Искусство Двуречья.

І́гор Іва́нович Сіко́рський — інженер (авіаконструктор) і підприємець, тривалий час мешкав і працював на території США. Ідею гелікоптерайому навіяли малюнки повітряного ґвинта Леонардо да Вінчі. 1918 року емігрував до США, де 1923 року заснував компанію Sicorski Air Engineering. Автор літаків-велетнів «Ілля Муромець» (1913, Росія), S-29А (США). Конструкторпершого в США літака-амфібії.

Народився в Києві (син Івана Сікорського, професора-медика Київського університету).

Закінчив Морський кадетський корпус (1903–1906) в Петербурзі та Київський політехнічний інститут (1907–1911). Навчався у Паризькій технічній школі (1906).

1908–1912 — навчаючись у Київському політехнічному інституті, спроектував і побудував кілька гелікоптерів, літаків-біпланів.

1908–1912 — побудував у Києві 6 моделей літаків та гелікоптер.

1911 — на своєму літаку С-5 здав іспит на звання пілота. Встановив 4 всеросійських рекорди, здійснював показові польоти, катав пасажирів.

29 грудня 1911 р. на літаку власної конструкції С-6 встановив світовий рекорд швидкості польоту з двома пасажирами — 111 км/год.

На Московській повітроплавальній виставці був нагороджений Великою золотою медаллю, а Російське технічне товариство нагородило його медаллю «За корисну працю у повітроплаванні та за самостійну розробку аероплана своєї системи, яка дала чудові результати».

Київське товариство повітроплавання нагородило знаменитого земляка золотою медаллю.

1912–1918 — головний конструктор авіаційного відділу Російсько-Балтійського вагонного заводу, конструює цілу серію нових типів літаків.

1912–1914 — під його керівництвом були побудовані одні з перших у світі багатомоторні літаки «Гранд» («Руський Витязь») та «Ілля Муромець».

10 грудня 1913 р. піднявся в повітря знаменитий «Ілля Муромець», на якому 1914 року було встановлено світовий рекорд вантажопідйомності.

1918 — емігрував до Франції, а 1919 — до США.

1923 — заснував авіаційну фірму, згодом — співвласник конструкторсько-будівельної фірми «Уестленд-Сікорський». До 1939збудував близько 15 типів літаків.

1925–1940 — розробив серію надзвичайно успішних літаків, які принесли США престиж та рекорди.

З 1939 перейшов на конструювання гелікоптерів одногвинтової схеми. Першим почав будувати турбінні гелікоптери, гелікоптери-амфібії.

1939 — полетів спроектований ним перший у світі гелікоптер VC-300.

З 1943 р. його фірма стала провідним виробником вертолітної техніки за кордоном.

«Літаючий човен» І. І. Сікорського S-42 встановив 10 світових рекордів, а 10 серійних S-42 стали першими у світі міжконтинентальними пасажирськими лайнерами, які забезпечили регулярні рейси через Атлантичний і Тихий океани.

Гелікоптери І.Сікорського марки «S» 1941 року були прийняті на озброєння Збройними силами США. У цілому фірма І.Сікорського «Сікорські Ейркрафт» створила 17 базових літаків та 18 гелікоптерів. З придбанням ліцензій на виробництво машин цієї марки розпочався розвиток вертольотобудування у Великій Британії та Франції. Про високу гарантію польотів на гелікоптерах І.Сікорського свідчать факти постійного використання їх президентами США як VIP-транспортних засобів.

На гелікоптерах Сікорського вперше здійснено переліт через Атлантику (S-61; 1967) і Тихий океан (S-61; 1970; з дозаправкою у повітрі).

Нагороди та вшанування

● Удостоєний понад 80 різних високих нагород, володів рідкісною відзнакою — Меморіального призу братів Райт.

● Почесний доктор багатьох університетів світу.

● МАС 1979 року увіковічнив ім'я Ігоря Сікорського у назві кратера на Місяці

● 1987 року на честь Ігоря Сікорського була названа площа в Санкт-Петербурзі.^[1]

● 2011 року на честь Ігоря Сікорського були названі астероїд головного поясу «10090 Сікорський» та одна з вулиць Києва.^[2]

Искусство Двуречья.

