Розташування проводів на опорах

Проводи на опорах повітряних ліній можуть розташовуватися: горизонтально, вертикально, змішано; в один, два або три яруси (рис. 3.1). Розташування проводів в один ярус називають горизонтальним розташуванням. Розташування проводів у два або три яруси без зміщення по горизонталі проводів, які знаходяться один під одним, називають вертикальним розташуванням, а із зміщенням по горизонталі проводів, які знаходяться один під одним, називають змішаним розташуванням.

На повітряних лініях напругою 35-150 кВ переважно використовують схему змішаного розташування проводів на опорах. Схему горизонтального розташування проводів на опорах повітряних ліній рекомендують застосовувати в районах за ожеледдю 4–6, а також для повітряних ліній напругою 330 кВ вище. За такого розташування проводів меншою є ймовірність їх сплетення у випадку нерівномірного ожеледного навантаження та вітру. У районах, де спостерігається галопування проводів їх горизонтальне розташування забезпечує більшу надійність повітряних ліній, але у тому випадку, якщо відстані між проводами і тросом (тросами) будуть достатні як по вертикалі так і горизонталі з умови недопущення сплетення проводів і тросу.

На повітряних лініях напругою 330 кВ і вище проводи на опорах можуть розміщуватися трикутником у разі розташування середньої фази вище або нижче від проводів крайніх фаз.

На одноколових лініях без грозозахисних тросів горизонтальне розташування проводів реалізують на одностоякових опорах з встановленням штирових ізоляторів на одній траверсі (рис. 3.1а). У випадку підвісних ізоляторів використовують опори двостоякові або одностоякові типу «рюмка» (рис. 3.1б і рис. 3.1в). Для горизонтального розташування проводів на двоколовій лінії використовують портальні (рис. 3.1г) або одностоякові опори (рис. 3.1д).

Схему вертикального розташування проводів на опорах ліній напругою нижче 35 кВ виконують:

- на одноколових опорах з використанням штирових ізоляторів (рис. 3.1е, ж, и);

- на одноколових опорах з підвісними ізоляторами та трикутним розташуванням проводів (рис. 3.1з);

- на двоколових опорах з підвісними ізоляторами та вертикальним розташуванням проводів (рис. 3.1і).

Схеми розташування проводів, які наведені на рис. 3.1и та рис. 3.1і використовують у районах в яких не буває ожеледі та галопування проводів.

Змішане розташування проводів використовують на одноколових опорах з штировими ізоляторами. При цьому один ізолятор кріпиться на вершині стояка опори, а два других на траверсі (рис. 3.1к). За наявності на повітряній лінії грозозахисного троса – всі три ізолятори кріпляться на траверсі, а трос кріпиться на вершині стояка опори (рис. 3.1л). На одноколових опорах з підвісними ізоляторами проводи розташовують у вершинах трикутника (рис. 3.1м, н).

Схема з розташуванням траверс у двох ярусах має переваги:

- відсутність окремого вузла кріплення середньої траверси на стояку опори;

- за заданої висоти нижніх проводів (проводу) над землею зменшується згинаючий момент в перерізах стояка опори;

- можна використовувати однакові траверси для одноколових і двоколових опор (рис. 3.1н і рис. 3.1р).

З двоколових опор зі змішаним розташуванням проводів: ялинка (рис. 3.1о), перевернута ялинка (рис. 3.1п), бочка (рис. 3.1р), опора дунайського типу з розташуванням проводів у вершинах двох трикутників (рис. 3.1с), перевагу надають розташуванню проводів за схемою бочка. У вітчизняних електричних мережах двоколові металеві та залізобетонні опори використовують таку схему розташування проводів. Двоколові одностоякові опори є вищі від одноколових одностоякових, тому вони повинні бути розраховані на більші вітрові та ожеледні навантаження, які із збільшенням висоти опори зростають. Надійність двоколових і одноколових одностоякових опор практично є однаковою стосовно вітрових і ожеледних навантажень.

На одній опорі можуть бути розташовані проводи повітряних ліній різних напруг, а саме:

- ПЛ 35 кВ і ПЛ вищої напруги;

- ПЛ до 10 кВ і ПЛ до 1 кВ;

- ПЛЗ і ПЛ 6 – 20 кВ;

- ПЛЗ і ПЛ або ПЛІ до1 кВ.

Розташування на спільних опорах повітряної лінії 35 кВ, яка відносить до мережі з ізольованою нейтраллю, та лінії вищої напруги за нормального режиму мережі не повинно приводити, за рахунок електромагнітного та електростатичного впливу повітряної лінії вищої напруги, до зміщення нейтралі більше ніж 15% фазної напруги. Ця вимога не стосується мереж із заземленою нейтраллю, які піддаються впливу більш високої напруги.

Розташування на одній опорі проводів повітряної лінії 6 кВ або 10 кВ і лінії напругою до 1 кВ можливе, якщо витримані наступні вимоги: ПЛ до 1 кВ виконана за розрахунковими умовами повітряної лінії вищої напруги; проводи повітряної лінії 6 кВ або 10 кВ повинні розміщуватися вище проводів ПЛ до 1 кВ і при цьому відстань між найближчими проводами ліній різних напруг на опорі, а також в прогоні за температури оточуючого середовища плюс 15°С без вітру повинна бути не меншою 2 м; кріплення проводів лінії вищої напруги на штирових ізоляторах повинно бути подвійним.

Відстань по вертикалі між найближчими проводами повітряної лінії 6 кВ або 10 кВ та ПЛЗ на спільній опорі та в прогоні повинна бути не менше 1,5 м за температури плюс 15°С без вітру.