мотивується і на відміну від Д2 може виражатися іншою лексемою. Так, типологія двокомплектних фразеосполучень містить 15 типів (без урахування порядку сполучення семем) цих сполучень – вони реально зустрічаються в сучасній російській мові. Двокомплексні фразеосполучення характеризуються різним ступенем стійкості та ідіоматичності. Наведемо вибірково приклади:

1. Тип Д1Д1: die Wahrheit sagen – говорити правду, in der letzten Zeit – в останній час;

2. Д1Д2: abgedroschene Redensarten – збиті фрази, auf Abschlag zahlen – платити в розстрочку;

3. К1К1: vor einem Abgrund stehen – стояти над безоднею, бути на краю загибелі;

4. Д1К2: Gut abschneiden – добре відрізати, вдало скласти екзамен; Lunte riechen – чути гніт, відчувати небезпеку;

5. К2К2: ugebrannte Asche – незгорілий попіл, бійка.

Структурно-семантична класифікація. І. Чернишова пропонує такі три групи: фразеологічні єдності, фразеологічні вислови, фразеологічні сполучення [24:33].

До фразеологічних єдностей відносяться одиниці, що виникли внаслідок семантичного переосмислення або зрушення вільних словосполучень. Загальною ознакою фразеологічних єдностей виступає цілісне значення, що виникає на основі семантичного зрушення всіх компонентів. Індивідуальний зміст компонентів у єдностях повністю втрачається. Цілісне значення пов’язане з образним стержнем фрази, що нагадує внутрішньою формою перенесення значення (наприклад: jmdm den Kopf waschen – намилити кому-небудь шию (голову); keinen Finger krummen – не ударити палець об палець (букв.: не зігнути жодного пальця); etw. aufs Eis legen – заморозити, не давати ходу).

Образна мотивація може бути втрачена:

1) внаслідок виходу із ужитку деяких звичаїв німецького народу (наприклад: den Stab über jmdn brechen – винести вирок кому-небудь (у давнину над засудженим до страти ламали дерев’яну паличку); etw. auf dem Kerbholz haben – мати за собою якусь вину (у дописемний період борги викарбовували на дерев’яних паличках);

2) внаслідок архаїзації лексики (наприклад: schlecht und recht – рівно, врівень; скромно і чесно (порівн. архаїчне значення слова schlecht – рівний, прямий; простий);

3) внаслідок наявності у складі фразеологізму жаргонної чи професіональної лексики (наприклад: guten Ankraz haben (молодіжний сленг) – мати успіх; einen tollen Zahn darauf haben (проф.) – розвивати велику швидкість).

За граматичною структурою фразеологічні єдності – словосполучення, два види яких мають твердо фіксовані структурні особливості. Це – парні сполучення і компаративні фразеологічні одиниці.

До фразеологічних висловів належать одиниці, що за своєю граматичною структурою є предикативними сполученнями слів і речень.

Фразеологічні сполучення характеризуються одиницями, що виникли в результаті одиничного поєднання одного семантично перетвореного компонента (наприклад: das gelbe Fieber – тропічна хвороба; der schwarze Markt – чорний ринок).

Всі компоненти зберігають семантичну незалежність. Фразеологічні сполучення можуть бути термінологічного і не термінологічного характеру.

Контекстологічна класифікація. Використовуючи контекстологічний методо, Н. Амосова виділила серед фразеологізмів англійської мови два класи: а) клас ідіом і б) клас фразем [1:10].

Ідіоми – це одиниці постійного контексту, у яких наявний вказівний елемент, що семантично реалізується. До того ж вони – тотожні. Обидва елементи представлені загальним лексичним складом словосполучення, яке характеризується цілісним значенням.

До фразем належать одиниці постійного контексту з фразеологічно зв’язаним значенням одного із компонентів.

В основу цієї класифікації покладена специфіка внутрішніх контекстуальних зв’язків фразеологізмів.

Класифікація Н. Амосової зазнала справедливої критики, бо багато різновидів стійких словосполучень не знайшли у ній відображення. Ось що пише О. Кунін: «Перш за все не дотримано єдиного класифікаційного принципу: ідіоми виділяються за принципом наявності у словосполученні цілісного значення, що базується на послабленні лексичного значення його компонентів, а фраземи – за принципом наявності фразеологічно зв’язаного значення, обумовленого одиничною сполучуваністю одного із компонентів. Таким чином, одна група виділяється на основі чисто семантичного принципу, а друга – на основі структурно-семантичного принципу» [12:27].

Класифікація на основі методу оточення. Класифікацію фразеологізмів на основі методу оточення розробив М. Тагієв. Її сутність полягає в тому, що основна увага приділяється не характеру внутрішньо фразеологічної структури, а особливостям структурних зв’язків з іншими одиницями в системі мови. Таким чином, активними постають три параметри:

1. Фразеологізми з одномісним оточенням. Для структурного зв’язку цих фразеологізмів з іншими одиницями потрібний лише один елемент.

2. Фразеологізми з двомісним оточенням. Структурно необхідними елементами таких фразеологізмів є суб’єктивне і залежне оточення.

3. Фразеологізми з трьохмісним оточенням. Структурно необхідними елементами цих фразеологізмів є одне суб’єктивне і два залежних оточення.

Фразеологізмів із чотиримісним оточенням, як зазначав М. Тагієв, немає [21:201].

Класифікація фразеологізмів, що ґрунтується на граматичних, семантичних та структурних ознаках фразеологізмів. Ця класифікація, що належить перу В. Архангельського, має два види фразеологізмів:

1. Фраземи (всі фразеологізми, структура словосполучень).

2. Стійкі фрази (всі фразеологізми, структура словосполучень) [2:33].

Поділ фразеологізмів на два основних граматико-структурних класи знайшов підтримку у дослідниці української фразеології Л. Скрипник.

1. Фразеологічні одиниці, організовані за типом моделі словосполучення (рідше – речення). Семантико-структурною особливістю є співвідносність із окремим словом і функціонування в ролі члена речення. Цей різновид фразеологічних одиниць має загальну назву – лексичні ідіоми.

2. Фразеологічні одиниці – фрази, що мають організацію простих або складних речень [22:187].

У філологічній літературі існує ще чимало класифікацій фразеологізмів з вузьким спрямуванням. Вони висвітлюють питання теорії фразеології лише частково. Тому обмежимося тільки переліком:

Граматична класифікація. Вона представлена у науковій літературі двома різновидами: морфологічним та синтаксичним.

Морфологічна класифікація основана на співвідношенні фразеологічних одиниць з певними частинами мови (виділяються еквіваленти іменників, дієслів, прислівників і т.п.)

Синтаксична класифікація передбачає поділ фразеологізмів на основі виконання ними синтаксичних функцій в реченні (підмета, присудка, додатка і т.д.).

Генетична класифікація. Вона передбачає групування фразеологізмів за джерелами походження. З її допомогою можна простежити етапні моменти формування літературної мови. У цій класифікації виділяють: біблійні звороти, запозичення з інших мов, крилаті слова, прислів’я та приказки тощо.

Основний недолік цієї класифікації полягає в тому, що нечасто вдається визначити джерело виникнення того чи іншого звороту. Крім того, така систематизація показує лише динаміку розвитку фразеологічних одиниць і може складати основу історичної фразеології.

Тематична класифікація. Вона розмежовує фразеологізми за позначенням суттєвих понять у житті певної спільності людей. Тут можна виділити фразеологізми з ознакою позначення: фізичних явищ, психологічного стану, явищ сенсорної діяльності, манери поведінки і т д.

Функціонально-стильова класифікація. Така систематизація передбачає визначення належності фразеологічних одиниць до певних структурно-функціональних стилів літературної мови: офіційно-ділового, публіцистичного, наукового та художньо-белетристичного. Нечіткість меж між стилями зумовлює і нечіткість меж між самими фразеологізмами.

Стилістична класифікація. Лінгвостилістичний аспект дослідження фразеологізмів вимагає конкретизованої систематизації матеріалу. Однак така систематизація не може бути покладена в основу вивчення фразеологічного фонду, оскільки лінгвостилістичний аспект складає інший план дослідження у порівнянні із загальнотеоретичним. На цій підставі стилістичну класифікацію розглядають як деталізацію основного типологічного поділу фразеологізмів. Особливу роль відіграє стилістична класифікація в процесі відтворення фразеологізмів з мови-оригіналу мовою художнього перекладу [14:139].

1.3. Національно-культурна своєрідність фразеологічного складу мови.

Фразеологія будь-якої мови є відображенням здобутків культури, звичаїв, прагнень і сподівань народу, одним із найважливіших джерел для дослідження його минулого життя, для глибокого вивчення його словесних естетичних цінностей.

Пам'ять народу зберегла чудові перлини народної мудрості, які дійшли до нас з глибини віків і служать нам і далі. Культурно-національна своєрідність фразеологізмів, яка співвідноситься з певними образами, асоціюється з матеріальною культурою або історичними подіями.

Мова зберігає і передає з покоління в покоління лише ті фразеологізми, які прямо або опосередковано співвідносяться з еталонами, стереотипами й міфологемами національної культури – як матеріальної, так і духовної: виступаючи в ролі експонентів культурних знаків, фразеологізми не лише зберігають пам'ять про образну мотивованість значення, а й відтворюють з покоління в покоління, «нав’язують» відтворення в їх культурних конотаціях світорозуміння носія мови. Без досліджень культурологічного компонента фразеологічного складу мови неможливо створити повне уявлення про культурно-національний менталітет – про «дух народу».

Влучність характеристики, сконденсованість думки, відчутна оцінна функція і національна своєрідність пояснюється почасти самою природою фразеологізмів як специфічних мовних одиниць. Усі фразеологічні одиниці сучасної української (і не тільки української) літературної мови у минулому були вільними словосполученнями. Внаслідок поступової втрати прямого значення, переосмислення, тобто багатовікової практики народу, вільне словосполучення перетворилося у фразеологізм з властивою йому цілісною структурою. Звичайно, цей процес був довготривалим. Щоб той чи інший вираз перетворився у фразеологізм, потрібен певний час, протягом якого поволі послаблюється лексичне значення слів-компонентів, вираз набуває іншого сенсу, відбувається тривале шліфування, обробка цього вислову у процесі мовлення десятків, а то й сотень поколінь людей.

Культурний компонент мови на рівні фразеології певною мірою фіксує культурну спадщину народу – носія мови, оскільки фразеологічний фонд містить у своїй семантиці національно-культурний компонент.

Країнознавча цінність фразеологізмів як мовних знаків культури складається з кількох чинників, які національну культуру відбивають:

1. комплексно, усіма своїми ідіоматичними значеннями, деякі з них називають явище минулого й сучасного, котрих немає в зарубіжних національних культурах;
2. одиницями свого складу; деякі з таких слів належать до без еквівалентної лексики;
3. своїми прототипами, позаяк відтворюють звичаї, традиції, деталі побуту й культури, історичні події та інші явища, притаманні національній культурі (21).

Йдеться не просто про культуру, а й про характерні мовні засоби, котрі цю культуру відтворюють. Так формується культурна пам'ять носіїв мови й розширюється світогляд при вивченні чужої мови.

Опанування іноземної мови на початковому етапі вимагає якнайповніше використовувати ті фразеологічні еквіваленти, які близькі між собою і в етнокультурному розумінні, і в структурно-типологічному плані. При вивченні мови представниками інших культур вона засвоюється не лише як новий над-засіб вираження думок, а й виступає джерелом відомостей про національну культуру народу – її носія.

Так, у фразеологічному фонді побутового походження, наприклад, зустрічаються найменування традиційного українського побуту, антропоніми, зо оніми, фітоніми, історичні назви, символіка кольору й деяких понять, моральні уявлення, деталі й продукти традиційного харчування тощо. Подекуди прототипи фразеологізмів відтворюють зовнішній вигляд людини, її одяг, взуття, подробиці повсякденного селянського побуту, народні прикмети, звичаї, традиції тощо.

Зіставляючи за значенням українську фразеологію з мовними відповідниками різних культур, слід звертати увагу на спільне й відмінне в образності фразеологічних одиниць, в основі чого лежить національна своєрідність. Сам об’єктивний факт існування етнокультурних фразеологічних паралелей, котрі можуть охоплювати не лише в тій чи іншій мірі споріднені і в культурному відношенні постійно контактуючі мови, а й мови зовсім неспоріднені, дуже далекі одна від одної в структурному відношенні, що не мали в минулому тісних етнокультурних контактів, свідчить про спільність законів мислення різних народів. Наявність таких паралелей наочно підтверджує присутність певної тенденції й тісного взаємозв’язку й взаємообумовленості розвитку мови та культури кожного народу; самобутні в національному відношенні фразеологічні звороти – результат мовного відображення специфіки тієї чи іншої культури. Досить простежити це на паралелях, об’єднаних спільною ознакою. Відповідник виразу «народитися в сорочці» перекладається з англійської як «народитися з срібною ложкою в роті». Фразеологізм про схожість «як дві краплі води» має англійський синонімічний відповідник «як дві горошини», німецькій – «як двоє яєць». Так, вживані імена у фразеологізмах стають індивідуально значущими, набувають репрезентантів його смислу. В цьому випадку лінгвокраїнознавча семантизація власного імені має складатися з подання як групової, так і індивідуальної інформації.