В 6—5 тысячелетиях до н.э. в Северном и Южном Двуречье существовало племенное общество. Культура и искусство Двуречья этой ранней эпохи прошли путь развития, который условно определяется следующими наименованиями. Период Халаф (Телль-Халаф), датируемый концом 6—5 тысячелетиями до н.э. За ним следует период Убайд — 4000—3500 гг. до н.э. Наступивший затем период Урук охватывает время с 3500 по 3000 г. до н.э. Завершающим является период Джемдет-Наср с 3000 до 2850 г. до н.э. С конца 4 тысячелетия до н.э. в болотистом Южном Двуречье, очевидно, уже жили шумерийцы, которые постепенно ассимилировали существовавшие здесь ранее племена Шумерийцам приходилось вести постоянную борьбу за существование. На протяжении всего 4 тысячелетия до н.э., они были вынуждены отвоевывать у болот земли, удобные для занятия сельским хозяйством. Постепенно шумерийцы научились сооружать для осушения почвы дренажные каналы. Осваивая более высоко лежащие участки, они создавали систему оросительных каналов. В результате, даже при очень примитивных формах земледелия естественное плодородие почвы, нанесенной мощным течением Евфрата и Тигра, позволяло получать излишки сельскохозяйственных продуктов. На основе присвоения главами родовых общин значительной доли материальных благ происходило постепенное имущественное расслоение шумерийского общества. В конце 4 — начале 3 тысячелетия до н.э. сельское хозяйство отделилось от ремесла и началось применений рабского труда. К этому времени наиболее крупные и богатые поселения уже превратились в города. Вся власть в них, экономическая, общественная и религиозная, сосредоточилась в руках правителей из числа родовой знати. Свое главенствующее положение они защищали с помощью дружин, состоявших из жителей городов. Однако в эту пору в первых городах-государствах Шумера еще сохраняли значение, (как в сельских общинах), советы старейшин и народные собрания. Вследствие того, что в Двуречье отсутствовали строительный камень и лес, в течение 4 тысячелетия до н.э. складывались формы архитектуры из сырцового кирпича. Постепенно вырабатывались планы, характер оформления фасадов, конструкции перекрытий, сначала жилищ, а позднее гражданских построек, дворцов и храмов. Периодические разливы Евфрата и Тигра, часто катастрофические, заставляли выбирать для поселений возвышенные места. Затем из века в век новое строительство осуществляли на утрамбованных руинах старых построек. нтральной части древнейших городов были построены первые небольшие храмы из сырцового кирпича с прихрамовыми хозяйственными помещениями. Храм возвышался над окружавшими домами благодаря тому, что был сооружен за высокой платформе, защищавшей его от почвенной влаги. Для подъема на платформу служили лестницы, или пандусы. Прямоугольное здание самого храма располагалось не посредине платформы, а ближе к одному из ее краев. Планировка самого храма была основана на распределении помещений вокруг центрального зала или двора Стены храма снаружи и внутри, а также боковые стороны платформы членили невысокие прямоугольные в плане выступы — лопатки. Это было средство для укрепления сырцовой кладки и одновременно ее декорации. Расписная керамика. Памятники искусства периода Халаф были найдены в могилах поселений Северного Двуречья — Халаф (Телль-Халаф), Телль-Арпачийя. Хассуна Самарра и других. Здесь открыто много расписной многоцветной керамики — бокалов, чаш. блюд, сделанных без помоши гончарного круга, который появился только в конце 4 тысячелетия до н.э. уже у шумерийцев. Сосуды обожжены и имеют тонкую по цвету коричневато-красную, бледно-розовую, желтоватую или желто-зеленую окраску. Схематичные, тонко прорисованные черным, коричневым, красным или желтым, фигуры птиц, рыб, женщин. скорпионов (несомненно, связанные с магическими представлениями, погребальными обрядами) размещены крестообразно — вокруг розетки или свастики — так. что создается ощущение бесконечного их вращения, «полета» по кругу.