Лекція № 11. Основні нормативні документи, що регламентують проектування роздільних пунктів.

Дискусія — це широке пуб­лічне обговорення якогось спірного питання. Вона є важ­ливим засобом пізнавальної ді­яльності, сприяє розвитку критичного мислення учнів, дає можливість визначити власну позицію, формує навич­ки аргументації та відстоюван­ня своєї думки, поглиблює знання з обговорюваної проблеми.

Як організувати роботу

1. Планування дискусії

Оберіть тему для дискусії. Вона має бути сформульована про­блемно, щоб підходи до її висвітлення були різновектор-ними.

Дуже важливим елементом дискусії є план. Він може пропо­нуватись учасникам заздалегідь, напередодні дискусії. Учні, маючи такий план, можуть підготуватись до обгово­рення: попрацювати з літературою, довідниками, підготува­ти собі нотатки тощо.

Можна практикувати складання плану дискусії за відомою заздалегідь темою безпосередньо на початку обговорення. У такому випадку викладачеві доцільно залучити до складан­ня плану самих учнів.

Підготуйте матеріал, який учні повинні будуть прочитати вдома. Постарайтесь, щоб там були викладені всі точки зору. Складіть список запитань, які допоможуть вам спрямовува­ти обговорення та привертати увагу класу до проблеми. Для того щоб дискусія була відвертою, необхідно створити в класі атмосферу довіри та взаємоповаги. Тому в класі бажа­но виробити правила культури ведення дискусії. * Правила роботи для учнів знайдіть у папці «Роздаткові матеріали»

2. Хід дискусії

Повторіть з учнями основні правила участі в дискусії.

Робіть помітки, які допоможуть вам не виходити ; говорюваної проблеми.

Активно користуйтесь жестами та мімікою, які допомагають підтримувати хід дискусії, не перериваючи її,

Для того щоб повернутись до теми обговорення, скажіть, приклад, так: «Схоже ми відхилилися, давайте повернемося до поняття...»

Уважно слухайте учнів, стежте за ходом обговорення, настроєм, не давайте відхилитись від теми.

Не дозволяйте обговоренню перетворитись в гарячу суперечку, але й не гасіть усі прояви емоцій. Ставте конкретні запитання, щоб пробудити обговорення, й абстрактні, щодб остудити запал.

Змініть формулювання проблем, що обговорюються, або застосуйте інший прийом пожвавлення думок, якщо дискусія вщухає.

Щоб завершити обговорення, запитайте, наприклад, “Чи ніхто не хоче ще щось додати на завершення?»

Виділіть досить часу для заключної частини і попросіть самих учнів підбити підсумки за такою схемою:

Які найбільш переконливі аргументи обох сторін. Перерахуйте їх.

Якщо під час обговорення виникли додаткові запитання, де можна отримати інформацію?

Дискусія в стилі телевізійного ток-шоу

Це технологія структурованої дискусії, у якій беруть учні класу. Дозволяє контролювати хід дискусії, о участь кожного учня, її метою є отримання учнями нав: лічного виступу та дискутування висловлення й захист позиції, формування громадянської та особистої активні

Учитель на цьому уроці є ведучим ток-шоу. Він с тему дискусії та пропонує учням коротку розпо перегляд відеофрагмента з досліджуваної проблеми. І прошує висловитися на запропоновану тему «запрошеь дає слово глядачам, які можуть виступити зі своєю дуі поставити запитання «запрошеним» не більш 1 хв. «с ні» мають відповідати якомога коротше і конкретній чий також має право ставити своє запитання або перер ступаючого через брак часу.

Як організувати роботу

1. Підготовчий етап

Повідомте попередньо тему дискусії її учасникам ( бажано у формі дискусійного питання).

Запросіть чи виберіть із числа учнів класу 2-5 експертів.

Попросіть учнів придумати запитання до експертів та визна­читись зі своєю позицією щодо поставленого запитання.

Попросіть експертів підготувати додаткову довідкову інфор­мацію з теми дискусії.

Придумайте назву ток-шоу й оберіть ведучого.

Організуйте аудиторію по типу студії (учні сідають півколом біля експертів).

2. Хід дискусії

Назвіть тему і відрекомендуйте учасникам ведучого та ек­спертів.

Повідомте правила проведення ток-шоу:

Усі учасники дискусії говорять коротко та конкретно.

Надавати слово для виступу може лише ведучий.

Ведучий може зупинити виступаючого, який перевищив
ліміт часу.

Виступ експертів ( по 1-2 хвилини кожен).

Учні ставлять запитання експертам чи роблять повідом­
лення (не більше 1 хвилини).

Експерти ставлять один одному запитання.

Підбийте підсумки дискусії за змістом і за формою її про­
ведення.

