Встановлення цементних мостів
Цементний міст — це своєрідна цементна перегородка, яка повністю перекриває поперечний переріз відкритої ділянки свердловини або обсадної колони і знаходиться на певній відстані від вибою.
Встановлення цементних мостів здійснюють для:
o створення опори для пакерування у разі випробування пластів з допомогою ВПТ;
o тимчасового розмежування пластів під час випробування або під час переходу на експлуатацію вище розташованих горизонтів;
o ізоляції нафто-, газо- або водонасичених пластів під час консервації чи ліквідації свердловин;
o ізоляції поглинаючих пластів;
o укріплення стінок свердловини під час розбурювання нестійких порід.
Залежно від призначення цементні мости бувають тимчасові або постійні, виходячи з чого вони мають відповідати певним вимогам (несуча здатність, герметичність, довговічність та ін.).
Несуча здатність цементних мостів у значній мірі залежить від товщини плівки промивальної рідини на стінках труб і фільтраційної кірки на стінках свердловини. Якщо під час видалення рихлої частини фільтраційної кірки зазвичай достатньо моста висотою 25-30 м, то за її наявності - до 250 м. Тому під час установки мостів у відкритому стовбурі вживають заходи для зняття її кірки, а плівки всередині колони — притискувальними пробками.
Існує декілька способів встановлення цементних мостів, найчастіше з яких використовують балансовий.
Суть балансового способу полягає в тому, що рівні стовпів цементного розчину в заливальній колоні і кільцевому просторі в зоні установки моста однакові.
Послідовність технологічних операцій у разі застосування балансового способу така. Заливальну колону спускають до глибини, яка відповідає глибині розташування нижньої межі моста. Після промивання свердловини закачують цементний розчин на таку висоту, щоб рівні його в кільцевому просторі і в заливальній колоні зрівнялися. Якщо використовують буферну рідину, що доцільно у всіх випадках, то її зовнішня і внутрішня порції розташовуються також на одному рівні. Після цього заливальну колону піднімають на висоту, яка відповідає рівню верхньої межі моста, і видаляють із свердловини залишки цементного розчину прямою або зворотною циркуляцією.
Щоб уникнути просідання цементного моста, під ним встановлюють пакер або пробку з поролону, насиченого швидкотужавіючою сумішшю. Пробка протискується через заливальну колону перед закачуванням цементного розчину.
У закордонній практиці низ заливальної колони на довжину моста плюс 30-50 м компонують з 73-мм НКТ. Це дозволяє зменшити ступінь змішування цементного розчину з промивальною рідиною під час підйому колони.
Густина цементного розчину має перевищувати густину промивальної рідини не менше як на 200 кг/м3.
Спосіб установки цементного моста з використанням двох протискуючих пробок аналогічний попередньому. У нижній частині заливальної колони встановлюють тримач верхньої пробки і спускають колону на задану глибину. Нижня пробка виходить із колони, а цементний розчин, який закачують слідом за нижньою пробкою, піднімається по заколонному простору. Верхня пробка, яка протискується слідом за цементним розчином, дійшовши до пробкотримача, зупиняється, що фіксується стрибком тиску на усті. Закачування припиняють, і заливальну колону піднімають до передбачуваної верхньої межі моста. Після цього, підвищуючи тиск у трубах, зрізають штифти пробкотримача і відкривають циркуляційні отвори. Залишки цементного розчину видаляють шляхом промивання.
Спосіб установки моста під тиском у процесі закінчування свердловин практично не використовують, хоча завдяки проникненню цементного розчину в пласт успішність операції зростає.
Спосіб установки моста з допомогою циліндра з клапаном (жолонки) забезпечує розміщення на будь-якій глибині невеликих об'ємів цементного розчину. Для цього спочатку на рівні нижньої межі моста установлюють пакер або пробку, а потім з допомогою жолонки, яка спускається на кабелі (тросі), цементний розчин надходить до пакера і звільнюється з жолонки під час відкриття клапана.
До вторинного або ремонтного цементування належать операції, пов’язані з виправленням недоліків, що були допущені при первинному цементуванні, а також ремонтне цементування свердловин, що знаходяться в експлуатації.
Метою вторинного цементування є створення непроникних екранів шляхом нагнітання цементного розчину в канали перетоків. Найбільш раціональним і ефективним для виправлення дефектів при кріпленні свердловин вважається цементування під тиском.
Для вторинного цементування використовують найрізноманітніші тампонажні суміші, матеріали і добавки до них. Якісні результати дає використання тонкодисперсного цементу, який можна одержати в дезінтеграторних установках. Для забезпечення високої текучості до суспензії додають пластифікатори. Для підвищення якості вторинного цементування використовують також полімерні тампонажні матеріали, які мають високу проникаючу здатність, заповнюють найменші канали перетоків і тужавіють у них. Застосування полімерних тампонажних матеріалів в продуктивній зоні пласта може призвести до її закупорювання, тому ці матеріали рекомендуються головним чином для протискування через спеціально створені перфораційні отвори в обсадній колоні в інтервалі залягання непроникних пластів.
Для цементування під тиском устя свердловини необхідно обладнати спеціальною головкою з сальниковим пристроєм або скористатися превенторами.
Проведення ізоляційних робіт складається з таких етапів:
o прокачування цементного розчину через колону заливальних труб;
o закриття превенторів;
o протискування цементного розчину в зону ізоляції;
o вимивання залишків розчину шляхом зворотної циркуляції.
Дата добавления: 2014-12-29; просмотров: 1849;