Схема 2. єдності за законом єдності й боротьби протилежностей збуджує взаємо­залежні почуття позитивної чи негативної спрямованості.

єдності за законом єдності й боротьби протилежностей збуджує взаємо­залежні почуття позитивної чи негативної спрямованості.

Якщо на координатній осі (схема 2) від нульової точки (точки по­чуттєвої індиферентності) розмістити в розвитку і взаємопереході по­чуттєві переживання позитивного й негативного виявів, то зафіксуємо кількісні параметри почуттів. Піднесене — це кількісно (певна річ і якісно) збільшене прекрасне, а низьке — збільшене потворне. Навряд чи можливо показати чіткі грані переходу одних почуттєвих станів у інші, враховуючи неповторність людської індивідуальності. Та все ж можна передбачити множину рівнів почуття прекрасного від 0 до А чи почуття піднесеного від А до С. Ця множина відтворюється значною кількістю понять, що ввібрали в себе емоційно-почуттєві стани особис­тості.

Почуттєві переживання (позитивні й негативні) відображують нор­му людського життя, якщо людина здатна керувати почуттями. Коли ж почуття керують людиною, то це здебільшого закінчується хворобою, а нерідко й смертю¹. Такі стани називаються стресовими.

¹ Див : Данилов Н. В. Занимательная физиология на примерах искусства — Ростов н/Д, 1984. - С. 45-52.

Природа людських почуттів, їх процесуальні вияви зумовлюються вищою нервовою діяльністю. Почуття завжди характеризуються зовніш­німи і внутрішніми змінами в організмі. Зовнішньо вони виявляються в позі, зміні тонусу шийних м'язів, динаміці жестів, у міміці, диханні, інтонації, рухливості очей, ширині зіниць, кольорі й вологості шкіри, в сміху чи плачі; внутрішньо — в значних змінах діяльності залоз внут­рішньої секреції, швидкому надходженні у кров адреналіну, розширенні коронарних судин, посиленні скипання крові, гальмуванні роботи органів травлення тощо.

З'ясувавши сутність естетичних почуттів, їх змістовну наповненість, спробуймо екстраполювати їх не лише в акторську, а й у педагогічну дію. Здатність і вміння володіти власними почуттями, використовува­ти їх за допомогою техніки й технології фахового вибору для спілку­вання з людьми, для розвитку їхньої людяності — чи не найперший показник майстерності актора і педагога.