Засоби криміналістичної тактики

Засоби криміналістичної тактики- це власне знаряддя праці, за допомогою яких слідчий вирішує тактичні завдання розслідування злочинів.

1Це - засоби його процесуальної, непроцесуальної та організаційної діяльності.Оскільки розслідування є процесуальною діяльністю, закон визначає засоби, якими користується слідчий коли фіксує, закріплює, досліджує та використовує в доказуванні інформацію. Згідно з законодавством до них належать:

- слідчі дії;

- оперативно-розшукові заходи;

- отримання пояснень;

- витребування документів;

- ?призначення відомчої ревізії.

Реалізація будь-якого процесуального засобу залежить від конкретної слідчої ситуації, тому криміналістична тактика розробила прийоми більш ефективного застосування процесуальних засобів.

2.До засобів криміналістичної тактики традиційно відносять тактичний прийом, криміналістичну рекомендацію, тактичне рішення, тактичну операцію.Це - непроцесуальні засоби, але вони розроблені на основі досягнень науки та узагальнення матеріалів слідчої практики і дозволяють ефективніше, з меншою витратою сил і засобів виконувати слідчі дії під час розслідування злочинів.

Тактичний прийом- це раціональний спосіб дії або раціональна лінія поведінки слідчого в процесі збирання, дослідження та використання доказової інформації. Тактичний прийом показує, як за допомогою тактичних заходів, логічних і психологічних прийомів слідчий збирає та використовує доказову інформацію.

Тактичний прийом буде виконувати свої функції тільки в тому разі, якщо він відповідатиме таким вимогам:1) законність; 2) етичність; 3) науковість; 4) вибірковість; 5) пізнавальна цінність.

Тактичну сторону прийому забезпечують окремі принципи, а саме: оперативність, вибірковість, раптовість.

Тактична комбінація- це певне поєднання тактичних прийомів, організаційних та оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій та інших засобів, яке передбачає досягнення певної мети і вирішення головним чином завдань розкриття та розслідування злочинів за допомогою оперативно-розшукових засобів і зумовлене слідчою ситуацією.

Тактична операціяпередбачає поєднання однойменних і різнойменних слідчих дій, а іноді й організаційно-технічних заходів, спрямованих на виконання завдань розслідування в даній слідчій ситуації.

Криміналістична рекомендація- це науково обґрунтована і апробована практикою порада, щодо вибору тактичних прийомів. Така рекомендація може підходити й до застосування при здійсненні конкретної процесуальної дії або тих чи інших техніко-криміналістичних засобів та прийомів збирання, дослідження й використання доказів.

Рекомендації можуть бути загальними, тобто такими, які можуть бути застосовні: а) будь-яким учасником доказування; б) у будь-якій ситуації незалежно від обставин справи. Рекомендації також можуть бути спеціальними - розрахованими на певного адресата (слідчого, оперативного працівника й т.п.) або на конкретну ситуацію, у тому числі й пов'язану з чисто етичними умовами проведення процесуальної дії.

Тактичне рішення- це вибір мети тактичного впливу на слідчу ситуацію в цілому або на окремі її компоненти, на хід і результати процесу розслідування і його елементів. Визначення методів, прийомів і засобів досягнення мети.

Під тактичним впливом необхідно розуміти всякий правомірний вплив на той чи інший об'єкт, здійснюваний за допомогою тактичних прийомів або на основі тактики використання інших засобів і методів - як власне криміналістичних, так і запозичених з інших галузей знань.

Тактичне рішення складається із трьох частин: інформаційної, організаційної й операційної.

Інформаційна частина рішення складається під час аналізу й оцінки слідчої ситуації і її компонентів, що підлягають для реалізації процесуальних задач, задумів протидій, можливостей слідства.

3.Організаційна частина включає висновок про розподіл завдань, функцій, форм і напрямків взаємодії, послідовність використання наявних методів і засобів, резервних можливостей, проведення необхідних організаційно-технічних заходів.

Операційна частина - це встановлення мети тактичного впливу, умов і способів її досягнення й прогнозованих результатів реалізації тактичного рішення.

Формування частин тактичного рішення відбувається на певних етапах, що становлять процес підготовки і ухвалення тактичного рішення.

13. Класифікація посадових злочинів і загальні методичні положення їх розслідування.
Родовим об'єктом злочинів у сфері службової діяльності є встановлений порядок реалізації службовими особами своїх повноважень у межах наданих їм прав і покладених на них обов'язків, який передбачає дотримання прав, свобод та інтересів окремих фізичних та юридичних осіб, інтересів держави і суспільства в цілому, а також авторитет органів влади, об'єднань громадян, суб'єктів господарювання, інших юридичних осіб, від імені та в інтересах яких діють службові особи.

