Данные расспроса больного

До несприятливих фізико-географічних процесів належать - ерозія, зсуви, селі, карсти, заболочення і підтоплення.

Активний розвиток зсувних процесів на території міста. Чернівці визначається взаємодією сукупності літоморфотектогенних, кліматичних і антропогенних факторів. До природних факторів прояву сучасних геоморфологічних процесів належать: значна кількість опадів (до 800 мм в рік), зливовий характер їх випадання, значна кількість дощових днів в році, переваження в літологічному складі піщано-глинистих грунтів, приналежність до 6-7 бальної зони сейсмічної активності, переважання пологих і крутих схилів, інтенсивний вріз водотоків, значне вертикальне і горизонтальне розчленування . Зсувні тіла часто простягаються в довжину на 50-100 м при висоті 10-20м; кінці їх роздроблені на невеликі горби. Переважають зсуви древні задерновані; заболочених улоговин "мочажин" - небагато. Свіжі зсуви зустрічаються тільки біля ріки, де вона підмиває стрімкі береги (Гореча, Зурин) .

Діючі зсуви інтенсивно розвиваються на правому схилі долини Пруту, особливо на ділянках неотектонічних підняти, де русло ріки зміщується вправо. Результати проведення гідрогеологічних та геодезичних спостережень свідчать про наростання деформаційних процесів, сталу тенденцію підйому рівня підземних вод, що і стає найчастіше причиною руйнації схилів . Кадастром зсувів м. Чернівці зазначено 66 зсувних ділянок, 6 з яких загрожують об'єктам економіки. Активізація зсувів можлива в межах усіх зсувних ділянок. Зсуви розповсюджені на правобережжі в межах крутих схилів високих терас р. Прут, правобережних приток Клокучки та Мольниці, житлових районів Стинка, Клокучка, Калічанка, Гореча. Загальна площа зайнята зсувами приблизно складає 2250 га. Зони зсувів можуть бути використані лише під зелені насадження, але для захисту та збереження забудови прилеглих ділянок необхідно проводити комплекс протизсувних заходів.

Для території досить характерним є розвиток схилових процесів, які ускладнюють і розчленовують особливо круті схили балками, ярами та іншими ерозійними формами. Порівняно зі зсувами яри займають менші площі. Найбільша їх кількість зосереджена в зоні Чернівецького підняття. Як і зсуви яри зосереджені на стрімких схилах долини; вершини їх руйнують поверхню V і VI надзаплавних терас, а гирла містяться на поверхні II чи III тераси. Довжина їх від 20-100м, глибина - від 2 - 15м. Біля висоти Мошків (села Жучка, Магала) майже всі вони V-подібної форми, мають круте падіння, не задерновані, у верхній частині створили густу мережу відвершків і руйнують сільськогосподарські угіддя. На дні деяких ярів зустрічаються джерела.

Антропогенні динамічні перевантаження схилів (вантажний транспорт, господарські забудови, підрізка підошв схилів, відсутність дренажних систем стоку) погіршують природну рівновагу порід. На правому березі р. Прут навіть на потенційно стійких за крутизною схилах при підрізці основи виникали техногенні (штучні) зсуви. Техногенний фактор є чи не найголовнішим чинником в активізації зсувів в умовах міста: - освоєння зсувних схилів садово-городніми товариствами, коли ведеться стихійне будівництво будинків та під'їзних шляхів;- будівництво дво- та триповерхових приватних будинків без попереднього обстеження та узгодження із спеціалізованими організаціями;- стихійне і самовільне освоєння зсувів під городи, коли вирубуються та викорчовуються дерева та чагарники, проводяться планувальні роботи по вирівнюванні площі;- витоки з мереж міських комунікацій, що веде до перезволоження схилів.

До значного прискорення різноманітних геоморфологічних процесів веде інтенсивний видобуток, корисних копалин кар'єрним способом, що призводить до знищення на певній території природної рослинності внаслідок формування котловану, зниження базису ерозії, неодмінно пришвидшує процеси водної ерозії на прилеглих територіях. Значну частину гравію та гальки видобувають з русла та низьких заплав, що впливає на геоморфологічні процеси, які відбуваються як у руслі річки Прут, так і на прилеглих територіях. Перш за все це виявляється в збільшенні темпів бокової ерозії, що призводять до утворення та розвитку ярів і балок.

