Робота 3

Вплив рН зовнішнього розчину на проникність плазмалеми

рН середовища по-різному впливає на життєдіяльність рослин різних видів і навіть сортів одного й того ж виду. Це пов’язано з тим, що рН ґрунтового розчину визначає здатність до дисоціації певних сполук, які знаходяться в ґрунті, і, відповідно, на їх потенційну можливість проникнення в клітину. Тому існують певні межі рН, при яких може рости рослина. Для одних рослин ці межі зсунуті в бік кислого середовища (торфовий мох, осоки), для інших – лужного (мати-й-мачуха).

У роботі використовують нейтральний червоний – лужний барвник, який у кислому середовищі дисоціює на йони, а в лужному перебуває у вигляді недисоційованих молекул. Хромофорна група знаходиться при катіоні. У разі низьких значень рН барвник має червоно-карміновий колір, а в умовах нейтрального і лужного середовищ - жовто-червоний. Оскільки нейтральні молекули барвника невеликого розміру, вони можуть легко дифундувати у клітину, тоді як катіони барвника із хромофорними групами будуть адсорбуватися негативно зарядженими групами пектинів у складі клітинної оболонки.

Мета роботи: встановити характер залежності проникності сполук у клітину від рН зовнішнього розчину.

Прилади і матеріали дослідження: мікроскоп, предметні і накривні скельця, препарувальні голки, скальпель, пінцет, скляна паличка, фосфатні буфери з рН 7,4 та рН 4,9, розчин нейтрального червоного (1:1000), цибуля.

Хід виконання роботи

1.На предметні скельця наносять по краплі буферів з різним значенням рН – 7,4 та 4,9. Кожну краплю підфарбовують нейтральним червоним. Поміщають у неї по відрізку епідермісу цибулі та накривають накривним скельцем.

2.Через 2-3 хв препарати розглядають під мікроскопом. Спостерігають за проникненням барвника у клітину.

3.Зарисовують клітини при різних значеннях рН. На рисунку позначають клітинну оболонку, цитоплазматичну мембрану, вакуолю, тонопласт, відзначаючи забарвлення компартментів.

4.Висновок.