^Правила роботи для учнів знайдіть у папці «Роздаткові матеріали»

Оцінювальна дискусія

Один із найскладніших способів обговорення дискусійних проблем. Оцінювальну дискусію можна використовувати лише тоді, коли учні навчились працювати в групах та засвоїли тех­нології вирішення проблем. Метою такого виду дискусії є не стільки прояснення позицій сторін, скільки вдосконалення на­вичок дискутування.

Дискусія є складною формою роботи як для викладача, так і для учнів. Складність полягає не тільки в організації підготов­ки і веденні дискусії, айв оцінці роботи її учасників. Саме тому дуже важливе значення має методика проведення оцінювальне дискусії. В такій дискусії учасники працюють у'малих групах одержують бали за свою роботу. Вчитель, який веде дискусію оцінює участь кожної особи, а по закінченні — обговорює її ре зультати разом з учасниками.

Значною віхою у підготовці до дискусії є вибір теми. Бажано щоб тема була сформульована проблемно, щоб підходи до її ви світлення були різновекторними. Вчитель може запропонуваті учням дати свої пропозиції щодо визначення теми дискусії, І потім із запропонованого переліку вибрати найбільш цікаві т* актуальні.

Дискусія проводиться в класі, учні якого заздалегідь об'єд нуються в кілька підгруп по 6 — 8 осіб. Одна з підгруп розташо вується в центрі аудиторії, а решта — разом з учителем розмі щується довкола них. За тривалістю дискусія може бути від 8 д< 20 хвилин, залежно від теми. У своїй роботі учасники користу ються планом, аби не відхилятись від обраної теми.

План дискусії є дуже важливим елементом у її проведенні Його можна пропонувати учасникам заздалегідь, напередодн дискусії. Маючи такий план, учні можуть підготуватись до об говорення: попрацювати з літературою, довідниками, підготу вати собі нотатки тощо.

Виходити треба з того, що учні мають підготуватись і вклю чатись у роботу безпосередньо під час проведення дискусії. З ін шого боку, вчитель попереджає, що кожна підгрупа буде обго ворювати якийсь один пункт з плану, і кому який пункг дістанеться, заздалегідь не відомо, тому варто готуватися д< дискусії за всіма пунктами плану.

Можна практикувати складання плану дискусії за відомо* заздалегідь темою безпосередньо на початку обговорення. У та кому випадку вчителеві доцільно залучити до складання план: самих учнів.

Головний принцип плану має полягати у логічній послідов ності його пунктів. Кожний пункт, окрім першого, повинен ви ходити з попереднього. Пункти не мають повторювати один од ного. Всі пункти плану повинні бути в діалектичній єдності.

Пояснюючи порядок роботи в підгрупах, важливо, щоб учи тель підкреслив значущість ідеї переходу в обговоренні від од ного пункту плану до іншого. Такий перехід є важливим еле ментом у методиці проведення дискусії. Перехід має буті переконливим та аргументованим. Вчитель може навести при клад такого переходу і продемонструвати його присутнім аудиторії. Він наголошує, що це може бути позиція одного з учасників дискусії, який у ході обговорення запропонує пере­йти до іншого пункту плану, оскільки попередній пункт повні­стю висвітлено учасниками.

Водночас важливо дати останній шанс у підгрупі тим, хто ще не висловлювався з обговорюваного пункту, не повторюючи ду­мок попередників. І тільки за відсутності бажаючих щось дода­ти по суті до сказаного можна переходити до наступного пункту плану дискусії. Але треба наголосити, що з такою пропозицією може виступити кожен учасник дискусії, якщо він відчуває, що дискусія починає гальмуватись або тупцює на місці. Завдання вчителя — вміло керувати цим процесом та заохочувати учас­ників дискусії до творчої роботи.

У процесі переходу до обговорення наступного пункту плану вчитель може поміняти місцями та ролями підгрупи спостері­гачів і тих, хто безпосередньо брав участь у дискусії.

По ходу дискусії вчитель записує заохочувальні бали у спеці­ально підготовлену таблицю з прізвищами учасників. Вони на­даються за чітке дотримання учасниками обговорюваної теми, за цікаву інформацію, за вдале залучення учасником дискусії до обговорення інших членів підгрупи тощо. Проте вчитель може записати окремим учасникам і штрафні бали. Вони мо­жуть бути за перебивання виступу свого товариша, за відхилен­ня від теми обговорення, за намагання говорити лише самому і не слухати інших тощо. В ході дискусії оцінюється робота кож­ного з учасників, використовуються як заохочувальні, так і штрафні бали.