Безсистемне вирубування лісу в минулому привело до того, що подекуди ерозією геть знесений ґрунтовий покрив і на багатьох ділянках схилів відслонюються корінні породи. Через велику кількість схилів з крутизною 6-12°, а часом і до 20-25°, здебільшого розораних, територія піддається площинному змиву. Для річок Чернівців характерні істотні зміни водності протягом року. Щорічно налічується 10-15 паводків, найінтенсивніші - раз на 14-16 років (підняття води на 5-6 м). При піднятті води на 3 м затоплюються житлові будинки. Завдяки частому затопленню заплавної місцевості вона характеризується активним розвитком ерозійно-акумулятивних процесів із майже щорічними змінами рельєфу і рослинності. Особливо інтенсивні паводки, що формуються внаслідок випадання злив (травень-серпень).

Серед антропогенних факторів зміни природного середовища м. Чернівців найбільш негативний вплив чинять промислові, транспортні, будівельні, комунальні та інші об'єкти. їхні відходи створюють найбільшу екологічну загрозу місту.

Область ( додатково) . На території області структуру небезпечних екзогенних геологічних процесів в основному складають повені та паводки, зсуви, карстоутворення, селі та річкова ерозія.

Особливо значних збитків зазнає Чернівецька область від повеней та паводків, частота яких протягом останнього десятиріччя значно збільшилась. Аналіз підтоплених земель, на території окремо взятих двох районах Чернівецької області, свідчить, що їх площі в розрізі сільських рад коливаються від 8,6% до 40,4 % від їх загальної території, та в середньому складають 21,3% в Новоселицькому районі та 13,9 % в Герцаївському районі. В середньому по обох районах підтоплення складає 18,8 %. Внаслідок цього відбулися зміни як якісного так і кількісного складу земельних ресурсів, що потребує їх врахування в земельно-кадастровій документації шляхом внесення змін чи повного оновлення.

Поряд із повенями, значну екологічну та економічну шкоду Чернівецькій області завдають зсуви. Тут зафіксовано 1612 зсувних ділянок, більшість з яких є тимчасово-стабілізованими давніми зсувами загальною площею 73215 га., з них 240 активних зсувів на площі 26040 га. Останні катастрофічні активізації зсувів відбувалися в 1969, 1979 році, навесні 1996, влітку 2008, 2010 років та на початку 2011 року. Наступним екзогенним процесом, що спричинений як природнім, так і антропогенним впливом на довкілля є карст. Площа його розповсюдження на території краю досягає 23700 га, де кількість проявів складає до 4 одиниць на 1 га.

Активні карстові процеси поширені на площі 4900 га. Відкритий активний прояв карстового процесу спостерігається на окремих ділянках в межах сіл: Киселів та Кліводин Кіцманського району, Веренчанка, Товтри та Погорілівка Заставнівського району, Мамалига, Подвірна, Несвоя Новоселицького району, Данківці, Дарабани, Рашків Хотинського району. Під час проведення даного дослідження, також було встановлено, що в області нараховують близько 70 селевих водотоків, які розповсюджені в гірській її частині та у Вижницькому та Путильському районах. Річкова ерозія відмічена в басейнах річок Прут, Черемош, Сірет по всій їх довжині, приймаючи активну участь в процесі рельєфоутворення всієї території. Особливої уваги при аналізі розвитку річкової ерозії заслуговує питання неконтрольованого відбору піщано-гравійних сумішей з русел рік Прут, Черемош, Сірет та їх приток. Інтенсивний відбір гравію безпосередньо з русел рік призвів до значного загального пониження базисів ерозії річок, що в умовах інших інтенсивних процесів рельєфоутворення призводить до пониження стійкості схилів та зміни гідрогеологічного режиму басейнів річок. Наслідком цього процесу є активізація зсувів та бокової ерозії, а також виснаження водоносних горизонтів.

Данные расспроса больного