Наймані полки в Гетьманщині в ост. чв. 17 — 18 ст.

Утворення найманих підрозділів диктувалося потребою гетьм. влади в профес. війську, здатному протистояти зовн. агресії, а також внутр. заворушенням. Перший охотницький полк було сформовано в 1668—69 гетьманом Д. Многогрішним. О. п. поділялися на полки кінноти (компанійські полки) та піхотні (сердюцькі), в які на добровільних (охотницьких) засадах набиралися представники позастанових груп населення і частково чужинці. У кін. 17 — на поч. 18 ст. охотницьке військо налічувало 5 полків піхоти і 5 кінноти заг. чисельністю бл. 10 тис. чол. Від поч. існування воно було професійним і постійним. Мало однотипне озброєння, одяг (барву) і символи (прапори, корогви). Охотницькими частинами командували полковники, призначені гетьманом. Обсяги набору, порядок забезпечення найманців і заміщення старшин, посад регулювалися гетьм. правлінням. Правове оформлення існування і діяльності О. п. на держ. рівні передбачалося Глухівськими статтями 1669. Проти існування війська, безпосередньо підпорядкованого гетьманові, рішуче виступала старшин, верхівка. Вона домагалася скасування О. п. у Конотопських статтях 1672. За правління І. Мазепи офіційний статус О. п. було підтверджено Коломацькими статтями 1687. Згідно з Решетилівськими статтями 1709 і «Рішительними пунктами» гетьмана Д. Апостола 1728 контроль за використанням і обсягами набору до війська здійснювався рос. владою. З поч. 18 ст. управління О. п. у воєнний час, а також усі кадрові питання перейшли до компетенції рос. органів (Військової та Іноземної колегій, Сенату, Укр. дивізії). На місц. рівні (в адм.-госп. відношенні) О. п. залишалися під юрисдикцією гетьм. правління, Ген. військ, канцелярії та Малорос, колегії. Після поразки гетьмана І. Мазепи у його б-бі за незалежність України кількість О. п. істотно зменшилася. 1728 гетьману Д. Апостолу дозволено було мати лише 3 полки, які 1775 перетворено на регулярні частини рос. Армії

70. російьско-урецька війна 1686-1700.\

Російсько-турецька війна 1686-1700 - частина Великої Турецької війни - масштабного європейського військового конфлікту: війни антиосманського «Священного союзу» (Австрії, Речі Посполитої та Росії) з Османською імперією. Російсько-турецька війна 1676-1681 років, ведений з перемінним успіхом, закінчилася Бахчисарайським миром, укладеним в 1681 році. Західна Україна, яка представляла після війни справжню пустелю, і Поділля залишилися в руках османів. Османська імперія легко погодилася на мир, так як у неї на черзі стояла війна з Австрією. При царівні Софії ставлення Росії до Османської імперії приймають новий характер. Росія починає наступальні дії на південному напрямку (Крим), тоді як до тих пір дії її носили в основному оборонний характер. Приводом послужило приєднання Росії до Священної лізі проти османів, укладеним в 1683 році польським королем Яном Собеським і імператором австрійським Леопольдом. До союзу приєдналася Венеція, а покровителем союзу був проголошений папа Інокентій XI. Союзники мріяли навіть вигнати Османов з Європи і вирішили залучати до союзу інших держав, особливо ж царів московських, у яких був укладений з Османами мир. 21 квітня 1686 був укладений Вічний мир (1686) з Річчю Посполитою. Річ Посполита за винагороду в 146 тисяч рублів поступалася Київ Росії, Смоленськ відходив Москві, а Правобережна Україна залишалася в залежності від Польщі, Лівобережна - Росії. Росія ж зобов'язувалася розірвати мир з Османською імперією, напасти на Крим і наказати донським козакам зробити те саме.
Хід військових дій Війна на австрійському та польською напрямках
У 1687 році російські війська під начальством князя Василя Голіцина попрямували до Криму. З ними йшли і українські козаки під начальством гетьмана Івана Самойловича. Гетьман ставився взагалі дуже несприятливо до союзу Москви з Річчю Посполитою і неохоче взяв участь у першому кримському поході. Похід закінчився невдачею і погубив Самойловича. Російські війська не дійшли до Криму. Кримськими татарами раптово підпалена був степ. Недолік корму та води змусив Голіцина повернутися назад. У пожежі степів незадоволена гетьманом українська старшина звинуватила Самойловича, що не співчували походу. Він був повалений, засланий до Сибіру, а на його місце при великому сприянні Голіцина гетьманом на раді на річці Коломаці був обраний Іван Мазепа Навесні 1689 Голіцин з 112-тисячним військом зробив другий похід до Криму. Голіцин переміг одного разу кримські війська, дійшов навіть до Криму, але нестача води і хвороби у війську змусили його без всяких результатів повернутися додому, до Москви.Походи Петра I На перших порах Петро I, мабуть, не думав про виконання священного союзу і про нову війну з османцями. Грецьке духовенство, між тим, настійно просило про продовження війни, вказуючи на те, що час для неї дуже сприятливо. На початку 1695 Петро зробив перший похід на Азов. Частина війська під начальством Бориса Петровича Шереметьєва була відправлена до пониззя Дніпра. По дорозі до Криму до нього мали приєднатися й українські козаки. Похід, по суті, закінчився невдало, хоча повернення Петра і було відсвятковано з торжеством.16 червня почалася облога Азова, яка тривала близько місяця. 18 липня 1696 османи здали Азов, вимовивши собі дозвіл піти з міста в повному озброєнні, з дружинами, дітьми і з усіма пожитками. Азов був укріплений, мечеті звернені в церкві, туди переселені стрільці і городові козаки. Петро тоді ж оглянув береги Азовського моря і на мисі Таганрог вирішив побудувати гавань.Після блискучої перемоги австрійців при Зента, здобутої Євгеном, принцом Савойським, в 1697 році, в жовтні 1698 в Карловіц- Сремски-Карловці відкрився конгрес, що мав на меті закінчитивійну. За мирним договором, укладеним в Карловіце, Австрія отримала Угорщину та Трансільванію, Морея перейшла до Венеції, Польща отримала Поділля і України. Карловицький мир був першим, по якому Османська імперія не отримувала ні данини, ні тимчасової контрибуції. Стало для всіх зрозуміло, що військова могутність Османов зовсім не велика і що внутрішні негаразди розхитують їх держава все більше і більше. Константинопольський мирний договір
було укладено мир на 30 років, за яким Азов і новозбудовані Петром городки - Таганрог, Павловський місто, Міюс - залишилися за Росією. Від домагань на Керч Росія відмовилася. Петро тільки й чекав цього. 8 серпня він отримав від Украинцева звістка про укладення миру з Османською імперією, а 9 серпня російські війська вже рухалися до шведським кордонів.
підсумки війни