АНОТАЦІЯ

Айрширська порода, телята, технологія утримання, годівлі.

Ключові слова: Айрширська порода, інтенсивність росту, технологія утримання, годівлі.

ВСТУП

Актуальність теми.Скотарство - одна з найважливіших галузей тваринництва, яка забезпечує населення молоком і м'ясом, а легку промисловість - сировиною. Зростаюча потреба на стабілізацію і ровиток виробництва продукції скотарства висувают в якості першочергової задачі дослідження нових методів їх збільшення. Визначальним резервом тут є подальша інтенсифікація галузі, поліпшення відтворення і збереження поголів'я, скорочення термінів вирощування ремонтного молодняка. Вирішити цей комплекс проблем можно тільки за рахунок вдосконалення годування і умов утримання тварин, повсюдного впровадження ресурсозберігаючих прогресивних технологічних систем. Вирощування телят є важливим і основоположним етапом одержання високопродуктивних тварин. При існуючих прийомах вмісту, з особливою гостротою, стоїть завдання по вивченню найбільш раціональних способів вирощування телят в ранній постембріональний період развитку з урахуванням особливостей взаємодії їх організма з факторами навколишнього середовища. Процес вирощування молодняку великої рогатої худоби охоплює різні вікові періоди. Для кожного з них характерні певні технології вирощування, які, грунтуючись на біологічних особливостях розвитку організму, повинні сприяти розкриттю генетично обумовлених продуктивних якостей тварин. Щоб зберегти народжений молодняк і виростити життєстійких тварин, в умовах лісостеповій зоні України з її континентальним кліматом, різкими змінами температури і вологого повітря, дослідження і пошуки оптимальних режимів утримання молодняка являються актуальними. Традиційно склалася технологія вирощування телят в типових опалюваних приміщеннях передбачає значні витрати на обігрів, вентиляцію, гноевидалення і годування телят.

Досвід і практика передових господарств показують, що при економному, але збалансованому рівні годування і випоюванні теплою водою, при наявності сухого місця відпочинку можна містити худобу в дешевших приміщеннях без особливої теплоізоляції. Впровадження ефективних технологій передбачає чітку організацію виконання комплексу заходів щодо годівлі, догляду й утриманню тварин, що задовольняють їх природні фізіологічні потреби без виникнення стресових ситуацій.

Це і обумовлює напрямок проведених нами досліджень спрямованих на порівняльну оцінку эфективності різних умов утримання телят в молочний період.

Мета і завдання. Вивчити вплив різних способів утримання телят в умовах ДП ДГ «ім. Декабристів» на їх ріст та розвиток. На основі наукових досліджень визначити, який зі способів утримання найефективніше впливає на ріст та розвиток новонароджених телят.

Відповідно до цього нами були поставлені наступні завдання:

1. Провести аналіз виробничої та господарської діяльності ДП ДГ ім. «Декабристів» Полтавської області.

2. Визначити породний, класний та віковий склад стада ВРХ.

2. Провести оцінку тварин за розвитком та продуктивностю.

3. Проаналізувати технологію утримання та годівлі молодняку великої рогатої худоби.

4. Вивчати технологію утримання та годівлі корів.

5. Проаналізувати продуктивні характеристики молочного стада ВРХ.

6. Провести оцінку економічну ефективность існуючої в ДП ДГ ім. «Декабристів» технології вирощування молодняку великої рогатої худоби.

7. Визначити ефективність вирощування телят холодним методом.

8. Вивчити динамику росту та розвитку телятю

9. Визначити економічну ефективність різних способів утримання телят

10.Провести екологічну експертизу ДП ДГ «ім. Декабристів».

11. Зясувати стан охорони праці та безпекі життедіяльностів в ДП ДГ «ім. Декабристів».

12. Розробити пропозиції з використання холодного методу вирощування телят в ДП ДГ «ім. Декабристів» Полтавської області.

РОЗДІЛ 1
СТАН ПРОБЛЕМИ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)

1.1. Біологічні особливості розвитку телят

Особливості білкового обміну у жуйних обумовлені будовою їх травного тракту. Метаболізм компонентів корму в шлунку жуйних докорінно відрізняється від метаболізму компонентів корму у моногастричних тварин [17].

Організм теляти у своєму розвитку проходить кілька стадій, або періодів, які розрізняються за інтенсивністю росту і характером годівлі.

Перший період розвитку теляти - молозивний, або профілакторний (перші 7 - 10 днів), другий - молочний (до 4 - місячного віку), третій - післямолочний (до 12 - місячного віку), четвертий - період статевого дозрівання (з 6 - 7 до 16 – 20 - місячного віку) [41].

Молозивний і молочний періоди розвитку теляти характеризуються інтенсивним ростом трубчастих кісток і розвитком органів травлення [23]. Спочатку розвивається сичуг - найбільший відділ шлунка, він вміщує до 4,5 літрів, а предшлунки - рубець, сітка і книжка - невеликі і функціонують слабо. Їжа по стравохідному жолобу потрапляє відразу в сичуг. До випоювання першої порції молозива травний сік у сичузі не виробляється і створюються умови для розмноження різних хвороботворних бактерії, що потрапляють в організм із зовнішнього середовища у великих кількостях [21,24,42].

