РОЗВИТОК ТЕХНОЛОГІЇ LTE

Розробка технології LTE як стандарту офіційно почалася наприкінці 2004 року. Перед дослідниками постало питання про вибір технології фізичного рівня, яка б забезпечила високу швидкість передачі даних. Були запропоновані два варіанти: W-CDMA, вже використовується в мережах HSPA, і OFDM - нова технологія радіоінтерфейсу. Після проведених досліджень було вирішено використовувати технологію OFDM (Orthogonal frequency-division multiplexing) - мультиплексування з ортогональним частотним поділом каналів.

У травні 2006 року в рамках проекту 3GPP була створена перша специфікація на радіоінтерфейс E-UTRA (Evolved UMTS Terrestrial Radio Access). Ця специфікація увійшла в основу 3GPP Release 7. У грудні 2008 року була затверджена версія стандартів 3GPP Release 8, яка фіксувала архітектурні та функціональні вимоги до систем LTE. У середині 2009 року з'явилися перші дослідні системи на основі LTE. В кінці 2009 року шведська телекомунікаційна компанія Telia Sonera, спільно з Ericsson оголосила про запуск першої в світі комерційної мережі в Стокгольмі і Осло.

На сьогоднішній день мережі стандарту LTE розгорнуті в більш ніж 80 країнах світу і їх число швидко збільшується.

У Росії побудова мереж стандарту LTE загальмоване труднощами в розподілі частотного ресурсу компаніям-операторам мобільного зв'язку. 20 грудня 2011 компанія «Скартел» запустила першу в Росії мережу LTE в місті Новосибірську. Компанія «МТС» планує запустити мережу LTE в місті Москві в червні 2012 р., використовуючи мережу пасивних ВОЛЗ.

Актуальність роботи полягає в тому, що при бурхливому розвитку технологій широкосмугового безпровідного зв'язку багато з них описані в багаточисельних вітчизняних і зарубіжних роботах. Проте, практично відсутні опис технологічних принципів технології Super 3G або Long-term Evolution (LTE), широке впровадження якої ось-ось почнеться в багатьох країнах світу.

Метою цієї роботи є розгляд необхідності створення мобільних мереж, які повинні використовуватися не лише для стільникового зв'язку, але і для передачі відео, мобільного ТБ, музики і роботи з Інтернетом з високими швидкостями і якістю передачі на базі технології LTE.

Одним з перспективних варіантів забезпечення високошвидкісним доступом в мережу Інтернет - це побудова мереж стільникового рухомого радіозв'язку четвертого покоління (4G). Найбільш підходящим стандартом 4G для вирішення цього завдання є технологія бездротового доступу LTE.

LTE (від англ. Long Term Evolution - еволюція в довгостроковій перспективі) - технологія побудови мереж бездротового зв'язку, створена в рамках проекту співпраці у створенні мереж третього покоління 3GPP (3G Partnership Project).

Основними цілями розробки технології LTE є: зниження вартості передачі даних, збільшення швидкості передачі даних, можливість надання більшого спектру послуг за нижчою ціною, підвищення гнучкості мережі і використання вже існуючих систем мобільного зв'язку. Головна відмінність стандарту LTE від інших технологій мобільного зв'язку полягає в повному побудові мережі на базі IP-технологій. Радіоінтерфейс LTE забезпечує покращені технічні характеристики, включаючи максимальну швидкість передачі даних понад 300 Мбіт / с, час затримки пересилання пакетів менше 5 мс, а також значно вищу спектральну ефективність в порівнянні з існуючими стандартами бездротового мобільного доступу третього покоління (3G).

У зв'язку з цим само поняття мереж наступного, четвертого, покоління (4G) нерозривно пов'язано (якщо не синонімічно) із створенням універсальних мобільних мультимедійних мереж передачі інформації. Сьогодні дві групи технологій явно націлено на надання універсальних послуг зв'язку. Це WIMAX (як розвиток лінії IEEE 802) і технології стільникового зв'язку поколінь "супер 3G". Причому кожна з них займає свою нішу на обширному ринку бездротового зв'язку. Технологія фіксованого WIMAX (IEEE 802.16-2004) не виправдала надій, що покладалися на неї, по швидкодії, об'єму зони покриття і ціновим характеристикам. Але оператори справедливо чекають якісного прориву від мобільного WIMAX (IEEE 802.16e), який вже почав активно упроваджуватися у всіх країнах світу.

На окрему увагу заслуговують бездротові технології передачі даних на малі відстані. Зараз розробляються стандарти, які призначені для високошвидкісної передачі даних на малі відстані: усередині „розумної” квартири або будинку, для створення мережі домашніх побутових пристроїв, для передачі високоякісного відео- і аудіопотоку бездротовою мережею, для заміни інтерфейсу HDMI, що використовується для підключення аудіо- або відеопристроїв один до одного й т.д.

Завданням даного проекту є саме побудова експериментального LTE покриття на Лісовому масиві міста Києва.

Лісовий масив — житловий масив, розташований у Деснянському районі міста Києва. Забудований у період з 1965 по 1973 роки. Автори проекту — архітектори Петро Петрушенко та С. Д. Покришевський. Первісна назва — масив Водопарк. Сучасну назву отримав від місцеположення серед Биківнянського лісу.

Масив розділений бульварами і магістралями на дев'ять мікрорайонів. Кожен мікрорайон забудований 5-, 9- і 16-поверховими житловими будинками. В громадських центрах мікрорайону розташовані школи, дитячі дошкільні і культурно-побутові заклади. Головні магістралі — вулиця Кіото, вулиця Шолом-Алейхема і Лісовий проспект. Загальна житлова площа масиву — 960 тис. м².

Рисунок 1.1.