Суб’єкти конституційного права.

Суб'єктами конституційних правовідносин вважаються такі учасники соціальних зв'язків у сфері здійснення дер​жавної влади, які мають конституційну правосуб'єктність і відповідний правовий статус. Традиційно — це глава держави (президент, монарх, президія представницького органу влади); парламент, його палати, голови палат, депутати; уряд, прем'єр-міністр, міністерства, центральні відомства, міністри; органи конституційного нагляду, Конституційний Суд; місцеві органи влади та управління, муніципалітети; федеральні органи державної влади; громадяни (піддані).

Правовий статус суб'єктів конституційних правовідносин відзначається різноманітністю свого складу і широтою сфер правового регулювання.

Суб’єкти конституційного права поділяються на дві великі групи: фізичні особи й суспільні утворення.

До першої групи суб’єктів відносяться громадяни, іноземці, групи громадян, виборці та депутати як особи з спеціальною правоздатністю та їх групи (в Італії, наприклад, групи виборців є суб’єктами права законодавчої ініціативи).

До другої групи суб’єктів належить держава в цілому, її органи, а інколи й їх відособлені частини (наприклад, палати, комісії, партійні групи у парламентах), територіальні одиниці, установи та органи місцевого самоврядування, а також політичні партії та інші суспільні об’єднання.

Особлива роль держави, як суб’єкта конституційного права, обумовлюється тим, що вона виступає як регулятор суспільних відносин, перш за все як носій правотворчої влади.

Органи держави як суб’єкти конституційного права наділені визначеною компетенцією в відповідності до покладених на них завдань ( видання законів, контроль за діяльністю інших органів, виконання законів тощо). Вони виступають у даних відносинах, як носії владних повноважень або як підлеглі суб’єкти, а іноді як рівноправні учасники договірних відносин.

Територіальні утворення реалізують свої права або через свої органи, або безпосередньо шляхом референдуму.

В деяких державах суб’єктом конституційного права виступає церков (Великобританія).

4. Конституційно-правова відповідальність.

Дії й акти суб'єктів можуть створювати підстави для виникнення і припинення конституційно-правових відносин, а також до консти​туційно-правової відповідальності і застосування санкцій. Конституційна-правова (конституційна) відповідальність як форма юридичної відповідальності має особливості, пов'язані насамперед з характером самого конституційно-правового регулювання. Однак існують властивості і більш загального характеру. Юридична відповідальність у цілому має два аспекти: негативний і позитивний. Негативний аспект відповідальності пов'язаний з тим, що державний примус застосовується з приводу вчинення правопорушення.

Позитивний аспект зумовлений загальними ознаками права, і відповідальність пов’язується з усіма без винятку моментами його дії, а не тільки з правопорушенням і застосуванням санкцій. Отже, юридична відповідальність виникає не тільки у зв'язку з дією охоронних, а й уста​новчих і регулятивних норм. Обмеженість ролі і значення охоронних норм у системі конституційного права аж ніяк не свідчить про відсутність і юридичної відповідальності.

Існує і власне конституційно-правова відповідальність з притаманним тільки їй механізмом, колом суб'єктів і санкціями. Така відповідальність звичайно пов'язана з діями безпосередньо політичного характеру і має відповідну природу. Поняття конституційно-правової відповідальності вужче, ніж поняття відповідальності за порушення норм конституційного права. Водночас ця форма юридичної відповідальності не пов'язана лише з порушенням конституційно-правових норм. Підставами для притягнення до конституційно-правової відповідальності можуть бути порушення норм інших галузей права, зокрема кримінального.

Конституційно-правова відповідальність може існувати і за умов, коли норми права взагалі не порушуються, але мають місце дії, які розцінюються як негативні у політичному плані. Прикладом може служити політична відповідальність уряду. Конституційно-правовій відповідальності підлягають усі суб'єкти відповідної галузі, крім держави в цілому. Найчастіше таку відповідальність несуть органи державної влади.

Одним з основних різновидів конституційно-правової відповідальності є відповідальність суб'єктів (носіїв) виконавчої влади і насамперед уряду та його членів. Така відповідальність має дві конкретні форми. Це власне політична відповідальність уряду перед парламентом і відповідальність у порядку так званого імпічменту або в рамках подібних до нього процедур.