Структура дисертації

Дисертація на здобуття наукового ступеня є кваліфікаційною працею, тому вона повинна відповідати вимогам не лише за отриманими теоретичними та експериментальними результатами, але і за структурою.

Зміст подають на початку дисертації, перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів – окремим списком перед вступом.

У вступі (обсяг 3-4 сторінки) обґрунтовують актуальність обраної теми, мету і зміст поставлених завдань, формулюють об’єкт і предмет дослідження, зазначають обраний метод чи методи дослідження, теоретичну цінність, а також впровадження результатів дослідження.

Для висвітлення актуальності достатньо 1-2 сторінки, де головною є сутність наукової задачі.

Для з’ясування стану розробленості обраної теми здійснюється стислий огляд та аналіз літератури, з якого можна зробити висновок, що дана тема ще не розкрита (розкрита лише частково або не в тому аспекті) і тому вимагає подальшої розробки.

Від формулювання наукової задачі і доведення, що та частина задачі, яка є темою даної дисертації, ще не розкрита, переходять до формулювання мети дослідження, а також зазначення конкретних завдань, які будуть розв'язуватись відповідно до визначеної мети. Заголовки розділів дисертації формулюються з врахуванням завдань дисертаційного дослідження.

Наприкінці вступу доцільно подати структуру дисертації, обґрунтувати послідовність розміщення її складових.

У розділах основної частини дисертації детально розглядаються технологія дослідження та узагальнюються результати. Всі матеріали, які відіграють допоміжну роль під час розкриття теми дисертації і розв'язання основних завдань, виносяться у додатки.

Зміст розділів основної частини повинен відповідати темі дисертації та повністю її розкривати.

За результатами теоретичної частини дисертації формулюються завдання експериментальних досліджень. Кінцевою метою є зіставлення даних теоретичних та експериментальних досліджень. Крім того, після завершення теоретичної частини визначають необхідний обсяг експериментальної перевірки і очікуваний характер результатів.

Підсумкові дані розрахунків доцільно наводити у вигляді таблиць і графіків. Найважливіші з них слід подати в демонстраційних матеріалах під час захисту дисертації.

До початку експерименту слід визначити завдання, незалежні і залежні змінні, обґрунтувати методику його проведення, розробити діагностичні процедури та вимірювальний апарат, сформулювати гіпотезу.

Результати експериментів також доцільно оформлювати у вигляді таблиць і графіків. Зіставлення результатів теоретичного обґрунтування та експериментальної перевірки раціонально виносити в окремий підрозділ.

У тексті експериментальної частини необхідно відзначати ступінь участі всіх осіб, які допомагали проводити експерименти.

Кожен розділ дисертації закінчується короткими висновками обсягом до однієї сторінки.

Висновки до розділів теоретичної частини повинні містити:

- формулювання новизни результатів;

- пояснення цінності отриманих результатів.

Висновки до розділів експериментальної частини повинні містити:

- методологію організації експерименту (мета, умови тощо);

- стислий опис отриманих результатів із цифрами і фактами;

- новизну отриманого результату;

- порівняння передбачених даних теорією з даними експерименту;

- практичну цінність отриманого результату.

Наприкінці висновків рекомендується відзначити, що основні наукові результати розділу опубліковані у працях (перелік наукових робіт здобувача).

У загальних висновках подається:

- перелік виконаних досліджень;

- їх результати і висновки;

- впровадження розробок і реалізація наукових положень;

- технічний, економічний та соціальний ефект від впровадження,

- рекомендації щодо подальшого використання практичних і теоретичних результатів роботи.

Після загальних висновків подаються додатки.

До додатків виносяться допоміжні або додаткові матеріали, які переобтяжують текст основної частини дисертації, але необхідні для повноти її сприйняття та обґрунтування:

- проміжні математичні доведення, формули і розрахунки;

- таблиці допоміжних цифрових даних;

- протоколи і акти випробувань, впровадження, розрахунки економічного ефекту;

- інструкції і методики, опис алгоритмів і комп’ютерних програм, які розроблені в процесі виконання дисертаційної роботи;

- ілюстрації допоміжного характеру.

Допоміжні покажчики розміщують після додатків або замість них, коли немає останніх. Найбільш розповсюдженими є алфавітно-предметні покажчики, тобто перелік основних понять, що зустрічаються у тексті, із зазначенням сторінок, де вони згадуються.

Вони істотно полегшують пошук ключових понять у дисертаціях.

У кінці дисертації подається бібліографічний список використаної літератури.

Здобувач зобов’язаний посилатися на джерела, з котрих у дисертації використано матеріали, окремі результати, ідеї чи висновки для розробки власних проблем, задач, питань. Не можна вносити до бібліографічного списку праці, на які немає посилання у тексті дисертації і які, фактично, не були використані, а також науково-популярні книжки і журнали, газетні статті.