Густини бурового розчину.
В процесі піднімання з викривленого стовбура колона ковзає уздовж стінки свердловини, притискаючись до його опуклої або увігнутої частини, тому конфігурація стовбура свердловини і жорсткість колони є найголовнішими факторами, які впливають на її прохідність.
Колона, яка опущена в такий інтервал, набуває форми осі свердловини, інакше кажучи, деформований стан бурильної колони визначається просторовою геометрією стовбура свердловини.
•Заклинювання бурильної колони може виникнути після збільшення жорсткості її низу (калібрування стовбура свердловини в інтервалі набору кривизни або при підготовці свердловини перед спуском обсадної колони).
•Заклинювання сторонніми предметамихарактерні для випадків, коли затрубний простір свердловини в період СПО не перекрито приспосібленням для попередження попадання сторонніх предметів у свердловину (ключі, гайки, затискні плашки і ін.) і такий предмет, падаючи із гирла в свердловину, заклинює колону труб. Іншими предметами, які заклинюють бурильні колони, можуть бути великі уламки гірських порід, що випадають із стінок свердловин унаслідок їх нестійкості, осколки металу породоруйнівних інструментів або шматки муфтовозамкових з'єднань, що відкололися.
► внаслідок жолобоутворення (рисунок 3.10).
Такий прихват характерний тим, що під час підйому бурильної колони миттєво появляються великі затягування останнього. Спроба звільнити інструмент прикладанням більших зусиль приводить ще до більших затягувань в жолобну виробку.
При всіх попередніх трьох видах прихватів циркуляція бурового розчину зберігається, але це для ліквідації прихвату не має жодного значення.
Рисунок 3.10 - Схема прихвату бурильної колони в жолобній виробці |
► через осідання шламу та обважнювача (рисунок 3.11).
Прихват внаслідок накопичення твердої фази і шламувиникають у разі порушень технології буріння або невідповідності параметрів бурового розчину геологічним умовам буріння. Це зв’язано з простоями в бурінні з незадовільними структурно-механічними властивостями бурового розчину, що приводить до його седиментаційної нестійкості. Це може викликати накопичення шламу, обважнювача як в затрубному просторі так і в трубах. Прихвату передують підвищення тиску під час промивання і затягування інструменту.
Рисунок 3.11 - Схема прихвату бурильної колони в результаті осідання шламу та обважнювача |
Найбільш ймовірний цей вид прихвату у сильновикривлених інтервалах похило-скерованих і горизонтальних свердловин, які найбільше небезпечні з позицій очищення стовбурів.
Під час спуску бурильний інструмент потрапляє над вибоєм на осад шламу заввишки кілька десятків метрів, що звичайно спричинює прихват.
Такий вид прихвату є особливо небезпечним в тому випадку, коли інструмент знаходиться на вибої. При цьому, як правило, циркуляцію бурового розчину відновити не вдається (особливо при осіданні обважнювача).
► внаслідок кірко та сальникоутворення (рисунок 3.12). ) б)
Вони виникають в основному при розбурюванні глинистих відкладів або добре проникних порід, на яких формується товста фільтраційна кірка. В таких умовах утворенню сальників допомагає забруднення стовбура свердловини вибуреною породою при незадовільному промиванні, погане очищення промивальної рідини від вибуреної породи, налипання породи на КНБК та замкові з’єднання бурильних труб, на стінки свердловини тощо.
Рисунок 3.12 - Схема прихвату бурильної колони в результаті сальникоутворення: а – нормальний процес буріння; б) – утворення сальників на КНБК |
Як правило, у випадку прихвату внаслідок сальникоутворення циркуляція втрачається частково або повністю.
► внаслідок порушення стійкості свердловини через крихке руйнування гірських порід (рисунок 3.13).
Прихват внаслідок осипань, обвалювань порідвиникають передусім під час розкриття відповідних відкладів. Вони ідентифікуються за ознаками, характерними для ускладнень цього типу. Прихват може супроводжуватися втратою циркуляції (повною або частковою) бурового розчину.
Рисунок 3.13 - Схема прихвату бурильної колони внаслідок порушення стійкості свердловини через крихке руйнування гірських порід |
► внаслідок порушення стійкості свердловини через пластичну течію (повзучість) гірських порід (рисунок 3.14).
При розбурюванні магнієвих солей дуже часто бурильна колона прихоплюється внаслідок їхньої текучості. Наявність гіпсових пропластків також може спричинювати такі прихвати.
Проявлення пластичної течії порід (в основному соленосних горизонтів) зумовлено впливом термодинамічних процесів, зв’язаних з глибиною залягання, а також недостатніми протитисками на пласти та невідповідність типу промивальної рідини складу порід.
Такі прихвати дуже небезпечні, так як циркуляція втрачається частково, а в більшості випадків повністю.
Рисунок 3.14 - Схема прихвату бурильної колони внаслідок порушення стійкості свердловини через пластичну течію гірських порід |
► внаслідок порушення режиму промивання (промиті різьбові з’єднання труб, елементів КНБК, нарушена робота бурових насосів).
Ці прихвати характеризуються поступовим підвищенням тиску під час промивання свердловини, появою затягувань інструмента та можливим припиненням циркуляції. В цей час утворюється накопичення осаду з шламу або обважнювача, що може привести не тільки до прихвату бурильної колони а й до поглинань під час відновлення циркуляції а в кінцевому результаті до втрати стовбура свердловини.
Дата добавления: 2014-12-29; просмотров: 1280;