Обговорення головних теоретичних положень. Це практичне заняття є першим

Це практичне заняття є першим. Отже, тут закладаються установки студента щодо способу оволодіння навчальною інформацією, взаємодії з викладачем, іншими студентами групи. Важливо, щоб не склалася тен­денція репродуктивного переказу почерпнутої з літературних джерел інформації, щоб утворилася доброзичлива атмосфера, що спонукає до взаємодії. Слід закласти підвалини особливого стилю відносин: думка кожного, хоч би якою вона була, не оцінюється як слушна або неслушна; вона є відображенням минулого досвіду студента, склалася під впливом певних життєвих обставин, її не можна ігнорувати, критикувати, засу­джувати. Перед студентом розгортаються інші, ефективніші підходи до професії вчителя, педагогічної діяльності, і він сам приймає, асимілює, засвоює нові аспекти стосунків і діяльності.

Для створення відповідної психологічної атмосфери варто застосо­вувати такі прийоми:

1) студент отримує завдання: дати своє визначення поняття «осві­
та». Йому пропонують зачитати ці визначення, керівник заняття запи­
сує їх на дошці. Після з'ясування міркувань усіх студентів і обговорен­
ня роблять висновок: освіта не зводиться ні до суми знань, ні до набору
певних дій, оскільки і знання, і дії є засобом особистісного формування.
Головна мета і продукт освіти — людина, яка оволодіває логікою науки,
культурою, нормами поведінки і здатна до подальшого накопичення
свого потенціалу. Продукт освіти — сам суб'єкт діяльності його нові
якості, нові можливості. Освіта — не просто задана ззовні програма
розвитку людини, а діяльність самої людини з оволодіння соціальним
досвідом;

2) студентові пропонують визначити поняття «педагогічна діяльність»
(підтекст — що дає дітям учитель?). Під час обговорення студентів
підводять до висновку, що в діяльності педагога можна виокремити два
рівні реалізації педагогічних функцій. Перший рівень — це функції, що
забезпечують виконання вчителем соціального замовлення: навчальна,

виховна, розвивальна, соціально-педагогічна. Другий рівень — це, так би мовити, поточні функції, які забезпечують реалізацію функцій пер­шого рівня: інформаційна (глибокі знання і володіння навчальним ма­теріалом, адаптація навчального матеріалу до рівня розуміння і пізна­вальних можливостей школярів і передання його за допомогою різних методичних прийомів таким чином, щоб забезпечити міцне і свідоме засвоєння їх учнями); мобілізаційна (активізація пізнавальної діяль­ності учнів, організація їхньої самостійної роботи, підтримання і розви­ток інтересу школярів до самого процесу навчання, його результатів, до праці, стимулювання соціальне активної життєвої позиції, збудження інтересу до інших учасників педагогічного процесу, потреби осмисли­ти й усвідомити складні процеси спілкування, взаємодії з іншими людь­ми); орієнтаційна (формування соціальне необхідних мотивів пове­дінки, світогляду, системи переконань, життєвих принципів, поваги до носіїв інших культурних і політичних цінностей і поглядів, готовності з ними взаємодіяти). Особливо підкреслюється, що всі ці функції насправді тісно й органічно пов'язані між собою, їх неможливо розвести по окре­мих навчальних і виховних заходах.

У подальшому обговоренні студенти розкривають структуру, зміст компонентів педагогічної діяльності як об'єкт (не окремі якості, а особа учня у цілому), суб'єкт (сам учитель і учень як повноправний учасник педагогічної взаємодії), способи (теоретичні й методичні знання, педа­гогічні технології, педагогічна техніка), результат (освіта як багатобіч­ний приріст індивідуального потенціалу учнів).

Важливо звернути увагу студентів на те, що діяльність учителя у змістовому плані багатоаспектна. Вона охоплює такі компоненти: гно­стичний, або дослідницький (робота з інформацією, аналіз свого й чу­жого педагогічного досвіду, вивчення індивідуальних особливостей дітей, тенденцій розвитку класного колективу, власних утруднень тощо); кон­структивний (планування своєї педагогічної діяльності і прогнозуван­ня її результатів, побудова моделей ситуацій і відпрацювання на них способів розв'язання конфліктів; передбачення реакцій учнів, їхньої можливої поведінки за різних умов; визначення системи педагогічних дій); організаторський (безпосередня реалізація накресленого плану, збереження загальної програми дій, запобігання небажаним відступам, утримання ініціативи, мобілізація класу і окремих учнів на досягнення потрібного результату); комунікативний (встановлення стосунків із колегами, батьками, учнями).

У кожний конкретний момент уроку вчитель не просто реалізує ра­ніше намічений план, він постійно досліджує ситуацію і зіставляє її з теоретичною моделлю, прогнозує тенденції подальших змін, оцінює їх залежно від результату, до якого вони можуть привести, приймає рішення про дальший розвиток або припинення цих тенденцій, добирає засоби відповідної зміни, зразу ж безпосередньо реалізує їх, мобілізує решту учасників ситуації, допомагає їм зрозуміти і осмислити ці зміни тощо.

₇ 4-446 193

Важливість педагогічної діяльності полягає в тому, що вчитель не просто діє самостійно — він насамперед скеровує діяльність учнів (не просто ставить відповідні цілі, а й прагне до того, щоб вони були усвідомлені і прийняті учнями, не просто добирає способи досягнення мети, а й дає можливість дітям оволодіти цими способами, щоб вони стали індиві­дуальними засобами досягнення цілей). Цей аспект визначається як метадіяльнгсть учителя.

Учитель також повинен передати учням самі прийоми керування, зробити дитину суб'єктом, здатним до керування своєю діяльністю і поведінкою («керування процесами керування»). Механізм реалізації цієї вимоги називають рефлексією. Рефлексія — це, з одного боку, звичка педагога до осмислення власних збудників (аналізувати власну картину світу, вловлювати хід своїх роздумів, конкретизувати власний погляд, виявляти труднощі пізнання ситуації і власну упередженість) щодо усвідомлення ходу діяльності, її відповідності прийнятій моделі. З дру­гого боку, це процес відображення вчителем внутрішньої картини світу учня (здатність стати на його позицію, імітувати його роздуми, перед­бачити можливі труднощі, розуміти, як учень сприймає певну ситуацію, вміння пояснити, чому він діє так, а не інакше).

Підсумком обговорення має бути висновок про те, що діяльність учителя — складне, багатопланове явище, яке потребує спеціального пізнання, осмислення.