Перлини народної мудрості, пов’язані з національною психологією містять знання з історії, географії та інших наук країни носіїв мови. Деякі з фразеологізмів, які мають аналоги в плані відтворення в інших мовах, проте за своєю образністю вони є унікальними. У них – психологія народу, його традиції, побут, культура, ставлення до довкілля.

Вивчення мови в аспекті «мова і культура» виступає предметом дослідження багатьох вітчизняних та зарубіжних вчених. У сучасній лінгвістиці проблеми «мова і культура», «мова і суспільство» стають дедалі актуальнішими. Важливим є завдання розкриття національно - культурної специфіки багатьох мовних явищ. Новітні дослідження з проблеми «мова і культура» здійснюються на базі багатьох даних і стосуються таких питань, як лінгвістичні і соціокультурні відмінності, соціально-етичні норми, на яких ґрунтується комунікація, взаємодія мови і культури у процесі історичного розвитку [35, с. 56].

У дослідницькій галузі загальновизнаним є те, що фразеологічний склад є мовним засобом, який втілює культурні концепти, оскільки в образній основі фразеологічного значення відображається менталітет народу.

Поняття національної лінгвокультури містить широке коло мовних явищ, пов’язаних з ідеєю про внутрішню форму мови і втілення в ній духа народу. Цей факт відображений у твердженні В.Гумбольдта що «мова народу – це дух народу». Найбільш яскраво національно-культурну самобутність відображає фразеологічний склад мови. Національно-культурна семантика найбільш яскраво виявляється в тих одиницях мови, які безпосередньо і прямо відображають позамовну дійсність, називають предмети і явища оточуючої дійсності. До таких одиниць мови належать фразеологізми [30, с.16].

Фразеологізми з яскраво вираженою національно-культурною семантикою є невід’ємною частиною і одним з засобів формування мовної картини світу для певного етносу – носія мови. Мовна картина світу – це картина світу, яка формується засобами природної мови як певного типу семіотичних систем; це сукупність уявлень народу про дійсність на певному етапі розвитку народу, зафіксованих у мовних одиницях. У фразеології національно-культурні особливості дійсності виявляються особливо виразно. Загальновідомим є той факт, що фразеологічний корпус мови є носієм і джерелом культурно-національної інформації. Саме у фразеологічному фонді національно-культурна семантика набуває яскравого і безпосереднього вияву. Це пояснюється тим, що фразеологізми є роздільно оформленими мовними одиницями, компоненти яких характеризуються повним чи то частковим семантичним перетворенням. Нова семантична структура, що виникає внаслідок цього, значно більшою мірою залежить від екстралінгвістичних факторів, ніж семантика окремого слова, що багато в чому визначає специфіку фразеологічних одиниць, яка найбільш повно відображає самобутність побуту певного народу. Етнолінгвістичні та лінгвокультурологічні напрямки намагаються розкрити засоби і способи проникнення «мови культури» у фразеологічні знаки природної мови і форми презентації ними культурно-значущої інформації. Наявність культурно-мовних універсалій, однією з яких є національно-культурний компонент, зумовлено універсальним характером людського мислення, загальним поступовим розвитком людської культури і цивілізації, спільністю буття та пізнання, і, відповідно, їх універсальними законами та категоріями. Культурно-мовна специфіка проявляється як результат специфічної дії процесу мовного кодування при описі фактів оточуючої дійсності, які відображають специфіку побутових і пізнавальних моделей, акцептованих мовною спільнотою [30, с. 19]. Становлення і розвиток у сучасній лінгвістиці таких напрямів, як філософія, лінгвокультурологія, антрополінгвістика, когнітивна лінгвістика сформували передумови для вивчення фактів мови і мислення в їх зв’язку з духовними національними цінностями народу та особистості.

«Мова концентрує в собі безкінечну і невичерпну цілість духовних устремлінь того чи іншого етносу. Вона є його творчим продуктом, який, з одного боку, виступає онтологічно-комунікативним відбиттям особистісного стрижня буття» [17, с. 551], а з іншого – «генеральною лінією розвитку колективної свідомості через протиставлення світу внутрішнього світові зовнішньому, суб'єктивного об'єктивному, духовного фізичному, нематеріального матеріальному» [53, с. 90]. Різноманітність людських мов свідчить про багатство реального світу й розмаїття пізнавального, що збуджує мислительну фантазію й мовну того чи іншого народу. «Якщо виходити з постулату Гумбольдта, що «людина думає, почуває й живе тільки в мові» [16, с. 478], то в словах і ширше в мовній системі бачимо наслідки великої праці людського духу, тим самим національну мову сприймаємо як колективний витвір духовної енергії народу. З іншого боку, мовний феномен виступає індикатором життя та інтелектуальної орієнтації людини в предметному світі (природи), на що вказував ще Е.Сепір (цит. за [ 8, с. 271]). Тобто сама мова окреслює своєму носієві напрями світосприйняття, про що свідчить хоч би - традиційне її вживання - через фольклорні тексти замовлянь, вірувань, оповідей, міфів (у формі казки, переказу, легенди, анекдоту), вербальних фрагментів весільних та інших обрядів, ритуальних дійств тощо» [18, с. 48].

Звідси випливає, що національно-культурну семантику варто шукати переважно в словах, стійких словосполученнях, сталих висловах, які виникли на національному ґрунті впродовж багатовікової мовної діяльності народу. Інакше кажучи, описи співвідношення мови і культури повинні бути спрямовані на виявлення репертуару тих одиниць мови, що стосуються власне національних фактів матеріальної, соціальної чи духовної культури як прототипів цих одиниць безвідносно до співвідношення власне значень цих одиниць мови з концептами загальнолюдської чи національної культури, оскільки культура і мова існують у діалозі між собою, при цьому культура – це історична пам'ять народу, а мова завдяки кумулятивній функції зберігає її, забезпечує так званий «діалог» поколінь. За образним висловом Е.Сепіра, «культура - це те, що робить і думає дане суспільство, а мова – те, як воно думає» [49, с. 193]. Культурою зумововлена форма літературної мови, її зв'язок з народнорозмовною мовою. Безсумнівним є вплив культури на своєрідність лексико-фразеологічних засобів мови, на особливості її нормативно-стилістичної системи (стилістичне розшарування мови) та мовленнєвий етикет [23, с. 20].

