Сутність та принципи митного регулювання ЗЕД

У практиці зовнішньоекономічної діяльності країн світу існує два рівні митного регулювання:

1. Міжнародний - передбачає здійснення такого регулювання через прийняття та виконання рішень спеціалізованих міжнародних організацій, таких як Світова організація торгівлі (СОТ), Міжнародний валютний фонд, Світовий банк реконструкції та розвитку та інші, які митне регулювання здійснюють шляхом встановлення основних принципів міжнародного митного регулювання.

2. Національний - опирається на відповідні закони та інші законодавчі акти свого національного законодавства.

До законодавчих актів України, що визначають її митну політику, відносять:

- Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (16.04.1991 № 959-ХІ, визначає принципи, суб'єкти та види ЗЕД, право на здійснення та регулювання ЗЕД, оподаткування та ліцензування ЗЕД, економічний захист, відповідальність та інформаційне забезпечення у сфері ЗЕД, правові режими ЗЕД, економічні відносини з іншими державами, розгляд спорів у ЗЕД);

- Митний кодекс України (від 13.03.2012 № 4495 - VI, визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України; спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи );

- Закон України "Про митний тариф України" (від 05.04.2001 № 2371-ІІІ, визначає порядок формування та застосування митного тарифу України при ввезенні на митну територію України та вивезенні за межі цієї території товарів та інших предметів встановлюється з метою обкладення митом зазначених товарів та інших предметів);

Детальніше розглянемо другий рівень митного регулювання, тобто митне регулювання на державному рівні.

Митно-тарифне регулювання - це відносини, що виникають між державою та суб'єктами ЗЕД з приводу умов перетинання національного кордону товарами, капіталами, послугами, робочою силою; - це погодження регулювання питань, пов'язаних із встановленням митних податків, митних зборів, а також процедурами митного контролю, організацією діяльності органів митного контролю [ 121]

Митні відносини істотно впливають на характер міжнародних економічних відносин, а митна політика є могутнім інструментом регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підтримки балансу інтересів країн світової спільноти.

Порядок переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів, митне регулювання , пов'язане з установленням мита й митних зборів, процедури митного контролю становлять митну справу.

Митна справа в Україні представляє собою політику держави, яка направлена на встановлення порядку та умов переміщення через митний кордон України товарів і предметів, стягування митних платежів.

Після прийняття Декларації про державний суверенітет Україна самостійно визначає митну політику, створює власну митну систему та здійснює митне регулювання на своїй території. Митне регулювання здійснюється відповідно до Митного кодексу, законів України та міжнародних договорів. Україна може вступати в митні союзи з іншими державами.

Митна справа є складовою зовнішньополітичної і зовнішньоекономічної діяльності України. У митній справі Україна додержується визнаних у міжнародних відносинах систем класифікації та кодування товарів, єдиної форми декларування експорту й імпорту товарів, митної інформації, інших міжнародних норм і стандартів.

Засади митної справи, у тому числі розміри податків і зборів та умови митного обкладення, спеціальні митні зони і митні режими на території України, перелік товарів, експорт, імпорт та транзит яких через територію України забороняється, визначаються виключно законами України та Митним Кодексом.

Державна митна справа здійснюється на основі принципів (ст. 8 МКУ): виключної юрисдикції України на її митній території; виключних повноважень митних органів України щодо здійснення державної митної справи; законності та презумпції невинуватості; єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України; спрощення законної торгівлі; визнання рівності та правомірності інтересів усіх суб'єктів господарювання незалежно від форми власності; додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб; заохочення доброчесності; гласності та прозорості; відповідальності всіх учасників відносин.

Територія України, над якими вона має виключну юрисдикцію щодо митної справи, становить єдину митну територію. Межі митної території України є митним кордоном України.

Загальна протяжність державного кордону України сьогодні становить 6993,63 км, з них [147]:

- сухопутна ділянка - 5638,63 км;

- морська ділянка - 1355 км:

- по Чорному морю - 1056,5 км;

- по Азовському морю - 249,5 км;

- по Керченській протоці - 49 км.

Із суміжними країнами:

- Республіка Польща - 542,39 км (у т.ч. річкова 187,3 км);

- Словацька Республіка - 98,5 км (у т.ч. річкова 2,3 км);

- Угорська Республіка - 136,7 км (у т.ч. річкова 85,1 км);

- Республіка Молдова - 1222 км (у т.ч. річкова 267 км);

- Румунія - 613,8 км (у т.ч. річкова 292,2 км, морська 33 км);

- Російська Федерація - 2295,04 км (у т.ч. сухопутна 1974,04, морська 321 км);

- Республіка Білорусь - 1084,2 км (у т.ч. річкова 325,9 км). Регулювання митною справою України здійснює:

- Верховна рада України (напрями митної політики; розміри мита та умови митного обкладання; митні режими; перелік товарів заборонених до ввозу-вивозу);

- Кабінет Міністрів України (здійснення митної політики; встановлення розмірів митних зборів; проведення переговорів та укладання міжнародних договорів України; координацію діяльності міністерств з питань митної справи);

Безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на митну службу України, призначенням якої є створення сприятливих умов для розвитку зовнішньоекономічної діяльності, забезпечення безпеки суспільства, захист митних інтересів України.