Виконання вправ на удосконалення техніки взаємодії

Вправа 1.Уточнення інформації. Під час бесіди той, хто розповідає, має передати потрібну інформацію. Натомість слухач прагне з'ясу­вати всі деталі, перевірити факти, виявити найістотніші аспекти ін­формації, що їх містять висловлювання, безпосередньо чи опосередко­вано.

Завдання студентам: виробити вміння активного сприйман­ня і перевірки інформації, використовуючи такі прийоми:

1) формулювання запитань до того, хто розповідає, стосовно деталей,
фактів, почуттів, результатів тощо;

2) перевірка почутого для переконання в істинності сприйнятої інфор­
мації;

3) резюме почутого — упевненість у тому, що й оповідач, і слухач
використовують однакові факти, однаково їх розуміють.

Студенти тренуються у виконанні цих завдань, порівнюють свої ре­зультати з відповідними зразками.

Вправа 2.Підтвердження. Студентам пропонують опрацювати вміння підтвердити співрозмовникові, що його зрозуміли. Робота виконується парами.

Завдання оповідачу: повідомити про свою проблему. Зав­дання слухачеві: показати, що він зрозумів почуття того, хто гово­рить. Для цього виконують такі дії:

1) конкретизацію емоцій, пов'язаних із цією проблемою (своїх та
співрозмовника);

2) формулювання почуттів іншої людини в одній фразі, яка відобра­
жає ваше розуміння сутності проблеми;

3) перевірку (поставити додаткове запитання до партнера стосовно
того, чи правильно він зрозумів ситуацію);

4) повернення до порушеної теми, якщо співрозмовник відійшов від неї;

5) інструментування висловлювання щодо свого розуміння пробле­
ми та почуттів співрозмовника;

6) зняття напруження щодо подальшого розвитку подій, зняття не­
зручності через надмірну відвертість.

Вправа 3.Розрядка. Студентам пропонують тренування на вироб­лення вміння нейтралізувати ворожість співрозмовника, перейти до не ускладненого емоціями обговорення проблеми. Для цього в парах про­водиться діалогічна взаємодія. Один з її учасників «звинувачує» іншого в помилці. Мета того, кого звинувачують, — показати, що він усе уважно вислухав, зрозумів і готовий сприйняти емоції співрозмовника як зна­чущі. Для цього доцільно скористатися такими прийомами:

1) відмова від захисту і зустрічного наступу, сприйняття реакції іншо­го (навіть несправедливої) як такої, що зумовлена певними обставина­ми, а тому потребує уваги;

2) реагування на емоції співрозмовника, демонстрування сприйняття
цих почуттів як значущих. Потрібно показати, що хвилювання чи обу­
рення співрозмовника цілковито зрозуміле: «Я бачу, що ви дуже схви­
льовані», «Це вас украй обурило», «У мене склалося враження, що ви
відчуваєте утруднення при спілкуванні зі мною»;

3) підтвердження того, що думка співрозмовника сприйнята і спону­
кає до подальшого з'ясування;

4) уточнення того, що приховане за зовнішніми емоціями;

5) висловлення свого розуміння проблеми, однак тільки після знят­
тя емоційного напруження;

6) постановка запитання, що можна зробити на цьому етапі, щоб
виправити ситуацію?

5. Моделювання педагогічної ситуації: