Робота 52

Визначення жаростійкості рослин за методом Мацкова

Стійкість до перегрівання (впливу високих температур) називають жаростійкістю рослин. Високою для вегетативних органів більшості рослин вважається температура 40-60 °С. При таких температурах у рослин виникають патологічні порушення обміну речовин. Проте в багатьох рослин у процесі еволюції виробилася здатність переносити високі температури і помітне зневоднення, оскільки в природі ці несприятливі умови майже завжди поєднуються.

Метод ґрунтується на властивості протоплазми протистояти високій температурі. При відмиранні клітини і коагуляції білків протоплазми соляна кислота, проникаючи в клітину, витісняє магній з молекули хлорофілу, в результаті чого утворюється феофітин (бурого кольору). Про ступінь жаростійкості рослин судять за кількістю утворених бурих плям, які оцінюють за п’ятибальною системою. Цей метод застосовують лише до рослин, які мають нейтральну реакцію клітинного соку.

Прилади і матеріали дослідження:водяна баня; кристалізатори; термометри; пінцети; мірні циліндри місткістю 50-100 мл; 0,2 н. розчин HCl; листки рослин різних екологічних груп (мезофіти, гігрофіти, гідрофіти, ксерофіти).

Хід виконання роботи

1.Водяну баню нагрівають до температури 40°С і в воду занурюють по 5 штук листків кожного виду досліджуваних рослин. Через 30 хв беруть першу пробу. Виймають по одному листку кожного виду із водяної бані і тимчасово переносять у кристалізатор із холодною водою.

2.Температуру води у водяній бані піднімають на 10°С і через 40 хв після цього беруть другу пробу. Так поступово температуру води доводять до 80°С, відбираючи проби через інтервали 10°С.

3.Охолоджені листки кожної проби переносять у 0,2 н розчин НС1 і через 20 хв оцінюють їхнє забарвлення.

4.Жаростійкість досліджуваних рослин визначають у цифрах за п’ятибальною системою. На підставі отриманих даних роблять висновок про ступінь жаростійкості досліджуваної рослини.