Об»єкт і предмет соціології.
| Науковий інтерес до дослідження соціальних феноменів йде корінням в античне суспільство. Довгий час соціальне знання цілком знаходилося в лоні філософії (Платон, Арістотель, Дж. Локк, Ш. Монтеск `є, Г. Гегель, Л. Фейєрба і ін). В XIX ст. потрібно нове науково-теоретичне осмислення суспільних процесів, пов`язаних зі становленням індустріального суспільства в країнах Західної Європи, тому з`явилася самостійна наука - соціологія. Основоположник соціології - французький філософ - позитивіст Огюст Конт (1798-1857). Для позначення нової науки про суспільство він вперше застосував поняття «соціологія», позначивши також її місце і роль в структурі наукового знання. Зокрема, заслугами Конта є: суворе відмежування предмета соціального дослідження, розробка методології соціального пізнання, специфічних підходів до вивчення суспільного життя, характерних для нової науки; розробка категоріально-понятійного апарату. Об`єкт вивчення соціології - суспільство, суспільне життя в усьому її різноманітті. Однак суспільство є об`єктом дослідження не тільки соціології. При можливої спільності об`єкта дослідження у різних наук завжди буде різним предмет. Соціолога передусім цікавлять соціальні групи, діяльність організацій, соціальних інститутів і різних спільнот; існує ряд підходів до дослідження суспільства, властивих саме соціології. Американський соціолог Нейл Смелзер виділяє п`ять основних підходів до соціологічного дослідження суспільства: 1. демографічний (для нього характерний широкий аналіз проблем, пов`язаних з відтворенням народонаселення як найважливішої передумовою і умовою соціального життя); 2. психологічний (розкриває роль і значення суб`єктивних чинників у формуванні і динаміці соціальних установок, мотивів поведінки соціальних суб`єктів і ціннісних орієнтацій особистості); 3. общностний (людина розглядається як член будь-якої спільноти чи соціального інституту - сім`ї, етнічної групи, політичної партії тощо); 4. отношенческій (суспільне життя описується через специфіку взаємовідносин ний соціальних суб`єктів, що визначена їх статусом і соціальними ролями); 5. культурологічний (аналізується поведінка людини і виявляється культурна специфіка індивідуумів і суспільних груп, ступінь використання наявних і створюваних культурних цінностей). Лише у сукупності зазначених підходів виявляється специфіка соціології як науки, що є реальною основою для її взаємодії з іншими сферами наукового знання. В даний час можна зустріти різноманітні трактування предмета социоло-ня науки. Соціологія як наука досліджує: становлення і розвиток соціальних спільнот, систем, закони соціальної дії; соціальні групи та їх вплив на поведінку людини; людську поведінку, взаємодію і вплив соціального оточення на особистість, суспільство, соціальні спільності і соціальні структури. Таким чином, предмет соціології - соціальне життя у всьому її різноманітті як система соціальних зв`язків і відносин, основними суб`єктами яких виступають індивіди, соціальні спільності, інститути і суспільство в цілому. |
| 3.Типи структур соціології |
| Залежно від критерію, покладеного в основу, виділяються три типи структур соціології. Перша структура - мікросоціологія і макросоціологія. Микросоциология досліджує поведінку, спілкування людей у повсякденному житті, їх мотиви, вчинки, норми, правила, які в свою чергу визначають стабільність, революційні або еволюційні зміни в суспільстві. На цьому рівні є й певні теорії. Джордж Хоманс вважає, що взаємодія людей будується на основі принципу заохочення і покарання. Ервін Гофман вважає, що люди ведуть себе, як актори в театрі, вони грають певні ролі і намагаються справити певне враження, впливати на інших. Дійсно, часто люди намагаються показати себе кращими, ніж вони є насправді. У вітчизняній соціології тривалий час на мікрорівні виходили з того, що всі радянські люди колективісти, інтернаціоналісти, патріоти, для яких праця радість, основна життєва потреба. Ось чому в сучасному російському суспільстві спостерігається моральна невизначеність, а значна частина людей потрапила в іншу крайність махровий індивідуалізм, націоналізм чи космополітизм. На макросоциологическом рівні основна увага приділяється економічній і політичній системах суспільного устрою, релігій, партіям, класам, типам сім`ї та т.