Підшлункова залоза

Підшлункова залоза являє собою змішану залозу, яка складається з екзокринної та ендокринної частин. В екзокринній частині — виробля-ється панкреатичний сік, який містить травні ферменти — трипсин, ліпазу, амілазу та інші, що потрапляють в дванадцятипалу кишку по вивідній протоці і беруть участь у розщепленні білків, жирів і вуглево-дів до кінцевих продуктів. В ендокринній частині синтезуються гормо-ни — інсулін, глюкагон, соматостатин, панкреатичний поліпептид, які регулюють вуглеводний, білковий та жировий обміни в тканинах.

Підшлункова залоза розвивається з ентодерми та мезенхіми. її за-чаток з'являється на 3-4-му тижні ембріогенезу у вигляді дорсального та вентрального випинання стінки тулубового відділу ембріональної кишки, які вростають в брижу.Із них формуються головка, тіло і хвіст залози. На третьому місяці плідного періоду ентодермальні зачатки починають диференціюватися на екзокринні та ендокринні відділи за-лози. В екзокринних відділах утворюються ацинуси та вивідні протоки, а ендокринні — спочатку мають вигляд бруньок на вивідних протоках, які потім відбруньковуються від останніх і перетворюються в острів-ці. Із мезенхіми розвиваються сполучнотканинні елементи строми, а також судини.

Гістологічна будова екзокринної частини підшлункової залози має багато спільного із слинними залозами. 3 поверхні вона покрита тон-кою сполучнотканинною капсулою, яка зростається із вісцеральним листком очеревини. її паренхіма поділена на частки, між якими про-ходять сполучнотканинні тяжі з кровоносними судинами, нервами,

В.П. Новак, Ю.П. Бичков, М.Ю. Пилипенко Цитологія, гістологія, ембріологія

інтрамуральними нервовими гангліями, пластинчастими тільцями та вивідними протоками (рис. 158).

До складу часток входять екзокринні та ендокринні частини залози. Перші становлять близько 97 %, другі — до 3 % від усієї маси залози.

Рис. 158. Гістоструктура підшлункової залози:

1-міжчасткові протоки (поперечний і повздовжній зрізи); 2-панкреатичні острівці (Лангерганса); 3-міжчасткова сполучна тканина; 4-панкреатичні ацинуси; 5-центроацинарні клітини; 6-вставні протоки; 7-міжаценарна спо-лучна тканина.

Екзокринна частина залози в часточках представлена панкреатични-ми ацинусами, вставними та внутрішньочасточковими і міжчасточко-

Розділ 4

Спеціальна гістологія

вими протоками та загальною панкреатичною протокою. Структурно-функціональною одиницею екзокринної частини підшлункової залози є панкреатичний ацинус, до складу якого входить секреторний відділ та вставна протока, якою починається уся протокова система залози.

Ацинус нагадує мішечок розміром від 100 до 150 мкм, між ацину-сами розміщуються ретикулярні волокна, кровоносні капіляри, а також нервові волокна та ганглії вегетативної нервової системи. Ацинуси скла-даються із 8-12 великих екзокринних панкреатоцитів або ациноцитів, розміщених на базальній мембрані, та кількох дрібних протокових або центроацинозних епітеліоцитів. Екзокринні панкреатоцити (ацино-цити) виконують секреторну функцію, синтезуючи травні ферменти панкреатичного соку. Цитолема на базальній поверхні клітини утворює внутрішні складки, а на апікальній — мікроворсинки. Між боковими по-верхнями клітин містяться контакти типу замикальних пластинок та десмосом. Апікальні частини клітин називають зимогенними зонами, вони фарбуються кислими фарбниками, оскільки є оксифільними. Зимоген-на зона клітин в основному заповнена крупнозернистими секреторними гранулами, серед яких виділяють гранули на різних стадіях дозрівання. Зимогенні гранули містять синтезовані в клітині ферменти неактивної форми, тобто у вигляді зимогену. В гомогенній зоні екзокринних пан-креатоцитів розміщується більша частина гранулярної ендоплазматич-ної сітки, яка має форму плоских мішечків. їх мембрани містять багато рибосом. У них синтезуються ферменти панкреатичного соку. Велика кількість рибосом зумовлює базофілію цієї зони. Ядра ацинозних клі-тин містять 1-2 ядерця переважно розміщені у їх базальній частині. У над'ядерній частині клітин розміщується численний комплекс Гольджі. Мітохондрії є по всій цитоплазмі, але більшість із них знаходиться під цитолемою і поряд з комплексом Гольджі.

Ендокринна частина залози в частках представлена острівцями Лангерганса, які розміщуються між панкреатичними ацинусами (рис. 159). Вони можуть мати овальну, круглу а також зірчасту форму з діа-метром від 100 до 300 мкм. Найбільша кількість острівців розміщуєть-ся у хвостовій частині залози. Загальна кількість їх коливається від 1 до 2 млн, але об'єм їх не перебільшує 3 % від об'єму всієї залози.

