Міжнародні фінанси Фінанси д /г

1. Фінанси міжнародних організацій

2. Фінанси міжнародних фінансових інститутів

3. Міжнародний фінансовий ринок

Фінансові відносини в Україні досить різноманітні. Сукупність фінансових відносин між усіма суб’єктами держави становить фінансову систему країни.

Певні суб’єкти країни мають типові фінансові відносини: всі підприємства незважаючи на розмір та форму власності оплачують за матеріли, нарахову-

ють зарплату, сплачують податки, проводять страхування майна – ці фінансові відносини вивчають фінанси підприємств.

За видом фінансових відносин виділяють:

1) Фінанси суб’єктів господарювання

2) Державні фінанси

3) Міжнародні фінанси

4) Фінанси д/г

5) Фінансовий ринок

6) Страхування

Це так звані сфери фінансової системи за внутрішньою будовою.

Фінанси суб’єктів господарювання – головна сфера фінансової системи країни, тому що саме вони утворюють ВВП, надають послуги та реалізовують продукцію, саме вони формують бюджет.

Комерційні підприємства – працюють на комерційних розрахунках (самостійний, самоокупний, самофінансування) з метою отримання прибутку. Свої фінансові ресурси формують в результаті реалізації продукції і послуг.

Некомерційні підприємства – працюють без мети отримання прибутку, шляхом надання послуг, їх фінансові ресурси формуються за рахунок бюджетів – бюджетні підприємства.

Громадські організації – партії, організації, їх фінансові ресурси формуються за рахунок членських внесків та добровільних пожертв.

Державні фінанси –забезпечують фінансовими ресурсами державу для виконання нею своїх функцій. Основними елементами в державних фінансах є державні та місцеві бюджети, їх ресурси формуються за рахунок податкових (в основному) – ці кошти витрачаються на оборону, освіту, медицину.

Державні цільові фонди – призначенні для фінансування пенсіонерів, безробітних, хворих, їх фінансові ресурси формуються за рахунок податків.

Державний кредит – це відносини держави з юридичними, фізичними особами як у країні так і за її межами, пов’язані із залученням фінансових ресурсів або надання їх у позику.

Державні підприємства – це підприємства, що відносяться до державного сектору, їх ресурси формуються за рахунок державних коштів, а змінюються в результаті реалізації продукції або надання послуг.

Фінанси міжнародних організацій - це фінанси ООН, ЄС та інші, працюють згідно статуту, їх фінансові ресурси формуються за рахунок внесків членів цих організацій.

Фінанси міжнародних інституцій – це міжнародний валютний фонд, світовий банк, інші кредитні організації. Фінансові ресурси цих інституцій формуються за рахунок внесків країн учасниць, а витрачаються на надання позик.

Фінансовий ринок – забезпечує фінансовими ресурсами ті регіони планети, де вони мають найбільшу потребу та прибуток.

Фінансовий ринок включає:

1) Ринок грошей;

2) Ринок кредиту;

3) Ринок цінних паперів

Міжнародні фінанси – це наука, яка вивчає формування фінансових ресурсів на міждержавному рівні та рух кошті між країнами.

Фінанси д/г – це наука, що вивчає структуру доходів та витрат д/г. В Україні більше 60% доходу витрачається на харчування та житло – це свідчить про низький рівень життя.

Фінансовий ринок – це ринок, де відбувається купівля – продаж фінансових ресурсів.

Ринок грошей – це надання кредитів з терміном до 1-го року.

Ринок кредитів – на термін більше 1-го року.

Ринок цінних паперів – це ринок, де фінансові ресурси мобілізуються за допомогою реальних цінних паперів.

Ринок фінансових послуг – це послуги по переміщенню фінансових ресурсів.

Страхування – це сфера фінансової системи, яка формує фонди фінансових ресурсів, основне призначення яких покриття втрат підприємств та громадян при настанні страхових випадків.

2.Фінансові відносини в суспільстві пов’язані з рухом грошових коштів, але ці кошти рухаються не самі, а з допомогою людей, організацій, тому фінансову систему суспільства, крім внутрішньої будови, розглядають і як систему за організаційною будовою, тобто переліком організацій, які керують фінансовими відносинами в суспільстві.

Вона включає:

1. Органи управління

а) Міністерство Фінансів – керує всією фінансовою системою країни, складає бюджет, управління державним боргом, виступає у фінансових відносинах з іншими країнами.

б) Державна податкова адміністрація – контролює правильність нарахування та сплату податків суб’єктами господарювання, веде їх облік.

