Забезпечення працівників засобами індивідуального захисту.

Засоби індивідуального захисту (ЗІЗ) застосовують тоді, коли безпека робіт не може бути забезпечена конструкцією та розміщенням устаткування, організацією виробничих процесів, архітектурно-планувальними рішеннями та засобами колективного захисту.

Відповідно до Закону України « Про охорону праці» (ст.8) на роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці, в особливих температурних умовах, в забрудненому середовищі робітникам та службовцям безкоштовно видаються спецодяг, спецвзуття та інші засоби індивідуального захисту. Перелік робіт та професій, що дають право на одержання ЗІЗ, складається на основі галузевих норм адміністрацією підприємства та погоджується із місцевими органами Держгірпромнагляду. Порядок видачі, зберігання та використання ЗІЗ визначається «Положенням про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту» (наказ Держнаглядохоронпраці № 170 від 29.10.96 р.).

Постановою кабінту Міністрів України №535 від 20.07.95 р. була затверджена відповідна програма розвитку в Державі виробництва ЗІЗ, створення структур з ії сертифікації.

ЗІЗ поділяються на засоби органів дихання, спецодяг, спецвзуття, засоби захисту рук, голови, обличчя, очей, органів слуху, шкіри, засоби захисту від падіння з висоти та ін.

Захист органів дихання здійснюється за допомогою протигазів та респираторів. За принципом дії вони поділяються на фільтруючі та ізолюючі. У фільтруючих протигазах повітря очищується від токсичних речовин при проходженні через фільтруючу коробку. У випадку наявності в повітрі невідомих речовин, або значного вмісту шкідливих речовин (більше 0,5% за об`ємом), а також при зменшеному вмісті кисню (менше 18% при нормі 21%) застосовувати фільтруючі протигази не можна.

В таких випадках, а також при роботах в колодязях та ємностях застосовують лише ізолюючі протигази – шлангові (подача повітря для дихання з чистої зони відбувається по шлангу), або автономні (з генерацією або без генерації кисню).

Респіратор – полегшений засіб захисту органів дихання від шкідливих газів, парів, аерозолей. Вони, як правило, складаються з двох елементів: півмаски, що ізолює органи дихання від забрудненої атмосфери, та фільтруючої частини. За призначенням респіратори поділяються на протигазові, протипилові та універсальні.

Рис.1.4.а Засоби захисту органів дихання:

а – шланговий протигаз; б – маска.

До спецодягу відносяться: куртки, штани, комбінезони, халати, плащі.

Виходячи із необхідних захисних властивостей, вибираються матеріали для виготовлення спецодягу.

Спеціальне взуття класифікується в залежності від захисних властивостей аналогічно спецодягу. Воно поділяється на чоботи, півчоботи, черевики, півчеревивки, валянки, бахіли.

Рис.1.4.б Взуття спеціальне.

Засоби захисту голови дозволяють не допустити травмування голови при виконанні монтажних, будівельних, навантажувально-розвантажуальних робіт, при видобутку корисних копалин.

Рис.1.4.в. Захисні головні убори:

а – каска захисна; б, в – каски захисні; г – підшоломник.

Засоби захисту рук – це різні види рукавиць, рукавичок, напальчників, дерматологічних засобів (мазі, пасти, креми). Рукавиці та рукавички виготовляють із бавовни, льону, шкіри, шкірзамінника, гуми, азбесту, полімерів та ін. Засоби захисту рук за захисними властивостями класифікуються відповідно до єдиної класифікації (ГОСТ 1.4.103 – 80) аналогічно до спецодягу та спецвзуття.

Рис.1.4.г. Засоби захисту рук.

До засобів захисту обличчя відносяться ручні, наголовні та універсальні щитки. Найбільш часто на виробництві використовуються: щиток електрозварювальника універсальний ЩУ-1, щиток захисний ЩЗ, захисна маска С-40, захисна сітчата маска С-39.

Рис.1.4.д. Окуляри захисні.