Типову слідову картину вчинення масових заворушень становлять залишені на місці події

– знаряддя нападу (каміння, гумові кийки, невикористані пляшки із запалювальною сумішшю, каністри з бензином, упакування (сумки, пакети, газети, чернетки записів…) та ін.;

– сліди завданої майнової шкоди (характер пошкоджень дверей, вікон, огорож, системи відеоспостереження, залитих фарбою фасади будинків, спалені авто, пошкоджене телеобладнання журналістів, бите скло; сліди крові; пошкоджене міліцейське обмундирування; сліди опалення (кіптява, порушення цілісності інженерних споруд тощо);

– залишки агітаційних матеріалів і засобів: плакати, листівки, написи лозунгів на стінах домів, прапори, партійна символіка;

– характер і ступінь тілесних ушкоджень потерпілих (що мають визначатись з прив'язкою до причин і часу настання);

– так звані "ідеальні” сліди-зображення у пам'яті свідків (очевидців), потерпілих, учасників масових заворушень;

– кинуті або забуті злочинцями особисті речі – взуття та елементи одягу учасників злочину (рукавиці, шапки, пов'язки, сумки тощо). Сліди злочину, як і перебіг подій в цілому мають тривалий і публічний характер, а тому, як правило, фіксуються відеозаписом груп документування правоохоронних органів та ЗМІ.

Повна і своєчасна фіксація слідової картини дозволяє висунути версії щодо участі конкретної особи у масових заворушеннях в конкретному місці та у конкретний проміжок часу (відео-, сліди рук і ніг, впізнання очевидцями, потерпілими, частини одягу або взуття (імунологічна експертиза за ДНК, група крові); особисті речі – по розмірах – приблизно розміри частин тіла, по волоссю на головних уборах і т. ін. – про вік, стать і кольори волосся власника; – покрій одягу і певні особливості – про рід занять, спеціальність особи, її належність до певних неформальних об'єднань тощо); підтвердити реальність настання шкоди від застосованих злочинцями і виявлених на місці події знарядь (подолання потенційної протидії збоку злочинців); щодо мотивів і мети учасників масових заворушень.

Типові слідчі ситуації у розслідуванні злочинів вказаної категорії визначатимуться в основному тим, чи тривають масові заворушення або вони вже припинені. Типовими загальними версіями як правило є такі:

– мали місце масові заворушення;

– вчинені інші види злочинів (наприклад, передбачене статтею 293 КК "Групове порушення громадського порядку”; ч. 2. ст. 296 КК "Хуліганство, вчинене групою осіб” і т. ін.);

– відбулося порушення громадського порядку, що не має ознак злочину (несанкціонований мітинг, страйк робітників підприємства біля приміщення органів влади і управління і т. ін.).

Враховуючи складність і багатоепізодний характер кримінальної справи про вчинення масових безпорядків, необхідність у короткий час виконати значний обсяг слідчої роботи, розслідування масових безпорядків відбувається бригадним методом, із динамічним визначенням необхідної кількості вузько-спрямованих слідчо-оперативних підгруп та за різноманітних форм взаємодії з оперативно-розшуковими підрозділами.