Як відомо, корені проблеми взаємодії мови й культури сягають далекої давнини. Одним з перших, хто поставив питання про зв'язок мови та культури, був В. фон Гумбольдт, який стверджував, що мова є «надбудовою нашої культури» (Aufbau unserer Kultur) [17, с. 43]. «Мова, незважаючи на всі зовнішні впливи, зберігає свою індивідуальність, яка притаманна і її характеру. У мові ми завжди знаходимо сплав власне мовного характеру з тим, що мова перейняла від характеру нації. Мова може бути створена тільки нацією, якій вона належить. [...] Подібно до того, як слово виступає посередником між людиною та предметом, так і вся мова - між людиною та природою, яка на впливає» [16, с. 372-378]. Вона є зовнішнім виявом духу народів: «Мова народу є його дух, а дух народу є його мова, і важко уявити собі щось більш тотожне» [17, с. 68]. Іншими словами, «дух народу» об'єктивується в мові та відбивається за допомогою мови, будучи духовним втіленням індивідуального життя нації.

Фразеологічна номінація істотно відрізняється від лексичної, оскільки вона належить до підтипу специфічної непрямої номінації і ускладнена конотативним значенням. Лінгвісти дотримуються думки про те, що в основі фразеологізму лежать асоціативні трансфери, адже у процесі мовлення відбувається передача інформації не лише об’єктивного, але й суб’єктивно - оцінного характеру. На відміну від лексем, значення яких потенційно охоплюють усі ознаки і властивості предмета, дії і т. ін., фразеологізми належать до знаків мови, що виражають лише деякі якості. Отже, основна

функція фразеологічних одиниць полягає не в номінації денотатів (референтів). Фразеологізм не стільки іменує предмет думки, скільки характеризує його в якомусь плані, дає йому оцінку – позитивну чи негативну, причому з певним ступенем інтенсивності. Елементами фразеологічної підсистеми є, в основному, експресивно забарвлені одиниці [58, с. 31].

Культурний компонент мови на рівні фразеології певною мірою фіксує культуру народу – носія мови, оскільки фразеологічний фон вже містить у своїй семантиці національно-культурний компонент. Національно – специфічне у мові, з одного боку, можна дуже легко виявити, з іншого – воно являє собою дуже складне явище, яке містить цілий комплекс взаємопов’язаних факторів: спосіб життя і характер народу, його історію, духовне життя, національні традиції і звичаї, етнічний побут.

* * *

Фразеологічні одиниці з міфологемними антропонімними компонентами (бібліоніми, міфоніми, агіоніми тощо) трансформують та відображають лінгвокультурну інформацію про своєрідний склад мислення та світосприйняття кожного народу [7, c. 42].

Метою пропонованої розвідки є встановлення типологічних особливостей образності фразеологічних одиниць із бібліонімами, міфонімами, агіонімами в англійській та українській мовах для виявлення специфіки світобачення слов’янських та неслов’янських лінгвокультур та реконструкції етнічних символів.

У пропонованій статті поставлено такі завдання:

– реконструювати внутрішню форму фразеологічних одиниць;

– виявити функцію онімів у ході їх переосмислення і переходу у розряд загальних назв у прецедентних текстах;

– простежити функцію міфологемних антропонімів у складі фразео-семантичних груп з огляду на національно-культурну специфіку вербалізації онімів;

– визначити національно-культурну специфіку англійських антропонімних образно характеризуючих номінативних одиниць шляхом зіставлення їхньої етнолінгвокультурної інформації.

У сучасних антропоцентрично спрямованих лінгвістичних дослідженнях спостерігається тенденція до пошуку національно-культурної специфіки мовних одиниць (В. Гак, В. Жайворонок, А. Кравчук, В. Телія, В. Мокієнко, В. Ужченко, Т. Шутковський, Т. Черниш, Е. Жетельська та ін.). Вчені зазначають, що недостатньо вивченим є аналіз національно-культурної специфіки мовних одиниць, їхні семантичні особливості [3, c. 133].

Реконструкція внутрішньої форми фразеологічних одиниць з компонентами антропонімами виявляє свій зміст лише у плані встановлення культурних соціальних, релігійних, міфологічних чинників, що визначають його розуміння всіма членами даного соціуму [9, c. 87].

Функціональне навантаження міфонімів, агіонімів у фразеологізмах може бути аналогічним до функцій онімів в інших мовних сферах, проте, в зазначених одиницях, як правило, на перший план виходять конототивна, асоціативна та символічна функції міфологемних компонентів.

Саме у конотативних емоційно-оцінних характеристиках мовних одиниць виражається світобачення носіїв певної мови, адже кожен культурно маркований онім містить значну інформацію (асоціативне тло) [3, c. 204]. Е. Солодухо зазначає, що “антична історія, література, міфологія, представлені двома гілками – грецькою та римською, а також Біблія стали важливими літературними джерелами інтернаціональної фразеології…” [5, c. 93]. Фразеологічні інтернаціоналізми, зокрема ті, які сягають своїми коренями християнства та міфології, можна розподілити на дві основні групи. Перша група – це утворення, початкову форму яких можна встановити за текстом. До другої групи належать одиниці, утворені на основі змісту цього тексту, але такі, що не мають у ньому прямих відповідників (прототипів) [7, c. 45]. Саме одиниці другої групи цікаві з погляду виявлення значущості інформації для певної лінгвоспільноти, міжмовне зіставлення саме таких одиниць ілюструє специфіку способів опрацювання однакової вихідної інформації в мовних картинах світу різних лінгвоспільнот.

Дослідження лінгвокультурологічного, прагмасемантичного та функціонального аспектів розкриває знання народу про міфи, релігію, сюжети літературних творів, усної народної творчості та специфіки засвоєння, розуміння, і передачі цих знань певною лінгвокультурою.

Як правило, фразеологізми з міфонімами черпають свою етимологію з історії Греції та з життя відомих героїв. Вони відзначаються високим ступенем інтерлінгвальності.

У досліджуваних мовах вербалізації, здійснені на основі прецедентної інформації, відбувалися за різними моделями.

Перша підгрупа охоплює фразеологізми на позначення людських якостей. В англійській мові функціонує стале порівняння tо be as Pandora [АУФС]. Одним із найбільш вживаних фразеологізмів цієї групи з компонентом-власним міфологічним іменем є одиниця англ. tо be an/one’s Achilles’ heel [CDI]. Ім’я Ахілла трапляється і в інших фразеологізмах, як-от: англ. the spear of Achilles [АУФС]; укр. ахіллесова п’ята [СУ].

Досліджуючи мовні одиниці цієї ділянки спостерігаємо певну асиметрію. В англійській мові прецедентна інформація у більшості прикладах фразеологізована: англ. tо build Hercules’ Pillars – “здійснити щось видатне, досягнути чого-небудь” [ТETM] – пор. укр. дійти до геркулесових стовбів – “дійти до краю” [СУ].

