Органічне скло, вініпласт і поліетилен.

Ці пластмаси відносяться до термопластів і тому мають обмежене застосування в несучих будівельних конструкціях. Недоліком їх є невисока теплостійкість. Міцність їх в значній мірі залежить від температури.

Органічне скло цілком складається з полімеру поліметилметакрилату (без введення наповнювача). Оргскло являє собою безбарвну пластмасу, проникну до 90% видимих і більше 73% ультрафіолетових променів світла.

При температурі 20ºС органічне скло має порівняно високі міцнісні характеристики (55 МПа при розтягу і 80 МПа при стиску).

При температурі 105-170º С добре формується у вироби криволінійної форми, легко піддається механічній обробці.

Застосовується для скління криволінійних поверхонь, у вигляді зенітних ліхтарів, склепінь, куполів і т.п. Цей матеріал досить ефективний для покриття теплиць, парників і оранжерей.

Вініпласт випускається пластифікований і непластифікований (жорсткий). За кольором можеь бути темним (темно - коричневого кольору) або прозорим (безбарвним). Одним з головних переваг вініпласту є його виняткова антикорозійна стійкість в хімічно агресивному середовищі. Він легко обробляється, практично водонепроникний, легко зварюється і склеюється.

Недолік - мала теплостійкість (всього до 60⁰С і морозостійкість до

-30⁰С), великий коефіцієнт лінійного розширення (в 7 разів більше, ніж у сталі) і мала ударна в'язкість. За основними механічними властивостями вініпласт близький до органічного скла.

Область застосування в будівництві широка й різноманітна, оскільки цей матеріал є найдешевшим з термопластів. Вініпласт використовується для гідроізоляції, в якості покрівельного покриття. З нього виготовляють труби, профілі, поручні та інші погонажні вироби.

Вельми перспективним матеріалом є армований вініпласт. У цьому випадку підвищується міцність вініпласту, і він може використовуватися в несучих конструкціях (наприклад, фермах).

Поліетилен в чистому вигляді являє собою твердий білий рогоподібний продукт. Сировиною для його виробництва служить безбарвний газ етилен.

Поліетилен має добру морозостійкість (нижче -70ºС) і високу хімічну стійкістю до дії кислот, лугів і більшості розчинників. Недолік його полягає в тому, що він схильний до старіння. При введенні стабілізатора (сажі до 2%) атмосферостійкість його збільшується приблизно в 30 разів (такий поліетилен називають стабілізованим). З поліетилену виготовляють труби та арматуру до них, профільні вироби, болти, листи і т. д.

Перспективним є застосування липких стрічок із стабілізованого поліетилену в якості захисного покриття конструкцій, які перебувають в умовах хімічної агресії.