п. Макросоциология вивчає взаємозв`язку різних частин суспільства, їх взаємодія. Макросоциология найчастіше відноситься до фундаментальної науки. Серед сучасних соціологів на макросоциологическом рівні переважають в основному два підходи: функціоналізм Е. Дюркгейма, Т. Парсонса та інших; теорії конфлікту К. Маркса і Дарендорфа та інших. При соціологічному аналізі суспільство ділиться на імущих і незаможних, правлячих і підлеглих. Але прихильники одного підходу не можуть пояснити, чому суспільство зберігається при такій диференціації, а інші не можуть зрозуміти, чому суспільство змінюється, прогресує. Таким чином, навіть на рівні макросоціології поки немає однозначної відповіді на найпринциповіші питання організації суспільства. Друга структура складається з общесоциологических теорій, теорій середнього рівня і конкретних соціологічних досліджень. Общесоциологические теорії досліджують загальні закономірності соціального розвитку. Спеціальні соціологічні теорії середнього рівня стосуються однієї окремо взятої соціальної спільності, соціальної групи. Існують соціологічні теорії сім`ї, студентства, міста, села, спорту, дозвілля і т.д. Такий термін введений в науку американським соціологом Робертом Мертоном. Теорії середнього рівня дозволяють узагальнювати і структурувати емпіричні соціологічні дані в межах окремих галузей наукового знання. Вони досить часто використовують свою власну систему понять і визначень. Приватні або спеціальні соціологічні теорії середнього рівня спираються на загальну теорію, але, в свою чергу, розвиваючись, доповнюють її, міцно пов`язуючи общесоциологические теорії та емпіричні соціологічні дані. З одного боку, йдуть активні процеси диференціації соціологічного знання, виникають все нові і нові спеціальні соціологічні теорії. Це викликано тим, що суспільство - складна структурована система, і вона навряд чи спрощується у міру свого розвитку. Останнім часом виділилися соціологія громадянського суспільства, соціологія ринку та ринкових відносин, соціологія громадської думки, соціологія міжнародних відносин, політична соціологія, економічна соціологія, соціологія екологічна тощо З іншого боку, соціологія все тісніше переплітається з різними науками про суспільство. Академік Т.І. Заславська запропонувала такий напрямок, як економічна соціологія. Стверджується Етносоціологія, а також соціально-економічні, соціально-політичні, історико-соціологічні дослідження і т.п. Третя структура соціології: фундаментальна теоретична і прикладна емпірична наука. Фундаментальна теоретична соціологія відповідає на питання, що пізнається (визначення об`єкта, предмета науки) і як пізнається (основні методи соціології). До неї відносять теорії загальсоціологічного рівня. Прикладна соціологія вивчає і пропонує способи впливу на соціальну реальність, на соціальні спільності. Вона дає уявлення про реальні процеси суспільного розвитку, займається прогнозуванням, проектуванням, формуванням соціальної політики, розробкою рекомендацій для практики соціального управління. Теоретична соціологія передбачає отримання нового знання, опис, пояснення, розуміння процесів соціального розвитку: розробку концептуальної соціологічної моделі дослідження; пізнання соціальної реальності; перетворення соціальної дійсності. В рамках теоретичної соціології існують різні соціальні та приватні соціологічні теорії. Прикладна соціологія передбачає знаходження коштів для здійснення соціально значущих цілей, здійснення практичної реалізації теоретичної соціології, здійснення соціального управління; реалізацію методів соціального планування та прогнозування. По аналогії можна додати наступне. Є фундаментальні науки: фізика, математика, хімія, а є технічні прикладні науки, які фізичні, хімічні, біологічні закономірності переносять в матеріальне виробництво. Їх часто називають інженерними науками. Точно так само в соціології можна виділити фундаментальні знання соціальних закономірностей і їх реальне використання в практиці, до чого застосовується назва соціальна інженерія. |
| 4.Функції соціологічної науки |
| Сучасна соціологія як наука про соціальні закономірності розвитку суспільства виконує достатньо широкі функції. Пізнавальна функція. Соціологія вивчає і пояснює закономірності соціального розвитку на різних рівнях суспільної системи. Реалізація пізнавальної функції включає в себе також розробку теорії і методів соціологічних досліджень, техніки збору і обробки соціологічної інформації. Прогностична функція. На основі знання закономірностей суспільного розвитку соціологія здатна будувати коротко-, середньо-і довгострокові прогнози в сфері демографії, соціальних структур, урбанізації, рівня життя, виборчих кампаній і т.