Розріз відрізняється стійким і спокійним характером осадонагромадження в мілководно-морських і прісноводних умовах.

Аравійська плита обрамляє з північного сходу Арабо-Нубійский кристалічний щит Африканської платформи, складений нерозчленованими дорифейськими утвореннями і байкалідами, перекритими моноклінально залягаючими відкладами палеозою, мезозою і частково кайнозою. Плита східчасто занурюється на північ і північний схід до центральної частини Месопотамського передового прогину. У її межах виділяються: внутрішня гомокліналь, де кристалічний фундамент, перекритий відкладами палеозою і мезозою, залягає неглибоко (до 2000—3000 м), і перикратонний прогин, що характеризується великою тектонічною розчленованістю і зростанням потужності палеозой-мезо-кайнозойського чохла до 5000—9000 м.

У південній частині перикратонного прогину, що прилягає до Перської затоки, геофізичною розвідкою і бурінням виявлені наступні великі структурні елементи (з півночі на південь): Басра-Кувейтська западина, структурна тераса Хаза, Катарське склепінне підняття і синекліза Руб-эль-Халі (рис. 3.5). Ці структурні елементи охоплюють також акваторію Перської затоки. Басра-Кувейтська западина і тераса Хаза ускладнені валоподібними підняттями субмеридіонального простягання, що прослідковуються на сотні і десятки кілометрів і майже не виражені в кайнозойських шарах.

+ + + 1 2

Рисунок 3.5 – Схема тектонічної будови Аравійської плити