КК відносить до службових злочинів: зловживання владою або службовим становищем (ст. 364), перевищення влади або службових повноважень (ст. 365), службове підроблення (ст. 366), службову недбалість (ст. 367) і низку злочинів, пов'язаних з хабарництвом, - Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою, Незаконне збагачення, Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі, провокація підкупу тощо. Описані особливості службових злочинів загального характеру потребують їх певної класифікації, у межах якої поєднувались би споріднені, з криміналістичної точки зору, склади злочинів, що дало б можливість викласти методичні рекомендації щодо розслідування певних груп службових злочинів. Таких груп можна виділити три: службові зловживання і перевищення влади; недбалість; хабарництво. Службове підроблення можна не виділяти, оскільки з цим складом доводиться тією чи іншою мірою мати справу у розслідуванні більшості з названих трьох груп злочинів, під час розгляду яких стосовно нього будуть повідомлятись необхідні деталі. Разом з тим, у розслідуваннях будь-яких із службових злочинів є низка загальних положень, які неодмінно слід мати на увазі і попереднє вирішення яких є обов'язковою умовою розслідування.

1. За будь-яких обставин слід вирішити питання про належність даної особи до категорії службових осіб. Це питання є кримінально-правовим, але без встановлення даного факту характер методики розслідування може докорінно змінитись. Наприклад, певні незаконні дії службової особи можуть розцінюватись як зловживання службовим становищем, а якщо такі самі дії вчинить приватна особа, то це за певних умов може бути лише самоправством. Тільки один злочин з числа службових - давання хабара - може бути вчинений не службовою особою.

Тому, приступаючи до розслідування службового злочину, слід добре знати визначення службової особи, яке наводиться у ч. 1 примітки до ст. 364 КК і широко роз'яснюється у відповідних постановах Пленуму Верховного Суду України та науково-практичних коментарях до КК. У загальному плані службовими визнаються особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним повноваженням.

2. При розслідуванні будь-якого службового злочину слід ретельно, на підставі спеціальних інструкцій, положень, наказів, вивчити коло службових обов'язків і повноважень та компетенцію особи, характер підлеглості, звітності та особливостей контролю. Поряд з цим і паралельно вивчаються характер і умови діяльності організації, підприємства чи установи, де вчинено службовий злочин, особливості документообігу, інструктивний та фактичний порядок проходження справ і вирішення конкретних питань.

Слід мати на увазі також необхідність вичерпного вивчення питань, відповідь на які може відіграти неабияку роль у перспективі розслідування справи, а саме: наскільки суворо у даній установі дотримуються розмежування обов'язків, послідовності одержання резолюцій, підписів, заповнення реквізитів документів, реєстрації проходження документів у відповідних книгах, комп'ютерних інформаційних базах? Як вирішуються конкретні питання під час короткочасної і тривалої відсутності того чи іншого працівника, як це оформляється юридично?

Цілком зрозуміло, що у вирішенні питання про відповідальність певної особи факти мають бути абсолютно конкретними, а діяльність її має бути висвітлена у точному співвідношенні з колом її юридичних обов'язків і повноважень та офіційно зафіксованих формальних і виробничих підстав діяльності.

3. Неодмінною умовою подальшого розслідування кожного із службових злочинів є вирішення питання про характер протиправної дії (або бездіяльності) службової особи, які заподіяли шкоду правам і законним інтересам громадян чи юридичних осіб. У зв'язку з цим слід мати на увазі, що не всі протиправні дії (бездіяльність) можна кваліфікувати як злочинні. Залежно від обстановки, про що детальніше буде сказано в наступному підрозділі, неправильні дії службової особи може бути розцінено як службову провину, і тоді буде йтися лише про дисциплінарну відповідальність через відсутність події злочину.

4. До загальних завдань неодмінно належить безсумнівне встановлення винуватості службової особи, оскільки службові злочини, за винятком недбалості, вчиняються умисно. Це означає, що, проводячи комплекс слідчих дій, треба незаперечно довести намір у вчиненні цих злочинів (інакше це будуть не службові злочини або взагалі не злочини), а у випадку недбалості також незаперечно за змістом і формою довести факт злочинної необережності.

5. У будь-якому разі треба встановити причинний зв'язок між діями (бездіяльністю) службової особи і наслідками, що настали. Методично це питання з'ясовується на підставі дослідження попередніх загальних питань, яке чітко визначає роль особи у тому чи іншому процесі, взаємозв'язок дій (бездіяльності) даної службової особи, результатів, їх характеру, причинну необхідність або казуальність наслідків.