У новонароджених телят слизова оболонка кишечника ще не покрита слизом, який є бар'єром, що попереджує надходження в кров шкідливих продуктів. Шлунок майже не виділяє травних соків, у тому числі соляної кислоти, що відіграє важливу бактерицидну роль. У крові новонароджених обмежена кількість білків, особливо гама - глобулінів [47,67]. Вони надходять в організм теляти з першими порціями молозива. При згодовуванні молозива у першу годину життя теляти його шлунково-кишковий тракт заселюють корисні мікроорганізми. Якщо ж молозиво згодовують через 3 і більше годин після народження, то шлунково - кишковий тракт заселяється гнильними мікробами, які можуть викликати шлунково - кишкові захворювання [42,70]. Тому не пізніше ніж через 1 - 1,5 год після отелення теляті дають 1 - 1,5 л теплого (35-37°С) молозива, яке багате легкоперетравними поживними речовинами і містить імуноглобуліни, що викликають загибель хвороботворних мікробів. Підвищена кислотність молозива (до 40°Т) теж сприяє загибелі мікробів [73].

Обмін речовин і енергії у великої рогатої худоби змінюється з віком і в зв'язку з фізіологічним станом. Ці зміни обумовлені адаптаційними реакціями в ранній постнатальний і молочний періоди, а також при переведенні на рослинні корми. У перехідний період з молочного на рослинний тип годівлі в стійловий період особливо важливе значення має фактор різкого підвищення концентрації клітковини в 1кг сухої речовини раціону, оскільки в цей період в рубці майже відсутні целюлозолітичні мікроорганізми, а організм теляти ще не виробляє ендогенних ензимів у потрібній кількості. Ферментативна система шлунково-кишкового тракту телят у ранньому віці знаходиться в стадії формування, тому заміна кормів тваринного походження на рослинні практично завжди супроводжується зниженням перетравності та використання поживних речовин раціону [70].

Надалі, у 2 - 3 місячному віці в телят починається інтенсивний розвиток предшлунків та їх мікрофлори. Причому, швидкість формування травної системи, а також склад і кількість мікрофлори рубця залежать від таких факторів, як тривалість випоювання молока, набору кормів, структури раціону, сезону року і т.д [23,43,72].

Зоотехнічні методи дають можливість спрямованого формування органів і фізіологічних систем, в тому числі ферментативних, необхідних для збереження здоров'я телят, підвищення перетравності і засвоюваності ними поживних речовин кормів. При цьому слід враховувати, що передшлунки позбавлені залоз, які продукують ферменти, а слина жуйних не містить ферментів. Саме тому корм у передшлункеах перетравлюється за допомогою мікроорганізмів і інфузорій, що заселяють рубець. Протеолітична активність вмісту рубця напряму залежить від кількості інфузорій у ньому [19,37].

З урахуванням здатності мікрофлори рубця жуйних синтезувати високоякісний білок з небілкового азоту, іншим напрямком в усуненні дефіциту протеїну в раціонах великої рогатої худоби є використання синтетичних азотистих сполук. За рахунок азоту небілкового походження можна задовольняти до 30% потреби жуйних тварин у перетравному протеїні. Однак думки з питання віку, коли в раціони телят можна вводити джерела небілкового азоту розділилися. Є відомості включення азоту небілкового походження в раціони телят вже з 2 - х денного віку, 7-14-денного віку [27,47]. Не рекомендується згодовувати телятам до 6 - місячного віку синтетичні азотисті речовини, так як ферментативна система їх ще не зовсім сформувалася [13,73] .

Дослідження,експериментальним шляхом встановили, що включення до складу раціонів бичків на відгодівлі діаммонійфосфата і ферментного препарату целобраніна ГЗХ сприяло поліпшенню показників травлення. Відзначають, що ефективність використання залежить від збалансованості раціонів за протеїном, легкоперетравлюваних вуглеводів, достатньої енергії, що забезпечує нормальну життєдіяльність мікрофлори шлунково-кишкового тракту. Бактеріальний синтез предшлунків тварин вважається ефективним, коли на 1 г азоту в їх умісті припадає 10 г легкоперетравлюваних форм вуглеводів [14].

З переходом на рослинне харчування у предшлунках телят розвиваються специфічні процеси ферментації корму, що зумовлюють підвищення рівня ЛЖК в крові. У 8 - 12 денному віці в крові телят виявляється незначна кількість ЛЖК. І тільки до 3 - 4 місячного віку рівень їх досягає показників характерних для дорослих тварин [55].

Досліди свідчать, що в рубці телят до тримісячного віку переважає розпад білка, який здійснюється мікроорганізмами, що потрапили в рубець з молоком. У 3 - 4 місячному віці в їх рубці проявляється здатність мікроорганізмів до синтезу бактеріального білка. У телят шестимісячного віку білковий обмін протікає більш врівноважено [22].

Розвиток теляти в типову жуйну тварину протягом перших 2 - 3 місяців після народження пов'язане з функціональною зміною вуглеводного обміну, а також перерозподілом у травному тракті інтенсивності білкового та вуглеводного метаболізму. Використання ферментних препаратів, що містять целлюлозолітичні, амілолітичні і протеолітичні ензими в раціонах жуйних з наявністю до 15 – 30 % небілкового азоту, сприяє оптимізації співвідношення легкорозчинних вуглеводів і білків. Результатом цього є кращий розвиток мікрофлори передшлунків, а також поліпшення рубцевого і проміжного метаболізму [60].