У процесі підготовки до дискусії вчитель заготовляє на кож­ну підгрупу листок оцінювання роботи її учасників. У ньому за­писується вид діяльності, за який можна давати заохочувальні та штрафні бали. Він може бути поданий у вигляді таблиці. Наприкінці дискусії викладач підраховує кількість балів та ви­ставляє оцінку кожному учаснику. Можливо також, кори­стуючись листками оцінювання, залучати до само- та взаємо-оцінювання самих учнів, які не задіяні безпосередньо в дискусії.

По закінченні дискусії вчитель підбиває підсумки, аналізує діяльність кожного з учасників, оголошує суму набраних ними балів. Тут доцільно сконцентрувати увагу учнів на допущених помилках, визначити ключові моменти і, якщо є потреба, вине­сти їх на окреме обговорення вже за межами дискусії. Окрім того, що вчитель оцінює персональну діяльність учасників, він може відзначити особливості колективної роботи підгру поставити нові завдання з формування вмінь та навичок топ Для закріплення знань, одержаних у ході дискусії, вчит на завершення може дати класу письмове завдання за варіав ми. Практика свідчить, що після такої роботи в класі практ но не залишається невстигаючих учнів з теми, опрацьовано технологією оцінювальної дискусії.

Як організувати роботу

Необхідно об'єднати учнів у групи по 8-10 учнів у кожні

Одна з груп розташовується в центрі аудиторії, а реї
учнів разом з учителем розміщується довкола них. Вон
спостерігачами, а також мають оцінювати дискусію. За кожі
із них вчитель «закріплює» одного з учасників дискусії, як вони будуть оцінювати.

За тривалістю дискусія може бути від 8 до 20 хвилин, залежно від теми.

У своїй роботі учасники користуються планом, аби ухилятись від обраної теми.

Перехід в обговоренні від одного пункту плану до іншої має бути переконливим та аргументованим. Учитель може навести приклад такого переходу і продемонструвати його учням

Тільки за відсутності бажаючих щось додати по суті до скзаного можна переходити до наступного пункту плану дискус:

Учитель має керувати процесом обговорення та заохочувати учасників до творчої дискусії.

По ходу дискусії викладач та спостерігачі записують у спеціально підготовлену таблицю з прізвищами учасників заохочувальні бали. Вони надаються за чітке доотримання теми та правил дискутування, за цікаву і вчасно подану інформацію
вдале залучення до участі в дискусії інших членів групи.

9. Окремим учасникам можуть бути записані і штрафні бали. Вони нараховуються за перебивання виступу свого товариша, за відхилення від теми обговорення, за намагання говорити лише самому і не слухати інших тощо.

У ході дискусії вчитель та спостерігачі оцінюють роботу кожного з учасників дискусії, використовуючи як заохочувальні, так і штрафні бали.

У процесі підготовки вчитель заготовляє на кожну гр пу листок оцінювання роботи її учасників. Кожен зі спостеріга отримує листок індивідуального оцінювання свого учасника дискусії. В них записується вид діяльності, за який можна дати заохочувальні та штрафні бали. Він може бути поданий у ви­гляді таблиці.

12. До цього листка з правого поля дописуються прізвища всіх учасників підгрупи і відповідно до їхньої роботи робиться позначка «+» або «-». В кінці дискусії викладач підраховує кількість балів та виставляє оцінку кожному учаснику. Оцінка
«6» ставиться в межах набраних 3 балів; оцінка «8» ставиться при набраних 4-6 балах; оцінка «11» ставиться при набраних 7-9 балах. До оцінювання кожного учасника залучаються та­кож спостерігачі з числа учнів.

13. Слід зазначити, що кількість оцінювальних пунктів у таб­лиці може бути більшою або меншою порівняно з нашим варіан­том. За іншим принципом можна складати і шкалу оцінок.

Оцінювальну дискусію можна порівняти зі «зборами дру­зів» . На таких зустрічах здійснюється обмін думками та інфор­мацією. В підгрупах ніхто не тисне, не домінує і не здійснює ав­торитарного контролю за обговоренням, аби через кілька хвилин висловити «єдиний правильний» погляд на ту чи іншу проблему. Учасники дискусії в малих групах дуже швидко мінюються інформацією, думками, втягують один одног творчий процес обговорення.

Переваги оцінювальних дискусій:

вони відтворюють стратегію навчання з позицій розвитку демократичного суспільства, демонструють відхід від авторитарної педагогіки;

формують відповідальність в учнів за процес навчання; методика проведення оцінювальної дискусії розширює творчі можливості викладача у використанні педагогічних ідей

урізноманітнюють технологію процесу навчання, дають можливість альтернативного оцінювання навчальної діяльності студентів.

По закінченні дискусії викладач підбиває підсумки, ана, зує діяльність кожного з учасників, оголошує суму набран ними балів. Для закріплення одержаних знань у ході диску викладач на завершення може дати групі письмове завдання варіантами.

