Правова держава і її ознаки

Ідеї про правову державу отримали свій розвиток ще з часів глибокої давнини. Ідею єдності влади і права, справедливих законів, панування права і законності розвивали ще такі древні мислителі як Солон, Платон, Аристотель. Великий внесок у розробку теорії про правову державу внесли І. Кант, Г. Гегель, Д. Локк. Серед російських державознавців популярності досягли О.С. Алексєєв, В.М. Гессен, Б.А. Кістяківський.

Теоретичні розробки дозволили юридичній науці сформулювати ознаки правової держави, або критерії, яким повинна відповідати держава, що претендує називатися правовою.

В даний час прийнято виділяти чотири основних ознаки правової держави (див. схему).

Панування права передбачає правову організацію державної влади, тобто створення і формування всіх державних структур строго на основі законів; правовий характер прийнятих законів, які за своїм змістом мають бути справедливими, ґрунтуватися на природних, невід'ємних правах і свободах людини; зв'язаність держави ним же створеними законами; самообмеження держави законом, встановлення рамок для діяльності держави і його органів; верховенство конституційного закону в системі нормативних правових актів держави, пряму дію конституційних норм.

Принцип поділу влади передбачає щодо самостійне існування і функціонування трьох гілок державної влади - законодавчої, виконавчої і судової, кожна з яких служить своєрідною противагою іншій. Даний принцип означає, що всі спори і конфлікти між гілками влади дозволяються правовим шляхом.

Непорушність і гарантованість прав і свобод особистості означає, що правова держава може вважатися таким лише у випадку, якщо воно встановлює, закріплює і реально забезпечує рівність всіх людей як суб'єктів правового спілкування, рівність усіх перед законом. Люди повинні володіти рівною правосуб'єктністю, рівними можливостями для досягнення будь-яких не суперечать закону цілей або придбання будь-яких прав. Крім того, держава повинна не тільки визнавати, але й гарантувати повний набір прав і свобод, визнаних світовим співтовариством як природних прав людини, тобто належних йому від природи, від народження. До числа таких прав належать: право на життя, на людську гідність, недоторканість особи, житла, свобода пересування, свобода совісті та ін. Держава також покликане захищати кожного від свавілля влади і посадових осіб.

Взаємна відповідальність особи і держави виявляється в тому, що у своїх взаєминах особистість і держава виступають рівними партнерами і володіють взаємними правами та обов'язками. Держава в праві не тільки вимагати від особистості виконання встановлених законом обов'язків, а й саме несе перед особистістю певні обов'язки. Отже, особистість може вимагати від держави реальності закріплених прав і свобод, захисту їх від порушень. Такі можливості надає судовий порядок оскарження дій і рішень, а так само актів державних органів і посадових осіб, якими було порушено права і свободи громадян.

У числі названих ознак правової держави стрижневим є ознака панування права. Без нього не можлива нормальна життєдіяльність суспільства.

Важливою умовою формування правової держави є висока правова культура суспільства, утвердження в суспільстві верховенства загальнолюдських цінностей, клімату дотримання і підтримки демократичних традицій.