Причини та види економічної кризи підприємства

Найбільш простою складовою кризи є кризове явище, тобто один з найперших і важливих симптомів розвитку кризи підприємства.

Кризове явище – це перехід від стабільності до погіршення будь-якого з параметрів, що характеризують стан підприємства як системи.

Криза – це крайнє загострення протиріч у соціально-економічній системі, що загрожує її життєстійкості у навколишньому середовищі.

Якщо підприємство не реагує на виникнення кризових явищ, а так відбувається практично завжди, то їхня кількість зростає, і процеси набувають негативного відтінку – відбувається перехід до кризової ситуації.

Кризова ситуація – це зростання кількості взаємопов’язаних кризових явищ, яке призводить до незначного погіршення окремих показників діяльності підприємства, але не спричиняє руйнації системи самозбереження.

Кризовий стан – це накопичення розбіжності між структурою виробництва, обсягами діяльності, процесами підприємства та ринковою ситуацією,що призводить до подальшого нарощування кількості кризових явищ і погіршення фінансового стану.

Фінансову кризуна підприємстві характеризують трьома параметрами: джерелами виникнення; видом кризи; стадією її розвитку.

Фактори, що можуть призвести до фінансової кризи на підприємстві, поділяють на зовнішні, або екзогенні (які не залежать від діяльності підприємства), та внутрішні, або ендогенні (що залежать від підприємства).

Головними зовнішніми факторами фінансової кризи на підприємстві можуть бути:

• нестабільність законодавчої бази та податкової системи;

• значний рівень інфляції;

• зростання безробіття та зниження рівня реальних доходів населення;

• зниження ємності внутрішнього ринку;

• суттєве зниження попиту;

• нестабільність валютного ринку;

• політична нестабільність;

• міжнародна конкуренція.

Внутрішні фактори, що впливають на кризовий фінансовий розвиток підприємства:

• низький рівень управління підприємством;

• неефективний менеджмент і маркетинг;

• низький рівень використання основних засобів;

• недостатньо диференційований асортимент продукції;

• неефективна структура активів (низька їх ліквідність);

• надмірна частка позичкового капіталу;

• ріст дебіторської заборгованості;

• перевищення допустимих рівнів фінансових ризиків.

Банкрутство підприємства є результатом одночасної негативної дії зовнішніх і внутрішніх чинників, політичною й економічною системою, зокрема вважають, що до банкрутства причетні підприємства, які мають 1/3 зовнішніх і 2/3 внутрішніх чинників.

Виділяють такі фази кризи:

Перша – зниження обсягів виробництва і прибутку, погіршення фінансового стану підприємства.

Друга – збитковість виробництва, зростання кредиторської і дебіторської заборгованості, значне погіршення фінансового стану.

Третя – неспроможність, тобто недостатність коштів для виконання зобов’язань перед кредиторами, фінансування радикальних заходів для зміни становища, існує реальна загроза зупинки виробництва і банкрутства.

Ознаки неспроможного підприємства – це показники,за якими можна визначити причини кризи.

Ознаки першої фази кризи :

• скорочення обсягів реалізації;

• зниження доходів (прибутку) від основної діяльності;

• радикальні зміни в структурі управління підприємством;

• різка зміна асортименту продукції та системи розповсюдження продукції;

• перехід на новий сегмент ринку;

• збільшення тривалості обороту капіталу;

• існування понадлімітних залишків матеріалів і сировини;

• необґрунтована заміна постачальників;

• затримування звітності і зниження її якості;

• скорочення виробничого потенціалу;

• недостатність капітальних інвестицій;

• моральне зношування існуючої техніки і технології;

• вимушені простої в роботі, неритмічна робота та ін.

Ознаки другої фази кризи:

• зростання дебіторської і кредиторської заборгованості;

• неефективна цінова стратегія;

• низьке значення коефіцієнтів ліквідності і тенденція до зниження;

• дефіцит власних оборотних коштів;

• конфлікти у вищій ланці керівництва;

• звільнення за власним бажанням досвідчених працівників апарату управління та висококваліфікованих робітників;

• порушення термінів виплати заробітної плати;

• зростання кількості кадрів;

• погіршення соціально-психологічного клімату в трудовому колективі та ін.

Ознаки третьої фази кризи:

• збільшення до небезпечних меж частки залученого капіталу в загальній його сумі;

• порушення балансу дебіторської і кредиторської заборгованості;

• хронічний спад обсягів виробництва або призупинення діяльності;

• нагромадження на складі готової продукції, яка не реалізується тривалий період;

• зростання збитків;

• недостатність оборотних коштів;

• низька заробітна плата працівників і відсутність позитивної динаміки протягом тривалого періоду;

• тривалі вимушені простої в роботі скорочення робочого часу, відпустки за ініціативою адміністрації підприємства;

• масове звільнення робітників, конфлікти на виробництві та ін.

Формування саме такого переліку ознак кризового стану підприємств з метою виявлення фази кризи пов’язане зі специфікою функціонування підприємств. Тільки використання методів усестороннього аналізу дозволяє чітко визначити взаємозв’язок між окремими кризовими явищами та причини переходу до стану кризи першої фази.