6. Кожен службовий злочин тягне настання певних наслідків, які дістають вияв у заподіянні шкоди, часто досить значної (прямі збитки може не тягнути службове підроблення). Тому встановлення і ретельне документальне доведення характеру та розміру заподіяної шкоди є складовою частиною предмета доказування і важливим елементом методики розслідування службових злочинів.

7. Загальним для службових злочинів є також те, що вони часто пов'язані з іншими злочинами (наприклад, зловживання службовим становищем і хабарництво тісно переплітаються з розкраданнями майна) або виявляються засобами вчинення інших злочинів (наприклад, зловживання є однією з форм розкрадання, а службове підроблення може бути засобом приховання іншого злочину).

З'ясування такого роду обставин є методично обґрунтованим обов'язком слідчого і однією з окремих задач, що постають у розслідуванні службових злочинів.

14. Криміналістика в системі юридичних наук.
За своєю природою криміналістика пов’язана з природничими, технічними, а також із різними правовими науками. Найбільш тісний зв’язок криміналістики простежується з юридичними науками кримінального циклу (кримiнальним правом, кримінальним процесом, кримінологією, кримінальною соціологією, юридичною психологією та ін.). Криміналістика посідає важливе місце в системі юридичних наук, її положення зумовлене природою та предметом криміналістичної науки, залежностями в системі наук.

Криміналістика пов’язана з наукою кримінального права. На підставі ознак складів злочинів, які містяться в кримінальному праві, розробляються окремі криміналістичні методики. Щоб вирішити питання про те, як розслідувати злочин, необхідно знати, що він собою являє, які ознаки йому притаманні. Положення кримінального права про види злочину, його мотиви, способи тощо враховується криміналістикою при розробці криміналістичних характеристик злочинів, формуванні типових версій, запропонуванні найбільш оптимальних рекомендацій в розкритті й розслідувані певних видів злочинів. Кримінальний закон встановлює відповідальність за вчинення різних діянь, викриття яких можливе лише за допомогою прийомів, засобів і методів криміналістики.

Також існує суттєвий зв’язок криміналістики з наукою кримінального процесу.Історично криміналістика зародилась у надрах кримінального процесу. Кримінально-процесуальна наука для криміналістики є материнською наукою. Процесуальні приписи і криміналістичні рекомендації взаємозумовлені. Прийоми і методи криміналістики повинні ґрунтуватись на загальних положеннях кримінального процесу і особливо теорії судових доказів (про сутність доказів, предмет і межі доказування, відносність і допустимість доказів та ін.). Кримінально-процесуальна наука визначає межі застосування тактичних прийомів, науково-технічних засобів, методичних рекомендацій, розглядає порядок проведення слідчих і судових дій, компетенцію учасників кримінального процесу.

Криміналістика враховує положення процесуальної теорії і водночас сприяє її розвитку, вдосконаленню. Криміналістичні рекомендації сприяють оптимізації розслідування та судового розгляду і у певних випадках можуть здійснювати відповідний вплив на закон, його змiнення. Саме криміналістичні рекомендації сприяли виникненню нових слідчих дій (наприклад, перевірки показань на місці, слідчого експерименту, зняття інформації з каналів зв’язку тощо), визначенню їх оптимальної процесуальної процедури. У цьому випадку криміналістичні рекомендації набували нового «статусу» — як норма закону. Завдяки криміналістиці нові науково-технічні засоби й методи виявлення, фіксації та дослідження доказів знайшли відображення в кримінально-процесуальному законодавстві (наприклад, використання відеозйомки, звукозапису тощо).

Взаємопов’язані певним чином криміналістика і кримiнологія, їх співвідношення визначається завданнями щодо попередження злочинів. Проте предметом криміналістики є тільки спеціальні (технічні) заходи попередження злочинів. Доволі інтенсивно в криміналістиці використовуються дані кримінології про особу злочинців, про віктимологію жертви, причини й умови, що сприяють учиненню злочинів, при розробці криміналістичних характеристик і методичних рекомендацій окремих видів злочинів.

На криміналістику здійснює вплив юридична (судова) психологія. Цей вплив особливо чітко виявляється в криміналістичній тактиці. Розробка і застосування тактичних прийомів і комбінацій неможлива без урахування психічних процесів, властивостей і станів особи. Дані психології сприяють формуванню науково обґрунтованих рекомендацій криміналістики.

Криміналістика пов’язана також і з такими правовими науками, як цивільне і цивільно-процесуальне право, адміністративне й адміністративно-процесуальне право, кримiнально-виконавче право та ін. Криміналістика вже вийшла за межі циклу кримінальних наук. Рекомендації криміналістики є суттєвими не тільки для розслідування злочинів. Це особливо стосується можливості використання спеціальних знань у цивільному або адміністративному процесі, проведення різних судових дій, повної фіксації судового процесу технічними засобами та ін.