Цитоплазма

До складу цитоплазми входять гіалоплазма, органели та включення.

Палоплазма (від гр. пуаііпоз — прозорий) — це прозора рідка скла-дова частина цитоплазми або матрикс, що утворює її внутрішнє серед-овище. При електронній мікроскопії вона має вигляд гомогенної та тон-козернистої речовини з низькою електронною щільністю. Гіалоплазма являє собою складну колоїдну систему і містить різні біополімери: білки, нуклеїнові кислоти, полісахариди тощо. Ця система здатна переходити із рідкого стану в гель і навпаки. Окремі зони гіалоплазми можуть змінюва-ти свій агрегатний стан залежно від умов або функціонального завдання. Деякі молекули білків — тубулінів можуть бути диспергійовані в гіало-плазмі, але в певні моменти вони починають збиратися і утворювати мі-кротрубочки. Таким же чином, у гіалоплазмі можуть виникати і розпада-тися різноманітні фібрилярні, нитчасті комплекси білкових молекул. До ферментів матрикса відносять ферменти гліколізу, метаболізму цукрів, азотистих сполук, амінокислот, ліпідів та інших важливих сполук. У гі-алоплазмі відбувається постійний рух іонів до плазматичної мембрани і від неї, до мітохондрій, ядра, вакуолі. Гіалоплазма є зоною переміщень молекул АТФ. В гіалоплазмі містяться органели та включення.

Органели — постійні мікроскопічні та ультраструктурні утворення, що виконують життєвоважливі функції клітин.

Розрізняють органели загального призначення та спеціальні, а по будові мембранні та немембранні.

Мембранні органели — це складові елементи цитоплазми, відме-жовані від гіалоплазми клітинними мембранами. До них відносяться: мітохондрії, ендоплазматична сітка, лізосоми, пероксісоми, комплекс Гольджі;

Немембранні органели — рибосоми, мікрофіламенти, мікротру-бочки, центросома. Всі названі вище належать до органел загального призначення. Поряд з цим в деяких клітинах існують спеціальні ор-ганели — тонофібрили епітеліальних клітин, міофібрили міоцитів та м'язових волокон, нейрофібрили нервових клітин, війки та джгутики.