Острівці складаються із ендокринних клітин - інсулоцитів (від лат. іпзиііа — острівець), між якими локалізуються гемокапіляри фе-нестрованого типу, до яких надходять інсулярні гормони. Інсулярні

В.П. Новак, Ю.П. Бичков, М.Ю. Пилипенко Цитологія, гістологія, ембріологія

клітини, на відміну від ацинозних, менших розмірів. У їх цитоплаз-мі міститься помірно розвинена гранулярна ендоплазматична сітка. Комплекс Гольджі, мітохондрії та секреторні гранули становлять значну частину цитоплазми. Секреторні гранули мають різні фізико-хімічні властивості в різних клітинах острівців. Виходячи з цього, серед інсулоцитів розрізняють п 'ять основних видів: В-клітини (базо-фільні), А-клітини (ацидофільні), Д-клітини (дендритні), Д'-клшмни (аргірофільні), РР-клітини. В-інсулоцити становлять основну масу клітин острівця (70-75%) і розміщуються в його центрі. Секреторні гранули цих клітин розчинні в спирті, проявляють базофільні влас-тивості, фарбуються альдегідфуксином, генціановим фіолетовим у синій колір.

Рис. 159. Панкреатичний острівець (Лангерганса):

1-інсулоцити; 2-кровоносні капіляри острівця; 3-кінцеві секреторні відділи (ацинуси); а-зимогенні гранули; б-зимогенна зона

Гранули В-клітин містять гормон інсулін, що синтезується інсуло-цитами. Характерною дією інсуліну є його глікоглікемічна дія. Оскіль-ки під його впливом регулюється засвоєння глюкози крові клітинами тканин органів. Ось чому при недостатній кількості інсуліну (гіпо-функції В-клітин) кількість глюкози в тканинах знижується, а вміст

Розділ 4

Спеціальна гістологія

її в крові значно зростає, що призводить до цукрового сечового висна-ження (цукровий діабет).

А-клітини становлять 20-25% від загальної маси інсулярних клі-тин. В острівцях Лангерганса вони розміщуються на периферії. Секре-торні гранули А-клітин розчиняються у воді і мають оксифільні влас-тивості, через це кислий фуксин їх фарбує у яскраво-червоний колір. В гранулах А-клітин міститься гормон глюкагон, який за своїм впли-вом на обмін вуглеводів є антагоністом інсуліну. Під дією глюкагону в тканинах розщеплюється глікоген до глюкози, а в разі його недостат-ньої кількості — вміст глюкози в крові може знижуватися.

Таким чином, інсулін та глюкагон чітко підтримують константу вуглеводів у крові і забезпечують вміст глікогену у тканинах і, насам-перед, у печінці.

Кількість Д-клітин в острівцях незначна (5-10%). Локалізуються вони на периферії і мають грушоподібну інколи зірчасту форму Ці ін-сулоцити синтезують гормон соматостатин, який гальмує гормональ-ну діяльність А- та В-клітин (інкрецію інсуліну та глюкагону), а також знижує секреторну функцію ацинозних клітин підшлункової залози.

В незначній кількості в острівцях знаходяться Д¹-клітини, цито-плазма яких містить аргирофільні гранули. Цей вид клітин синтезує вазоактивний інтестинальний поліпептид (ВІП), який знижує арте-ріальний тиск, стимулює виділення гормонів та підшлункового соку залозою.

РР-клітини (вміст їх становить 2-5%) — синтезують панкреатич-ний поліпептид, який стимулює виділення шлункового та панкреа-тичного соків. Ці полігональні клітини, з дрібними гранулами в цито-плазмі локалізуються на периферії острівця у ділянці головки залози, а також зустрічаються і в екзокринній частині залози.

Крім екзокринних (ацинозних) та ендокринних (інсулярних) клітин в частках підшлункової залози є ще один тип клітин — проміжні, або ацинозно-інсулярні. Вони локалізуються групками навколо острівців екзокринної паренхіми. В цитоплазмі цих клітин виявляють гранули двох типів, властивих ацинозним та типовим інсулярним клітинам. Більшість ацинозно-інсулярних клітин виділяють у кров як ендокрин-ні, так і зимогенні гранули. Є наукові припущення, що ацинозно-ін-сулярні клітини виділяють у кров трипсиноподібні ферменти, які ви-вільняють із проінсуліну активний інсулін.

В.П. Новак, Ю.П. Бичков, М.Ю. Пилипенко Цитологія, гістологія, ембріологія

Шдшлункова залоза містить інтенсивно розвинене гемомікроцир-куляторне русло від черевної та краніальної брижової артерій, які між собою не зливаються. На структурах паренхіми та судин локалізують-ся еферентні нервові терміналі вегетативної нервової системи, а в між-часточковій стромі — аферентні рецептори.

Співвідношення екзокринної та ендокринної частин підшлункової залози з віком змінюється. Острівці Лангерганса найбільш розвинені у молодих особин, з віком їх кількість зменшується.

Проліферативна активність клітин підшлункової залози надзви-чайно низька, через це фізіологічна регенерація відбувається шляхом внутрішньоклітинного мітозу.