Побудова текстового документа

Текстові документи, згідно з ГОСТ 2.105-95 та ДСТУ 3008-95 (Документація. Звіти у сфері науки і техніки), підрозділяють на документи, що містять в основному суцільний текст (технічні умови, паспорти, розрахунки, пояснювальні записки, інструкції й т.д.) і документи, що містять текст, розбитий на графи (специфікації, відомості, таблиці).

Текстові документи виконують на формах, установлених відповідними стандартами Єдиної конструкторської документації (ЄСКД) 14 шрифтом Times New Roman з полуторним інтервалом і вирівнюванням по ширині аркуша.

Ориґінали текстових документів повинні бути виконані:

- на паперових носіях із застосуванням друкуючих і графічних пристроїв виведення ЕОМ (ГОСТ 2.004);

- на магнітних носіях даних (ГОСТ 28388).

Вписувати до текстових документів виготовлені машинописним способом окремі слова, формули, умовні позначення, а також виконувати ілюстрації необхідно за допомогою відповідних редакторів формул та текстових редакторів.

Абзаци в тексті починають відступом, що дорівнює п'яти буквам (15 –17 мм або 1,27 см на ЕОМ).

Приклад оформлення текстового документа наведено в додатку. Друкарські помилки, описки і графічні неточності, виявлені в процесі оформлення документу, дозволяється виправляти стиранням або зафарбовуванням білою фарбою і нанесенням на тому самому місці виправленого тексту (графіки) машинописним способом або чорним чорнилом, пастою рукописним способом. Допускається наявність не більше двох виправлень на сторінці.

Пошкодження аркушів текстових документів, помарки і сліди не повністю видаленого попереднього тексту (графіка) не допускається.

5 ВИМОГИ ДО ТЕКСТОВИХ ДОКУМЕНТІВ, ЩО МІСТЯТЬ

ПЕРЕВАЖНО СУЦІЛЬНИЙ ТЕКСТ

Текстовий документ виконується згідно з ДСТУ 3008-95 (Документація. Звіти у сфері науки і техніки). За великого обсягу документа (комплексний дипломний проект) допускається розділяти його на частини. Кожну частину комплектують окремо. Усім частинам дають найменування і привласнюють позначення документа. Починаючи з другої частини, до цього позначення додають порядковий номер, наприклад: ДППА.331112.032ПЗО і т.д. Сторінки документа нумерують у межах кожної частини.

5.1 Побудова розділів

Текст документа за необхідності розділяють на розділи і підрозділи.

Розділи повинні мати порядкові номери в межах усього документа (частини), позначені арабськими цифрами без крапки і написані з абзацу. Підрозділи повинні мати нумерацію в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і підрозділу, розділених крапкою. У кінці номера підрозділу крапка не ставитися.

Якщо документ не має підрозділу, то нумерація пунктів у ньому повинна бути в межах кожного розділу, і номер пункту повинен складатися з номерів розділу і пункту, розділених крапкою. У кінці номера пункту крапку не ставиться.

Приклад.

Нумерація пунктів першого розділу документа.

1 Назва розділу

1.1 Назва першого пункту розділу

1.2 Назва другого пункту розділу

Нумерація пунктів другого розділу документа.

2 Назва розділу

2.1 Назва першого пункту розділу

2.2 Назва другого пункту розділу

Якщо документ має підрозділи, то нумерація пунктів повинна бути в межах підрозділу і номер пункту повинен складатися з номера розділу, підрозділу і пункту, розділених крапками.

Приклад.

Нумерація пунктів першого підрозділу, третього розділу документа.

3 Назва розділу

3.1 Назва підрозділу

3.1.1 Назва першого пункту підрозділу

3.1.2 Назва другого пункту підрозділу

Нумерація пунктів другого підрозділу третього розділу документа.

3.2 Назва підрозділу

3.2.1 Назва першого пункту підрозділу

3.2.2 Назва другого пункту підрозділу

3.2.3 Назва третього пункту підрозділу

Кожний підрозділ, пункт і підпункт записують з абзацу.

Розділи, підрозділи повинні мати заголовки. Пункти, як правило, заголовків не мають. Заголовки повинні чітко і стисло відображати зміст розділів, підрозділів. Заголовки слід друкувати з прописної букви без крапки в кінці, не підкреслюючи. Перенесення слів у заголовках не допускається.

Якщо заголовок складається з двох речень, їх розділяють крапкою.

Кожний розділ текстового документа рекомендується починати з нової сторінки.

До документа великого за обсягом поміщають зміст, що включає номери і найменування розділів і підрозділів із зазначенням номерів сторінок.

Слово «Зміст» записують у вигляді заголовка (симетрично до тексту) з великої літери. Найменування, включені до змісту, записують маленькими літерами, починаючи з великої літери (вирівнювання по лівому боці).

У кінці текстового документа необхідно наводити список літератури, яка була використана під час його складання. Виконання списку і посилання на нього в тексті – за ГОСТ 7.32. Список літератури включають до змісту документа.

Якщо у документі використана специфічна термінологія, то в кінці його (перед списком літератури) повинен бути перелік уживаних термінів з відповідними роз'ясненнями. Перелік включають до змісту документа.

Перелік скорочень слів, що допускаються, установлені в ДСТУ 3582-97. Якщо в документі використана особлива система скорочення слів або найменувань, то в ньому повинен бути наведений перелік уживаних скорочень, який уміщують у кінці документа перед переліком термінів.

У тексті документа не допускається:

-застосовувати скорочення слів, окрім установлених правилами орфографії, відповідними державними стандартами;

-скорочувати позначення одиниць фізичних величин, якщо вони вживаються без цифр, за винятком одиниць фізичних величин у заголовках бокових таблиць, і розшифровках буквених позначень, що входять до формул та рисунків.