Проектування поздовжнього профілю вулиць і доріг.

Проектування міської вулиці в поздовжньому профілі передбачає визначення окремих ділянок з постійними ухилами та вертикальних сполучних кривих. Профіль вулиці повинен відповідати вимогам нормального руху міського транспорту, мати найменший обсяг будівельних робіт і ін.

Проектний поздовжній профіль визначає висотне положення вулиці.

Поздовжні профілі складають вздовж осі або лотка проїзної частини. При наявності трамвайних шляхів поздовжній профіль виконують по одній з крайніх рейок. На широких вулицях з двома та більше проїзними частинами поздовжні ухили визначають для кожної частини окремо. При проектуванні поздовжнього профілю застосовують наступні масштаби: для проектного завдання – горизонтальний 1:2000; 1:1000 чи 1:500; вертикальний відповідно – 1:200; 1:100 чи 1:50; для робочих креслень – горизонтальний 1:1000 чи 1:500; вертикальний відповідно 1:100 чи 1:50.

На поздовжній профіль повинні бути нанесені:

· позначки поверхні землі (чорні позначки) з точністю до однієї сотої метра;

· проектна лінія з проектними позначками (червоними позначками) з урахуванням вертикальних кривих у місцях переломів профілю;

· ухили в промілях, і їхня довжина;

· робочі позначки (висота насипу і глибина виїмки);

· запроектовані штучні інженерні споруди (мости, труби, шляхопроводи і інше);

· геологічні і гідрогеологічні дані за результатами шурфування чи буріння (ґрунти і рівень ґрунтових вод).

Поздовжній профіль будують за даними вертикальної зйомки при геодезичних вишукуваннях чи за планом у горизонталях.

Побудову поздовжнього профілю за планом у горизонталях виконують в такій послідовності:

1). на плані встановлюють початок і кінець проектної ділянки і розбивають вісь вулиці чи дороги;

2). початкову точку приймають за нульовий пікет, від якого розбивають пікетаж. Відстані поміж пікетами приймають рівною 100 м. Залежно від місцевих умов ця відстань може скорочуватись до 20 м;

3). визначають чорні позначки на пікетах шляхом інтерполяції поміж двома сусідніми горизонталями і позначки вписуються у відповідну графу поздовжнього профілю;

4). фіксують точки переломів рельєфу. Вказують відстань від них до попереднього пікету й обчислюються їхні позначки. Такі позначки називаються полюсами. Горизонтальне положення полюсів і їхніх позначок заносять у відповідні графи поздовжнього профілю;

5). за чорними позначками наносять лінію рельєфу місцевості (чорна лінія);

6). за даними шурфування на поздовжній профіль наносять переріз ґрунтового профілю і розташування рівня ґрунтових вод. Ґрунтовий профіль наносять нижче чорної лінії.

Після побудови існуючого профілю приступають до проектування нового поздовжнього профілю, дотримуючись такого порядку:

1). у разі необхідності проектують штучні споруди (мости, труби, шляхопроводи), визначають мінімальні позначки насипу і штучних споруд;

2). за рельєфом місцевості (чорна лінія) попередньо визначають місця переломів проектної лінії. При цьому необхідно враховувати, що проектна лінія осі вулиці повинна проходити в одному рівні з існуючою поверхнею, оскільки при цьому створюються найбільш сприятливі умови для відводу поверхневих вод з прилягаючих до вулиці територій. Слід уникати значних насипів і виїмок.

Величина поздовжнього ухилу залежить від характеру вулиці і типу покриття. Для вулиць з інтенсивним рухом громадського транспорту подовжні ухили понад 40‰ небажані. На вулицях із затяжними поздовжніми ухилами понад 60‰ зупинки громадського транспорту необхідно влаштовувати через кожні 500-600 м, виконують їх довжиною 50-70 м – з ухилом 20‰. Безухильні ділянки на вулицях і дорогах теж небажані.

Найменші поздовжні ухили в лотках, відповідно до умов відводу поверхневих вод, повинні прийматися не менше: 4‰ (асфальтобетонні покриття, що підлягають реконструкції), і – 5‰ (в інших випадках).

При неможливості забезпечення мінімального ухилу проектується пилкоподібний профіль на смузі проїзної частини шириною 1,5 – 2,0 м, що прилягає до бортового каменю у вигляді ділянок змінними по напрямками ухилів.

Для забезпечення розрахункових швидкостей руху при проектуванні поздовжнього профілю необхідно передбачати мінімальну кількість переломів проектної лінії.

Після нанесення проектної лінії обчислюють проміжні червоні позначки між переломами.

Перехід від одного поздовжнього ухилу до іншого виконують за допомогою криволінійного сполучення випуклої чи увігнутої форми. Необхідність спорудження випуклої чи увігнутої кривих виникає за умов алгебраїчної різниці ухилів на магістральних вулицях міста – 7‰, а на другорядних вулицях – 15‰.

Робочі позначки обчислюють як різниця поміж чорними і червоними позначками; робочі позначки насипу записують вище червоної лінії, позначки виїмки – під нею.

Положення нульових позначок – встановлює місце переходу насипу у виїмку.

Обчислену ордината нульової позначки наносять на подовжній профіль, а зверху роблять позначку 0,00.

При проектуванні поздовжнього профілю вулиці в умовах реконструкції необхідно враховувати позначки виходів і входів забудівель, а також глибини закладення фундаментів капітальних споруд і т.п.

Застосування широких тротуарів, а також смуг зелених насаджень, розташованих поміж проїзною частиною і забудовою, дозволяє узгоджувати відмітки поздовжнього профілю з відмітками входів до будівель.

Рис. 12.9 - Приклад поздовжнього профілю міської вулиці з грунтово-геологічним розрізом.