Обґрунтування ефективності толінгу

Толінг— це виробництво продукції з давальницької сировини, є однією з форм кооперації підприємств і поглибленням їх спеціалізації. Він приносить певні вигоди як замовникові, так і виробнику продукції. Замовник має можливість збільшити обсяг виробництва і отримати додатковий прибуток, чого він не може зробити через нестачу своїх виробничих потужностей. Виробник, навпаки, працюючи на давальницькій сировині, більш повно використовує свої недовантажені потужності і за рахунок цього добивається зниження собівартості основної профільної продукції, оскільки частка постійних витрат переноситься на продукцію, виготовлену з давальницької сировини, внаслідок чого і у нього поліпшується фінансовий результат. Крім того, робота на давальницькій сировині знижує потребу в кредитних ресурсах на формування запасів сировини, забезпечує гарантійний збут продукції без додаткових витрат на рекламу, підвищує конкурентоспроможність продукції при використанні брендів і сучасних технологій провідних підприємств.

Ціна послуги підприємства-переробника формується, виходячи з планових витрат по переробці давальницької сировини (зарплати виробничих робочих, відрахувань від зарплати, податків і зборів, що включаються в собівартість продукції, вартості спожитої енергії і палива, послуг допоміжних виробництв, амортизації основних засобів, частини загальних виробничих і загальногосподарських витрат), а також певної суми прибутку для забезпечення розширеного відтворення. При формуванні ціни враховуються також якість послуги і кон'юнктура ринку.

Ціна підприємства, що надає сировину, складається з вартості переробленої сировини, вартості послуг підприємства-переробника, необхідної норми прибутку, обов'язкових податкових платежів. У результаті через механізм цін відбувається перерозподіл прибутку між виробником продукції і замовником, і від того, наскільки дієвий цей механізм, залежить ефективність толінгових операцій для обох сторін. Тому підприємства, що працюють на давальницькій сировині, повинні всесторонньо оцінювати ефективність толінгу, здійснювати постійний моніторинг прибули, ринку з метою забезпечення власного зростання. Для обґрунтування ефективності толінгу підприємство-переробник оцінює чутливість до нього собівартості продукції, прибутку, рентабельності, беззбиткового обсягу продажів і зони безпеки підприємства.

Наприклад, потужності підприємства розраховані на виробництво 150 т продукції в місяць. Через відсутність коштів на придбання сировини і власних ринків збуту воно проводить самостійно 40 т, і на давальницькій сировині — 20 т. В цьому випадку результати діяльності підприємства представлені в табл.

Таблиця - Результати діяльності підприємства

На перший погляд здається, що толінг не вигідний для підприємства, оскільки ціна виявилася нижчою за повну собівартість переробки. Але якби підприємство працювало тільки на власній сировині і виробляло тільки 40 т продукції в місяць, то всі постійні витрати були б віднесені на собівартість цієї продукції і його результати виглядали б значно гіршими:

(тис.грн.);

(тис.грн.);

т.;

У даній ситуації, коли у підприємства немає достатньо широкого виходу на ринки сировини і ринки збуту, ухвалення замовлення на переробку сировини приносить певну вигоду через перелічені вище переваги.

Розглянемо ситуацію, чи вигідно для підприємства збільшувати виробництво продукції з давальницької сировини. Припустимо, що воно збільшить виробництво продукції з давальницької сировини до 40 т в місяць. Тоді його результати зміняться.

Таблиця– Зміна результатів діяльності підприємства

Як бачимо, збільшення частки переробки давальницької сировини вигідно для підприємства. Воно збільшує загальну прибутковість власної продукції підприємства і загальний рівень рентабельності через те, що на одиницю продукції доводиться менше постійних витрат. Збільшуються також зона безпеки і рівень рентабельності продукції.

Тут треба враховувати таку закономірність: якщо маржа покриття по давальницькій продукції позитивна (різниця між відпускною ціною і змінними витратами на її переробку), то толінг вигідний для підприємства-переробника, навіть якщо ціна переробки нижча за її повну собівартість.

Природно, що якщо підприємство знайде можливість повністю перейти на виробництво 80 т продукції в місяць з власної сировини, то його результати істотно покращаться:

(тис.грн.);

(тис.грн.);

т.;

Але якщо підприємство перейде на виробництво продукції тільки з давальницької сировини, то для забезпечення беззбиткового обсягу продажів йому потрібно буде проводити в місяць 112,5 т продукції:

т.

А щоб забезпечити рівень рентабельності 20%, необхідно виробити 168т продукції, що вище за виробничі можливості підприємства:

т.

Отже, використовуючи толінг, потрібно не скорочувати, а поступово нарощувати власне виробництво. Толінг повинен розглядатися як тимчасова міра виходу з кризової ситуації. Інакше підприємство-переробник може втратити традиційні ринки збуту і власний бренд.

Таким чином, розподіл витрат на постійні і змінні, і використання критичних і граничних величин дозволять правильніше проаналізувати різні варіанти управлінських рішень для пошуку найбільш оптимального і отримати точніші результати розрахунків.

Тема 4. Планування ВИРОБНИЧОГО ПРОЦЕСУ В ЧАСІ

Виробничий цикл.

Розрахунок тривалості виробничого циклу простого процесу.

Визначення виробничого циклу складного процесу.