Наведені приклади фразеологізмів засвідчують факт різного ступеня засвоєння різними мовами прецедентної інформації з певного джерела. Причини такого вибіркового засвоєння інформації вбачаємо в різній значущості певних оцінних ділянок мотиваційних сфер для мовної спільноти.

До складу англійських та українських фразеологізмів увійшло багато імен, які пов’язані з релігією. Агіоніми, як антропоцентрично зорієнтовані компоненти-оніми фразеологізмів англійської та української мов, зазнавши переосмислення, пов’язуються в структурі фразеологічної системи здебільшого з певною календарною датою і відтворюють аксіологічний та темпоральний аспекти. Мотивація фразеологізмів, що мають біблійне походження, спирається загалом на християнство й ідеї Старого Заповіту. Панівна більшість англійських фразем містить у своєму складі порівняльний компонент – as, який становить образ-еталон численних компаративних і субстантивних зворотів. Антропонім Адам є складником численних фразових номінацій: англ. As old as Adam – “старий” [TTEM] – укр. ветхий Адам – “старий” [CУ]; англ. The old Adam – “гріховна частина людини” [TTEM]; Adam and Eve on a raft – “яєчня з двох яєць на тості” (цей бібіліонім містить у собі семантику якісної подібності двох об`єктів) [TTEM]; укр. від Адама починати – “дуже здалека, з самого початку” [СУ]; укр. за Адама, за часів Адама – “дуже давно” [СУ]. Однак, незважаючи на спільні витоки – прецедентний текст, у досліджуваних мовах спостерігаємо специфічне фразеологічне “опрацювання” цієї інформації.

У специфічний спосіб у досліджуваних мовах надано значущості прецедентній інформації з біблійної легенди про Каїна й Авеля: англ. The mark of Cain [TTEM]; англ. Curse of Cain, the – “прокляття Каїна” [АУФС]; укр. каїнова печать – “тавро зради, злочину” [СУ]. Ім’я Авеля стало символом невинної жертви [СУ]; укр. Труситься, як Каїн [Номис]; укр. Не утнеш (не утне) Каїн Абля, бо тупа шабля [Номис]; укр. каїнова душа – “зрадлива, підступна людина” [СУ].Ідея чогось старого, давнього представлена номінаціями, побудованими в англійській мові за порівняльною структурно-семантичною моделлю “старий + як + ім’я прецедентної особи”: англ. As old as Methuselah [TTEM]; англ. Old as Abraham’s mother [TTEM]; укр. Мафусаїлів вік [СУ].Асиметричною є також низка англійських фразеологізмів. В інших із досліджуваних мов для вербалізаціїаналогічного значення залучено інформацію, яка стосується інших мотиваційних сфер. Так, на позначеннячогось дуже малого уживається фразеологізм англ. A place for Abraham to bury his wife [TTEM]. Цікавими єтакож антропоніми у складі ФО на позначення, наприклад, квітів, які ростуть на драбинках – англ. Jacob’s ladder [TTEM]. Про щось дуже певне кажуть – англ. As sure as God made Moses [TTEM]. Окрім того, Мойсей є уособленням смиренності в англійській культурі: англ. Meek as Moses [TTEM].

До англійських фразеологізмів з компонентами-біблійними іменами належить також фразеологізм англ. tо соntent оneself with Lot’s temptation – “задовольнити спокусу, отримати родючу землю” [CDI].З біблійним пророком Іоною асоціюють швидкоплинність життя. Наприклад: англ. Jonah’s gourd – “щось,що швидко розквітає і швидко в’яне” [CDI].

Ім’я Йосипа увійшло в англійську мову зі значенням почестей, пишного одягу: англ. Joseph’s coat – “барвистий, багатий одяг” [CDI]. Цей антропонім трапляється у складі таких фразеологізмів, як: англ. to have Joseph’s dream – “мати віщий сон” [CDI].

Фразеологізм англ. tо believe in Yelysei’s miracles – “вірити в неймовірне” [CDI] виник на основі оповідей про Божого пророка Єлисея. Ім’я Яків теж зазнало семантичних трансформацій. Воно є компонентом низки фразеологізмів: англ. Jacob’s ladder – 1) сходи Іакова; 2) круті сходи; 3) мотузяна драбина; 4) сніп сонячного проміння на фоні темних хмар; 5) синюха [TTEM]; англ. to walk Jacob’s way – “пройти дорогу до примирення” [TTEM]. Натомість функціонування в досліджуваних мовах прецедентного імені Соломон має багато спільних рис. Ім’я царя Соломона вживається в переносному значенні: англ. A Judgment of Solomon – “справедливе рішення складного, неоднозначного питання” [ODEI] – пор. укр. премудрий як Саламон – “іронізують над чоловіком, що вдає дуже мудрого” [Номис].

Значне місце серед компонентів фразеологізмів обіймають імена апостолів: Петра, Юди тощо. Ім’я Петра, одного з перших послідовників Ісуса Христа, трапляється в складі ФО, які можна віднести до національно-специфічних під час зіставлення досліджуваних мов. Наприклад: англ. Peter’s penny – “лепта св. Петра”(щорічна подать до папської казни) [АУФС]; англ. For Pete’s sake – “вираження гніву, досади, здивування”[CDI, с. 312]; англ. tо be a doubting Peter – “бути недовірливим” [CDI, с. 31]. Із святкуванням Петра пов’язаніфразеологізми: укр. не до Петра, а до Різдва кому – “хто-небудь немолодий, похилого віку” [СУ]; укр. Не йде до Петра, і не до Різдва – говорять про другу половину року, після Петра й Павла, який припадає на день 29 червня ст. [8, с. 172]; укр. Не йде ’д Петру, але ’д Дмитру – свято Дмитра припадає на день 26 жовтня ст.ст. [8, с. 172]; укр. Не все в неділю Петра – “коли свято Петра і Павла випаде в середу, можна їсти з набілом” [8, с. 172]. Фразеологізмів з антропонімом Петро, прецедентний текст яких біблійної етимологія дуже багато. Як відомо, апостол Петро, схоплений вартою, тричі відрікся від свого вчителя Ісуса. У збірнику “Крилаті вислови в українській літературній мові” вміщено вислів – друг, що тричі відрікся (так говорять про людину,дружба якої не витримує випробувань) укр. Нагнав му Петра[СУ]. Фразеологізм укр. сміливий, як Святий Петро[СУ] має значення “боягузливий”, мотивація якого спирається на те, що прецедентний текст широко відомий носіям мови. Образність фразеологізму укр. Нагнав му Петра – цікавий приклад метонімії, свого роду проміжний етап незавершеного переходу власного імені у загальну назву (Петро символізує страх). Про незавершеність зазначеного процесу свідчить той факт, що у збірці антропонім подано з великої літери. Ім’я Юди теж виступає компонентом фразеологізму. Інтерлінгвальними є такі одиниці, наприклад: англ. tо get Judas kiss [АУФС] – укр. Іудин поцілунок – “лицемірний, нещирий поцілунок або зрадливий учинок, що прикривається облесливістю” [СУ]; укр. Юдині (Іудині) срібняки (срібники) – “винагорода за зраду” [СУ]. В англійській мові основою вербалізації стало біблійне уявлення про колір волосся Іуди: англ. Judas hair – “руде волосся” [АУФС]. В українській мові функціонують такі фразеологізми з цим компонентом, як: укр. юдине (іудине) плем’я (поріддя, коріння і т. ін.) – “зрадник” [СУ]; укр. Юдит на мене, як той Юда Скаріоцкий – “говорять про брехливу людину, підступну, що робить наклепи” [СУ] (аналогічний дериват є й у російській мові –иудить, иудствовать [СУ]). Його ім’я набуло таких значень у російському мовному просторі: 1) Зрадник. 2) Лицемір, ханжа, фарисей. 3) Скупа людина [СУ]. “Ім’я Іуди (Іуда, Юда, Іуда Іскаріот) стало позначити зрадника, лицеміра, людину продажної душі (воно виступає і як власне, і як загальне ім’я” [СУ].

