Криміналістична характеристика посадових злочинів.

До групи злочинів у сфері службової діяльності віднесені такі види суспільно небезпечних діянь, що порушують функції державних органів або органів самоврядування, підприємств, установ або організацій, незалежно від форми власності та галузей діяльності службових осіб (статті 364—370 КК).

Для встановлення кримінального механізму службового діяння необхідно з’ясувати:

1) чи мало місце порушення службовою особою зумовлених його службовим становищем обов’язків;

2) внаслідок яких дій службової особи була заподіяна істотна шкода державним або суспільним інтересам, що охороняються законом, правам і інтересам громадян, інтересам суб’єктів економічної діяльності;

3) чи мав місце причинний зв’язок між злочинним діянням службової особи і наслідками, що наступили.

Суб’єктом розглянутих злочинів (крім передбачених ст. 369 КК), можуть бути службові особи, які відповідно до примітки 1 ст. 364 КК постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або виконують такі обов’язки за спеціальним повноваженням. Службовими особами визнаються також іноземці та особи без громадянства, які виконують обов’язки згідно з п. 1 цієї примітки.

Службові злочини так чи інакше пов’язані з корупційними проявами. Їх супроводжують діяння, що вчиняються у різних сферах діяльності, працівниками, які не є службовими особами. Цим пояснюється необхідність розробки методики розслідування службових злочинів, пов’язаних із корупцією.

Аналіз поширення злочинів, пов’язаних з корупцією в різних країнах, дістав своє відображення у Довідковому документі ООН про міжнародну боротьбу зі злочинністю, де корупція визначається як зловживання державною владою для одержання вигоди в особистих цілях. З цього визначення випливає, що поняття корупції ширше, ніж хабарництво.

Серед основних елементів загальної криміналістичної характеристики службових злочинів варто виділити способи їх вчинення і приховування та типові матеріальні сліди.

Особливості способів службових злочинів полягають у тому, що вони застосовуються не як одиничні дії, а найчастіше у вигляді продуманої системи злочинної діяльності, яка здійснюється протягом тривалого періоду. Для службових злочинів (за винятком службової недбалості) характерною є загальна особливість — основою їх способу є навмисне виконання (або невиконання) певних службових дій у вигляді розпоряджень, наказів, доручень, дозволів, заборон, що заподіяли фізичну, матеріальну або моральну шкоду. Спосіб приховування службових злочинів нерідко є складовим елементом злочинної діяльності, здійснюваної відповідно до єдиного задуму. Це характерно в основному для хабарництва і службових зловживань, оскільки спосіб приховування їх передбачається заздалегідь.

Дії службових осіб, спрямовані на вчинення і приховування злочинів, можуть не збігатися за суб’єктом у випадках, якщо приховування здійснюється не виконавцем, а іншими заінтересованими особами. Дії щодо вчинення і приховування злочину можуть не збігатися і за задумом, якщо необхідність маскування виникла у зв’язку з непередбаченими обставинами або зміною обстановки. І навпаки, приховування службової недбалості звичайно здійснюється після настання наслідків злочинної бездіяльності.

Основними способами приховування службових злочинів є: фальсифікація обліку і звітності; внесення змін до документів; заміна або виготовлення фіктивних документів; знищення документів; штатні переміщення; знищення матеріальних слідів злочину тощо.

Типові матеріальні сліди злочину та ймовірні місця їх знаходження як елемент криміналістичної характеристики службових злочинів тісно пов’язані зі способами їх вчинення і приховування. Відомості про хабарництво, зловживання службовим становищем, перевищення влади, службові підробки, службова недбалість містяться в документах, що відображають службову діяльність. З них можна одержати уявлення про управління підприємством, установою, організацією, усвідомити характер службової діяльності, документообігу, діловодства, технології, і на цій основі виявити порушення. Джерелами відомостей про обставини службових злочинів можуть бути дані щодо вищестоящих і суміжних підприємств, установ і організацій, відвідувачів, інших свідків, співучасників злочину.

Важливе значення мають відомості про особисті стосунки підозрюваних, що можуть бути виявлені за місцем їх роботи та проживання. Це саме стосується й даних, що містяться у записних, телефонних книжках, на дискетах та інших носіях. Становлять також інтерес документи щодо відправлення телеграм, листів, бандеролей та документи, які фіксують роботу обчислювальної техніки, електронної пошти. Виявлення та аналіз таких слідів дозволяють дійти певних висновків, зокрема, на підставі порівняння даних про спосіб життя підозрюваного та документів про його прибутки.

