ЗО - Номер півкола за графіком І

Рисунок Л.5 - Визначення кількості променів п_г і п'₂, які проходять через світлові прорізи в стіні при боковому

освітленні за графіком II.

Геометричний коефіцієнт природної освітленості, який враховує світло, відбите від проти­лежного будинку при боковому освітленні, визначається за формулою

(Л.10)

де - кількість променів за графіком І, які проходять від протилежного будинку через світловий

проріз в розрахункову точку на поперечному розрізі приміщення (рис. Л.6);

п'₂ — кількість променів за графіком II, які проходять від протилежного будинку через світловий проріз в розрахункову точку на плані приміщення (рис. Л.5).

Підрахунок кількості променів за графіками І і II проводиться в наступному порядку:

а) графік І накладається на креслення поперечного розрізу приміщення, центр графіка О сумі­щається з розрахунковою точкою А, а нижня лінія графіка - зі слідом робочої поверхні (рис. Л.4);

С. 74 ДБН В.2.5-28-2006

Рисунок Л.6 - Визначення кількості променів п, і п,'(від неба і від протилежного будинку), які проходять через

світлові прорізи в стіні за графіком І.

б) підраховується кількість променів «і, які проходять через світлові прорізи;

в) відмічається номер півкола на графіку І, яке проходить через точку С₁ - середину світлового
прорізу (рис. Л.4);

г) графік II накладається на план приміщення так, щоб його вертикальна вісь і горизонталь,
номер якої відповідає номеру півкола за графіком І, проходили через точку С (рис. Л.5);

д) підраховується кількість променів n₂ за графіком II, які проходять через світлові прорізи;
е) визначається геометричний коефіцієнт природної освітленості за формулою (Л.9).

Підрахунок променів, відбитих від протилежного будинку і п'₂ які проходять через світловий проріз, проводиться за графіками І і II аналогічно (рис. Л.6).

Геометричний коефіцієнт природної освітленості в якій-небудь точці приміщення при верх­ньому освітленні ε_Β визначається за формулою

ε_в = 0,01 ( )

(Л.11)

де - кількість променів за графіком III, які проходять від неба в розрахункову точку через світлові

прорізи на поперечному розрізі приміщення;

п₂ - кількість променів за графіком II, які проходять від неба в розрахункову точку через світлові прорізи на поздовжньому розрізі приміщення (у випадку кількох світлових прорізів п₃ і п₂ ви­значаються окремо для кожного прорізу, а потім добуток (п₃ . п₂) підсумовується).

Підрахунок кількості променів за графіками III і II проводиться в наступному порядку:

а) графік III накладається на креслення поперечного розрізу приміщення, центр графіка О
суміщається з розрахунковою точкою Б, а нижня лінія графіка III - зі слідом робочої поверхні;

б) підраховується кількість променів п₃, які проходять від неба в розрахункову точку Б через
світлові прорізи (рис. Л.7).

в) відмічається номер півкола на графіку III, яке проходить через точку С₂ - середину світлового
прорізу;

г) графік II накладається на креслення поздовжнього розрізу приміщення так, щоб його
вертикальна вісь і горизонталь, номер якої відповідає номеру півкола за графіком III, проходили
через точку С₂ (рис. Л.8);

ДБН В.2.5-28-2006 ОУ7&

д) підраховується кількість променів п₂ за графіком II, які проходять від неба через світлові прорізи;

е) визначається геометричний коефіцієнт природної освітленості за формулою (Л. 11).

Рисунок Л.7 - Визначення кількості променів п₃ , які проходять через світлові прорізи при верхньому освітленні