Як зауважив В. Жайворонок, “реальний світ відбито передусім у мові і його образ (тобто сам світ і його відображення в мові) є чимось єдиним. Людина наділена від природи ‘усвідомленням духовного в тілесному’ як основи того, що зачаровує. Водночас не все в довкіллі людина могла пояснити, а отже, і зрозуміти. Це вселяло острах в нетрі невідомого, таємничого, часом страшного. Так формувалося міфічне світосприйняття й міфічна свідомість, що позначалося й на мовних формах… Асоціації, які навіюють реалії (втому числі і міфічні), породжують стійкі асоціативні зв’язки між словами. Скажімо, в ряду антропонімних фразеологічних одиниць чітко простежуємо взаємозалежність міфологічних образів як відгомін міфічних уявлень про шкідливу / потрібну для людини (темну / світлу) силу (злий дух / святий ангел)” [2, с. 35].

Семантика фразеологізмів із міфологемними антропонімними компонентами представлена антропоцентиричними образами, що трансформують лінгвокультурну інформацію про: стать людини: англ. Son of Adam – “чоловік” [АУФС]; укр. адамове реберце – жарт. “жінка” [СУ]; вік: англ. As old as Methuselah – “старий” [TTEM]; укр. Мафусаїлів вік – “старий”; стан (життя, смерть): англ. Go to the bosom of Abraham, to = to sup with Pluto – “померти” [АУФС]; укр. Пішов до Арама кіз пасти – “померти” [Номис]; розумові здібності: англ. as wise as Solomon – “розумним, досвідчений” [CDI]; укр. премудрий як Саламон – “іронізують над чоловіком, що вдає дуже мудрого” [СУ]; психо-емоційну характеристику: англ. tо be as Pandora – “бути підступною і злою людиною” [АУФС]; укр. сміливий, як Святий Петро – “боягузливий” [Номис]; юдине плем’я (коріння і т. ін.) – “зрадник” [СУ]; професію: англ. Son of Aesculapius – “лікар” [АУФС]; соціальний рівень: англ. Bonuje sobie jak Ewa w raju – “дозваляти собі розкішне життя” [TTEM]; об’єкти, предмети: англ. Jacob’s ladder – “квіти, які ростуть на драбинках” [TTEM]; англ. Adam and Eve on a raft – “яєчня з двох яєць на тості” (цей бібіліонім містить у собі семантику якісної подібності двох об`єктів)[TTEM]; укр. адамові слізки – “горілчані напої” [СУ]; стандарти, межі, часові проміжки, місце: англ. Bed of Procrustes, the – “прокрустове ложе; мірка під яку штучно підганяють явища та факти, перекручуючи їх” [TTEM]; англ. Make fit the Procrustian bed, to – “втиснути у вузькі рамки” [TTEM]; англ. On St Geoffrey’s Day – “ніколи” [TTEM]; англ. Augustian age, the – “вік Августа, класичний, золотий вік літератури й мистецтва” [TTEM]; англ. Jonah’s gourd – “швидкоплинність життя” [TTEM]; англ. Augean stable (stables) – “занедбане, занехаяне місце” [TTEM] = укр. авгієві стайні [СУ]; укр. прокрустове ложе – “мірка під яку штучно підганяють явища та факти, перекручуючи їх” [СУ]; укр. Не йде до Петра, а до Дмитра – свято Дмитра припадає на день 26 жовтня ст. [СУ].

Мотиваційна основа фразеологізмів (англ. Braid saint (saint) Katherine’s tresses, to “продівувати, залишитися старою дівою” [TTEM]; англ. to have Joseph’s dream – “мати віщий сон” [TTEM]; англ. Curse of Cain, the – “прокляття Каїна” [TTEM]; міфологія: англ. Damocles’ sword [АУФС]; англ. tо build Hercules’ '50illars [АУФС];англ. Achilles’ heel [АУФС]; англ. Herculean labour [АУФС]; укр. дамоклів меч [СУ]; укр. скриня Пандори [СУ]; укр. геркулесова праця [СУ] та ін.), що створенні на основі етнічних, історичних, літературних уявлень про певну подію, ситуацію, час, місце…) трансформує лінгвокультурну інформацію про антропометричні образи, набуті внаслідок взаємодії людини і всесвіту.

Під час здійсненого лінгвокультурологічного, сематичного та історико-етимологічного аналізу приділено увагу культурному, асоціативному фонові онімів, оскільки формальний компонентний збіг ще не свідчить про тотожність одиниць у різних мовах. Фразеологічне значення досліджуваних одиниць ґрунтується на їхній образності: антропоцентричній та антропометричній. У фразеологізмах з античним чи агіонімним компонентом, як важливим складником фонових знань реципієнтів спостерігаємо різний ступінь засвоєння прецедентної інформації, відмінність у виокремленні фрагментів інформації, на основі якої відбувається фразеологізація та ступінь опрацювання інформації, тобто кількість та різноманітність фразеологізмів, утворених на її снові.

Література:

1. Гак В. Г. Языковые преобразования / Владимир Григорьевич Гак. – М. : Языки русской культуры, 1998. – 768 с.

2. Жайворонок В. В. Українська етнолінгвістика / Віталій Вікторович Жайворонок. – Київ : Довіра, 2007. – 172 с.