У практиці розслідування службових злочинів склалася така система основних обставин, що підлягають встановленню:

1) службовий статус особи, підозрюваної у вчиненні діяння, чи є вона службовою особою або чи виконувала вона функції, пов’язані з обслуговуванням, матеріальною відповідальністю, документообігом тощо;

2) коло і зміст службових прав та обов’язків особи, яка займає цю посаду;

3) характер, умови та особливості роботи підприємства, установи або організації, де вчинено злочин;

4) характер дій або бездіяльності службової особи;

5) час і місце вчинення злочину;

6) злочинний спосіб і механізм вчинення і приховання злочину;

7) фактичні дії, виконувані цією службовою особою;

8) зв’язок дій службової особи з використанням службового становища всупереч інтересам служби;

9) причинний зв’язок між діями і шкідливими наслідками, що наступили;

10) факти заподіяння шкоди діями службової особи;

11) розмір шкоди, заподіяної злочинними діями службової особи (істотна шкода, тяжкі наслідки);

12) форма провини, мотиви і мета злочину;

13) факти і частота вчинення службових порушень (епізодичність, систематичність);

14) зв’язок з іншими злочинами (проти власності, у сфері господарської діяльності, правосуддя тощо), або корупційними діяннями, або іншими правопорушеннями, пов’язаними з корупцією;

15) обставини, що обтяжують або пом’якшують провину службової особи, або звільняють її від кримінальної відповідальності, або підстави для притягнення до адмінiстративної відповідальності;

16) відомості про особу обвинуваченого;

17) обставини, що сприяли вчиненню службового злочину.

З’ясування перерахованих обставин уточнюється при розслідуванні конкретних службових злочинів.

Криміналістична характеристика злочинів проти громадської безпеки. Криміналістична характеристика злочинів проти громадської безпеки описує ці вчинки як порушення правил поводження з джерелами підвищеної небезпеки - транспортними засобами, вогнепальною та холодною зброєю, вибуховими та радіоактивними речовинами, будівельними матеріалами. В кримінальному праві ці злочини ділять на три групи. Безпосередній предмет посягання першої групи становлять порушення правил виготовлення, зберігання та збуту зброї, боєприпасів і вибухових речовин, а для другої - правил руху, експлуатації, володіння та управління транспортом. Для третьої групи безпосереднім предметом посягання є спеціальні правила безпеки праці, наприклад, санітарії, будівельних та гірничих робіт, пожежної безпеки, вибухонебезпечних робіт, перевезення та зберігання вибухових речовин.

Спосіб вчинення майже всіх злочинів характеризується активними діями або бездією. Наприклад, активні дії осіб відображаються у викраденні, виготовленні зброї, вибухових речовин, неправильному управлінні транспортом та іншими механізмами, що призводить до порушення громадської безпеки. Угон транспортних засобів, порушення правил пожежної безпеки або зберігання радіоактивних речовин, також призводить до порушення громадської безпеки, до заподіяння шкоди людині та майну.
«Слідова картина» для злочинів проти громадської безпеки характеризується як матеріальними, так і ідеальними слідами. Наприклад, при порушенні правил пожежної безпеки, при вчиненні дорожньо-транспортних злочинів на місці події можуть бути всі види слідів рук, ніг, протекторів шин, знаряддя злому, спопеління, обвуглення, мікрооб'єктів та слідів запаху. Бездія досить специфічно відображається в «слідовій картині». Наприклад, несвоєчасний ремонт будівельного крана призвів до обриву троса та падіння вантажу і, як наслідок, до людських жертв. Таким чином, «слідова картина» обумовлена способом та засобами вчинення злочину. Ідеальні відображення - сліди пам'яті існують у кожному злочині на наступних стадіях розслідування, а на першочерговому етапі їх може і не бути, оскільки окремі злочини здійснюються в умовах неочевидності, тобто без свідків.

Особу злочинця активної дії характеризують самовпевненість, нігілізм та неповага до норм громадської поведінки, злочинна зневажливість, схильність до бравади, вчинення правопорушень. Злочинцями можуть бути звичайні громадяни та посадові особи.