в) Рахункова палата Верховної Ради – контрольний орган Верховної Ради за бюджетним процесом.

г) Аудиторська палата – організаційний незалежний фонд в Україні.

е) казначейство – державний орган, який веде облік коштів, що поступають в бюджет та розподіляє їх згідно плану витрат.

2. Фінансові інституції

а) НБУ – основний фінансовий орган в сфері грошового ринку, здійснює емісію грошей, регулює їх обіг, несе відповідальність за стабільність грошової одиниці, здійснює валютне регулювання.

б) Комерційні банки – акумулюють кошти та видають кредити, організо-

вують взаєморозрахунок між суб’єктами фінансової системи.

в) Фондові біржі – проведення операцій із цінними паперами.

г) Страхові компанії – проводять різні види страхування в країні.

д) Державна комісія із цінних паперів та фондового ринку

Тема 3: «Фінансова політика і фінансовий механізм»

План

1. Сутність фінансової політики.

2. Фінансовий механізм.

3. Нормативно-правове забезпечення фінансових відносин.

1. Фінансова система має безліч варіантів руху грошових коштів. Держава може впливати на цей рух, концентруючи фінансові ресурси там, де вони найбільш потрібні для інтересів суспільства.

Фінансова політика – це дії і заходи, які проводяться державою для регулювання фінансових відносин в суспільстві з метою вирішення тих чи інших важливих завдань, що стоять перед суспільством.

Фінансова політика включає:

1. Податкова політика – діяльність у сфері оподаткування.

2. Бюджетна – формування бюджетів та їх розподіл.

3. Грошово-кредитна – встановлення цін кредитів, рівня інфляції.

4. Валютна – регулювання зовнішньоекономічних відносин, курсу валют;

5. Митна – регулювання митних тарифів.

Фінансова політика в залежності від завдань, які вона вирішує може бути:

1. Політика стабілізації – це стабілізація економічної ситуації в країні після кризи або економічне піднесення. Проявляється в стабільних цінах і стабілізації обсягів виробництва.

2. Політика економічного зростання – це політика направлена на ріст ВВП шляхом зниження податків, % за кредит, залучення іноземного капіталу.

3. Стримування ділової активності – направлена проти надвиробництва продукції.

2. Фінансова політика реалізується через фінансові механізми:

Фінансовий механізм – це сукупність важелів та методів за допомогою яких регулюються ті чи інші фінансові відносини у суспільстві.

Включає:

1. Фінансові важелі

2. Фінансові методи

3. Нормативно – правові забезпечення фінансових відносин.

Фінансовий механізм

1. Фінансові важелі

- податки;

- норми амортизації;

- % по кредиту;

- фінансові норми;

- фінансові ліміти та резерви;

- фінансові стимули;

- фінансові санкції.

3. Фінансові методи:

- фінансове планування;

- фінансові операції;

- фінансовий контроль;

- фінансове забезпечення;

- фінансове регулювання.

4. Нормативно-правове забезпечення:

- Конституція України;

- закони України;

- Укази Президента;

- Постанови Верховної Ради;

- Акти Міністерства;

- Акти місцевих органів влади.

Фінансові ліміти та резерви – економічний ліміт на використання газу, електроенергію, а також резервні фонди підприємств, держави та місцевих органів влади.

Фінансові санкції – штрафи та пеня за не конання договірних зобов’язань.

Штраф – тверда грошова сума.

Пеня – нарахування за кожен день простроченого платежу.

Фінансові стимули – податкові пільги та бюджетне фінансування підприємств.

Фінансові методи – це засоби, з допомогою яких формуються та розподіляються фінансові ресурси кожного суб’єкта фінансової системи.

Фінансове планування – це складання планів по формуванню і розподілу фінансових ресурсів на кожному підприємстві, організації та держави цілому.

Фінансові операції управління – це операції управління в процесі виконання фінансових планів, з метою ліквідації певних недоліків.

Фінансовий контроль – контроль за фінансовими операціями.

Фінансове забезпечення – методи формування фінансових ресурсів, саме фінансування, кредитування, бюджетне фінансування, оренда, інвестування з метою отримання доходу.

Фінансове регулювання – методи впливу на економічні процеси: бю-

детні дотації та субсидії, пільгове оподаткування.

3.Нормативно – правове забезпечення – це сукупність законодавства та нормативних активів, що регулює фінансові відносини у суспільстві.

Дві групи законів:

1. Закони, що регулюють фінансові відносини на макрорівні (бюджетні відносини);

2. Закони, що регулюють фінансові відносини на мікрорівні.