3. Левченко О. П. Фразеологічна символіка : лінгвокультурологічний аспект : [моногр.] / Олена Петрівна Левченко. – Львів : ЛРІДУ НАДУ, 2005. – 352 с.

4. Мокиeнко В. М. О собствeнном имeни в составe фразeологии / В. М. Мокиенко // Пeрспeктивы развития славянской ономастики : под ред. А. В. Суперанской и Н. В. Подольской. – Москва : Наука, 1980. – С. 62–67.

5. Солодухо Э. М. Проблемы интернационализама фразеологии (на материале языков : славянских, германских и романских групп) / Эдуард Мойсеевич Солодухо. – Казань : Изд-во Казанского ун-та, 1982. – 168 с.

6. Телия В. Н. Основные постулаты лингвокультурологии / Вероника Николаевна Телия // Материалы ІІ Международной конференции “Филология и культура” : в 3-х ч. – Тамб : Изд-во ТГУ им. Г. Р. Державина, 1999. –Ч. 3. – С. 14–15.

7. Тищенко О. В. Аксіологічно марковані номінації та стереотипи ритуальної поведінки в різномовному віддзеркаленні (на матеріалі української, польської та російської мов) / Олег Володимирович Тищенко // Проблеми зіставної семантики : зб. наук. статей. – 2005. – Вип. 7. – С. 42–47.

8. Ужченко В. Д. Фразеологія сучасної української мови / В. Д. Ужченко, Д. В. Ужченко. – Луганськ: Альмаматер, 2005. – 192 с.

9. Черниш Т. О. Внутрішня форма мовних одиниць і проблема мовного образу світу / Тетяна Олександрівна Черниш // О. О. Потебня й актуальні питання мови та культури. – К. : ВД Дмитра Бураго, 2004. – С. 83–88.

10. АУФС – Англо-український фразеологічний словник / [авт.-уклад. Костянтин Тимофійович Баранцев.]. – К. : Радянська школа, 1969.

11. Номис – Українські приказки, прислів’я і таке інше : Опанаса Марковича / [авт.-уклад. Матвій Номис.]. – К. : Либідь, 1993. – 768 с.

12. СУ – Словники України [Електронний ресурс] : Національна Академія наук України, український мовно- інформаційний фонд – 2001 – 2003. – компакт-диск версія 1.03. – Назва з контейнера.

13. СDI – Chambers Dictionary of Idioms / [авт.-уклад. В. В. Руденко.]. – К. : Всеувито, 2002.

14. TETM – A Thesaurus of English Traditional Metaphors [Ed. P. Wilkinson.]. – London and New York : Routledge,1992.

Фразеологічні одиниці як проблема перекладу.

Філологічні науки/6.Актуальні проблеми перекладу Студентка Миськів О.С. Чернівецький національний університет імені Ю.Федьковича, Україна

Однією з основних особливостей фразеологічних одиниць, яка відрізняє їх від вільних словосполучень, є ідіоматичність. Саме через цю характеристику загальне значення фразеологізму не дорівнює сумарному значенню його компонентів, часто це значення не має нічого спільного із значеннями слів, які входять до нього: to show white feather – бути боягузом [6: 53].

Багато фразеологізмів виникли на основі якогось історичного факту: to dine with Duke Humphrey – залишитися без обіду [8:128].

У фразеологізмах часто міститься метафоричний елемент. ЇХ не можна перекладати дослівно. У багатьох випадках вони мають явно виражене національне забарвлення. Це все та ряд інших факторів призводить до того, що фразеологічні одиниці часто не мають абсолютних відповідників в іншій мові. Складність перекладу ідіом полягає у тому, що перекладач повинен уміти їх розпізнати і підшукати відповідний український варіант.

З точки зору перекладу фразеологічні звороти – приказки та прислів’я – зручно розділити на 3 групи.

До першої групи відносяться такі прислів’я та приказки, які повністю співпадають з українськими – як по змісту, так і по формі: All that glitters is not gold – Не все те золото, що блищить [8: 30]; As a man sows, so shall he reap – Як посієш, так і пожнеш [8:49]; New brooms sweep clean – Нова мітла по-новому мете [8:90]/

Такі приказки та прислів’я, які повністю співпадають в різних мовах, мають своїм джерелом загальний прототип і часто є калькою з грецької або латинської, рідше інших мов.

До другої групи належать прислів’я і приказки, які співпадають по змісту, але не співпадають за образом, який лежить в їх основі: Too many cooks will spoil the broth – У семи няньок дитя без носа [8:103]; As well be hanged for a shepp, as for a lamb – Сім бід – один одвід. Сім смертям не бути, а одної не минути [8:28]; To buy a pig in a poke – Купити кота в мішку [6: 40]/

При перекладі таких фразеологічних одиниць рекомендується користуватися такими відповідниками, які закріпилися в мові, оскільки при їх перекладі перекладач повинен притримуватися принципу перекладу чогось звичного таким же звичним. У протилежному випадку приказка або прислів’я викличе у читача враження чогось несподіваного та оригінального. Тому англійську приказку: At a snail’s pace – Як на волах, не можна перекладати - із швидкістю равлика [8: 31].

До третьої групи відносяться приказки та прислів’я, які не мають відповідників в українській мові – ні за змістом, ні за образом. Вони перекладаються або описово, або при допомозі приказки, створеної перекладачем: Little pitchers have long/ wide ears – Діти люблять слухати розмови дорослих; В малих дітей великі вухa [8: 62].

Прислів’я і приказки часто мають чітко виражений національний характер, тому вони не можуть бути використані при перекладі, не дивлячись на те, що вони повністю співпадають по змісту. Так, англійську приказку: To carry coal to Newcastle, не можна перекладати російською приказкою – ездить в Тулу со своим самоваром, оскільки це внесло би в переклад чуже національне забарвлення. У таких випадках доводиться або давати близький до оригіналу переклад, або перекласти цю приказку із зміною образу: Ніхто не возить вугілля в Ньюкасл., робити щось безглузде/ недоцільне/ непотрібне; В ліс дрова возити; В криницю воду лити.

Образні фразеологічні звороти, побудовані у вигляді порівнянь, з точки зору перекладу можна поділити на ті ж три групи, що і прислів’я й приказки.

До першої групи відносяться фразеологічні звороти, які мають повну образну та змістову відповідність в мові оригіналу та в мові перекладу: cold as ice – холодний, як лід [45: 15]; sweet as honey – солодкий як мед [45: 30].

До другої групи відносяться фразеологічні звороти, які виражають ту саму думку, але за допомогою іншого образу: as old as the hills – старий, як світ [45: 12]; as hungry as a hunter – голодний як вовк/собака/пес [45: 18].