Дебати

Один із найбільш складних способів обговорення дискусі них проблем. Дебати можна проводити лише тоді, коли уч навчились працювати в групах та засвоїли технології виріше ня проблем. У дебатах поділ на протилежні точки зору набув; найбільшої гостроти, оскільки учням необхідно довго готу ват; ся й публічно обґрунтовувати правильність своєї позиції. Коа на група має переконати опонентів і схилити їх до думки зміні ти свою позицію. Однак можна поставити й інше завдання -спільно вирішити поставлену проблему. В такому разі учні п< винні будуть, висловивши свою точку зору, уважно вислухат протилежну сторону, щоб знайти точки дотику. Важливо, ще учасники дебатів не переносили емоції один на одного, а спілку вались спокійно.

Як організувати роботу

1. Підготовка

Повідомте учням тему дебатів.

Об'єднайте учнів у групи (дві чи три позиції). Можна приду
мати ролі для груп (учителі, батьки, селяни тощо).

Підготуйте й роздайте чи поясніть, де знайти інформацію з
теми дебатів. Учні повинні підготуватись заздалегідь.

Підготуйте аудиторію.

2. Хід дебатів

Ще раз оголосіть тему дебатів і відрекомендуйте групи.

Нагадайте правила ведення дискусії.

Визначте час і порядок проведення дебатів. Наприклад, на
підготовку в групах можна виділити 15 хвилин, на виступ
кожної групи — 10 хвилин (може бути три виступи:
обґрунтування своєї позиції і дві відповіді на виступи та пи­
тання інших груп), на загальну дискусію — 15 хвилин.

Під час підготовки група повинна розподілити ролі, подума­
ти, як краще використати відведений для виступів час, під­
готувати питання для інших груп.

Для оцінки виступів учасників дебатів можна запросити суд­
дів.

Учитель повинен строго стежити за регламентом.

Якщо було завдання знайти спільне рішення, то після диску­
сії можна провести голосування.

Підбийте підсумки, а якщо були судді — надайте їм слово.

Лекція № 11. Основні нормативні документи, що регламентують проектування роздільних пунктів.

При проектуванні роздільних пунктів з колійним розвитком керуються Будівельними нормами і правилами проектування (БНіП) і Інструкцією з проектування станцій і вузлів на залізницях, а також технічними умовами, вказівками й інструкціями, що визначають вимоги до проектування станцій і вузлів, затвердженими Міністерством транспорту.

Станції і вузли проектують по нормах у залежності від категорії лінії, на якій вони розміщаються.

Залізничні лінії і під'їзні колії по їхньому призначенню, характеру і розмірам перевезень у частині норм проектування підрозділяються на 7 категорій:

Потужність окремих споруд і пристроїв у залежності від можливості їхнього подальшого розвитку і впливу на експлуатаційну роботу встановлюється на наступні розрахункові терміни:

на 10-й рік експлуатації - сортувальні пристрої (витяжні колії, гірки) сортувальних станцій, корисна довжина приймально-відправних колій, що укладаються знову, на станціях, роз'їздах і обгінних пунктах, об'єм пасажирської будівлі, габаритні розміри стійл і вантажопідйомні засоби депо;

на 5-й рік експлуатації - сортувальні пристрої на станціях (крім сортувальних станцій), число колій на станціях, роз'їзних і обгінних колій, розв'язки підходів до вузлів, число роздільних пунктів, що відкриваються, ширина земляного полотна, тип верхньої будови колії, число стійл депо й об'єм будівель майстерень, види зв'язку, число каналів і кабельних ліній зв'язку, перетин проводів електричних мереж, потужність основного устаткування електричних станцій, екіпірувальних пристроїв, пристроїв водопостачання і каналізації, число проводів зв'язку, що підвішуються, ємність устаткування телефонних і телеграфних станцій і апаратних залів зв'язку, обсяг житлового і культурно-побутового будівництва

на 2-й рік експлуатації - площадки вантажних і складських пристроїв на станціях, верстатне устаткування майстерень.

Потужність споруд і пристроїв на під'їзних коліях визначається з урахуванням забезпечення пропускної і провізної спроможності, необхідної для запровадження в дію й експлуатації підприємств і окремих виробництв.

На станціях слід, як правило, поєднувати технологічно однорідні будівлі, споруди і пристрої різних служб. Варто передбачати широке кооперування споруд і пристроїв залізничного транспорту з аналогічними спорудами і пристроями інших видів транспорту, промислових підприємств і населених пунктів.

Роз'їзди, обгінні пункти, проміжні і дільничні станції, по можливості, варто проектувати однотипними для всієї лінії в межах ділянок обслуговування локомотивів бригадами.