п. Такі прогнози основа розробки рекомендацій для практики політичного і соціального управління. Функція соціального проектування. У завдання соціального проектування входить розробка оптимальних моделей не тільки організації різних соціальних спільнот, наприклад, трудового колективу, нового підприємства, нового міста, політичної партії або руху, а й управління для досягнення поставлених цілей. У країнах з розвиненим громадянським суспільством велика частина професійно підготовлених соціологів займається саме такою роботою. Соціально-технологічна функція. Типовим прикладом є створення служб соціального розвитку на підприємствах, у великих організаціях, об`єднаннях, де працюють професійні соціологи. Вони займаються, наприклад, з`ясуванням потенційної плинності кадрів, вивченням соціально - психологічної обстановки в колективах, управлінням соціальними конфліктами, управлінням виборчими кампаніями, формуванням первинних колективів з підходящими віковими та психологічними характеристиками. В рамках соціальної інженерії організаційно-технологічна функція проявляється в соціальному винахідництві, коли в результаті вивчення закономірностей функціонування певної психологічної обстановки в соціальній спільності, соціологи пропонують оптимальні способи її організації. Типові приклади соціального винахідництва молодіжний житловий кооператив, дитячий будинок сімейного типу, студентські будівельні загони. Управлінська функція. Соціологія, особливо прикладна, безпосередньо пов`язана з управлінською діяльністю. Без соціологічної підготовки і соціологічних знань займатися управлінням в сучасних умовах практично неможливо. Наприклад, будь-яка зміна режиму роботи трудового колективу безглуздо починати без аналізу небажаних соціальних наслідків, інакше спрацьовує схема: хотіли як краще, а вийшло як завжди. У країнах з розвиненим громадянським суспільством на багатьох підприємствах діють спеціальні служби людських відносин. У нашій країні традиційно значну частину цієї роботи виконували різні громадські організації, і тому такі служби не склалися. У період реформ з`явилася потреба у фахівцях нового типу: соціальних працівників, менеджерів соціальної сфери. Таким чином, соціологія є інструментом безпосереднього соціального перетворення, теоретичним джерелом соціальної політики на всіх рівнях суспільної структури. Є повідомлення, що методи соціології намагаються взяти на озброєння мафіозні структури. Газета "Известия" 19 січня 1996р. розповіла про такий епізод. У Москві в одному з елітарних будинків якась жінка запропонувала всім мешканцям заповнити анкети. Був обіцяний приз кольоровий телевізор. Загальнонаціональне дослідження проводилося Незалежним центром вивчення ринкових відносин, а мета його проаналізувати спосіб життя російських громадян. Треба було відповісти на 50 питань, у тому числі: в якому конкретному магазині сім`я купує товари і продовольство, коли в цей магазин ходять і хто залишається вдома, чи хочуть купити дачу, імпортну машину, не колекціонують чи монети, чи приватизована квартира, не збирається Чи господар за кордон, чи візьме з собою сімейство, чи є мобільний телефон? Добре, що в цьому під`їзді знайшлася студентка, яка показала анкету фахівцям. Ті здивувалися: яке загальнонаціональне дослідження, якщо всі респонденти живуть в одному будинку, такого не може бути. Почали шукати Незалежний центр вивчення ринкових відносин не знайшли. Швидше за все, це був елементарний збір інформації для квартирних крадіжок. Ідеологічна функція. Як і будь-яка інша наука про суспільство, соціологія несе певну ідеологічну навантаження хоча б тому, що пояснює стан суспільства, суспільних процесів, вивчає громадську думку, спосіб життя, рейтинг політичних діячів і т.п. Іноді соціологію використовують для маніпулювання громадською думкою. Ці небезпечно тим, що можна скомпрометувати соціологію як науку, підірвати довіру до її висновків. Справа в тому, що результати опитувань і рейтингів впливають на позиції великих груп людей, а то й усього суспільства. Типовий приклад - вибори. Слід пам`ятати, що наука виконує свої ідеологічні функції не захистом догм, а формуванням світогляду, глибиною наукового аналізу, терпимістю до різних точок зору. Російська біда полягає в тому, що десятиліттями вчені-суспільствознавці не мали права на помилку. Вважалося, що будь-який висновок має бути непогрішним, абсолютно вірним. Тому його могли висловлювати тільки лідери, а всі інші повинні були коментувати, роз`яснювати або знаходити додаткові аргументи на користь його істинності. Звідси нетерпимість до суспільних наук. У природних науках інша, більш розумна, більш обгрунтована точка зору органічно замінює свою попередницю і її авторам не виноситься смертний вирок. |
Дата добавления: 2014-12-24; просмотров: 839;