До третьої групи відносяться такі порівняння, які не мають собі подібних в українській мові: as brown as a berry – дуже темний/ дуже загорілий/ шоколадного кольору [45: 13].

До фразеологічних зворотів відносяться також і крилаті вирази та посилання, що широко вживаються у різних типах мовлення та стилях мови. До їх числа відносяться і різні цитати – літературного характеру, біблеїзми, висловлювання історичних осіб тощо. При їх перекладі перекладач повинен керуватися традицією, що існує в українській мові, незалежно від словникового значення слів, що входять до складу виразу.

Підсумовуючи вищесказане, зазначимо:

- найкращий спосіб передати фразеологізм фразеологізмом. Це є можливим тріоді, коли англійська та українська мови запозичили фразеологічний зворот з інших мов (найчастіше класичних): Strike while the iron is hot – Куй залізо, поки гаряче [8: 160];

- переклад фразеологічним аналогом. При такому перекладі слід враховувати, що український образ повинен бути нейтральним щодо національного забарвлення: Сan the leopard change his spot? – Горбатого могила справить [8: 29];

- Переклад калькою, тобто спроба скопіювати англійський образ і створити свою фразеологічну одиницю: Rome was not built in a day – Не зразу Рим будувався [8: 144];

- Описовий переклад, відмова від перекладу фразеологізмом: To cut off with a shilling – залишити без спадщини [8: 144].

Література:

1. Акушин Н.С. Акушина М.Г. Крылатые слова. – М.: Гослитиздат, 1980. – 79с.

2. Баранцев К.Т. Англійські прислів’я та приказки . К.: Рад. Школа, 1993. – 174с.

3. Прозоров В.В. Крылатые слова. – М.: ИМО, 1996. – 56с.

ПЕРЕКЛАД ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ

Однією з основних особливостей фразеологічних одиниць, яка відрізняє їх від вільних словосполучень, є ідіоматичність. Саме через цю характеристику загальне значення фразеологізму не дорівнює сумарному значенню його компонентів, часто це значення не має нічого спільного із значеннями слів, які входять до нього:

to show white feather - бути боягузом

Багато фразеологізмів виникли на основі якогось історичного факту:

to dine with Duke Humphrey - залишитися без обіду

[Один час боржники в Лондоні ховалися від своїх кредиторів у Соборі святого Павла, де, серед інших, знаходиться і гробниця герцога Гамфрі; на запитання, де він буде обідати, боржник відповідав, що обідатиме з герцогом, тобто ніде].

У фразеологізмах часто міститься метафоричний елемент. Їх не можна перекладати дослівно. У багатьох випадках вони мають явно виражене національне забарвлення. Це все та ряд інших факторів призводить до того, що фразеологічні одиниці часто не мають абсолютних відповідників в іншій мові. Складність перекладу ідіом полягає у тому, що перекладач повинен уміти їх розпізнати і підшукати відповідний український варіант.

З точки зору перекладу фразеологічні звороти - приказки та прислів'я - зручно розділити на 3 групи.

До першої групи відносяться такі прислів'я та приказки, які повністю співпадають з українськими - як по смислу, так і по формі, тобто по описуваному образу або складових компонентах:

All that glitters is not gold.
Не все те золото, що блищить.
As a man sows, so shall he reap.
Як посієш, так і пожнеш.
New brooms sweep clean.
Нова мітла по-новому мете.

[Неспівпадіння числа в українській та англійській приказці в останньому прикладі не має суттєвого значення, тому ми включаємо його в першу групу].

Такі приказки та прислів'я, які повністю співпадають в різних мовах, мають своїм джерелом загальний прототип і часто є калькою з грецької або латинської, рідше інших мов.

До другої групи належать прислів'я і приказки, які співпадають по змісту, але не співпадають за образом, який лежить в їх основі:

Too many cooks will spoil the broth.
У cеми няньок дитя без носа.
As well be hanged for a sheep, as for a lamb.
Сім бід - один одвіт. Сім смертям не бути, а одної не минути. Раз
козі смерть.
To buy a pig in a poke.
Купити кота в мішку.

При перекладі таких фразеологічних одиниць рекомендується користуватися саме такими відповідниками, які закріпилися в мові, оскільки при їх перекладі перекладач повинен притримуватися принципу перекладу чогось звичного таким же звичним. У протилежному випадку приказка або прислів'я викличе у читача враження чогось несподіваного та оригінального. Тому англійську приказку

At a snail's pace - Як на волах.

не можна перекладати

*Із швидкістю равлика.

До третьої групи відносяться приказки та прислів'я, які не мають відповідників в українській мові - ні за змістом, ні за образом. Вони перекладаються або описово, або при допомозі приказки, створеної перекладачем.

Little pitchers have long/ wide ears.
Діти люблять слухати розмови дорослих. В малих дітей великі
вуха.

Як приклад вдалого відтворення приказки у перекладі можна навести англійський переклад такого місця роману Л.Толстого "Война и мир":

Ерема, Ерема, сидел бы ты дома, точил свои веретена.
Jerome, Jerome, do not roam, but mind spindles at home. (Переклад А.і
Л.Мод)

Незважаючи на те, що перекладачі вжили іноземне ім'я, вони дуже вдало зберегли римовану форму приказки, її ритмічну рівновагу, не кажучи вже про те, що вони дуже вірно передали її зміст.

Прислів'я і приказки часто мають чітко виражений національний характер, тому вони не можуть бути використані при перекладі, не дивлячись на те, що вони повністю співпадають по змісту. Так, англійську приказку

to carry coal to Newcastle

не можна перекладати російською приказкою

ездить в Тулу со своим самоваром

оскільки це внесло би в переклад чуже національне забарвлення. У таких випадках доводиться або давати близький до оригіналу переклад, робити описовий переклад або перекласти цю приказку із зміною образу:

Ніхто не возить вугілля в Ньюкасл.
Робити щось безглузде/ недоцільне/ непотрібне.
В ліс дрова возити. В криницю воду лити.

Образні фразеологічні звороти, побудовані у вигляді порівнянь, з точки зору перекладу можна поділити на ті ж три групи, що і прислів'я та приказки.

До першої групи відносяться фразеологічні звороти, які мають повну образну та змістову відповідність в мові оригіналу та в мові перекладу:

cold as ice
холодний, як лід
sweet as honey
солодкий, як мед

До другої групи відносяться фразеологічні звороти, які виражають ту саму думку, але за допомогою іншого образу:

as old as the hills
старий, як світ
as hungry as a hunter
голодний, як вовк/ собака/ пес

До третьої групи ві