Заключне слово психолога

2. Виховний захід «Буллінг. Як допомогти дитині?»

Мета: формувати в молодіжному сере­довищі позитивний імідж толерантної людини, ознайомити з таким видом насильства як буллінг. Розвивати вміння аналізувати життєві ситуації, пов’язані з насильством у суспільстві. Виховувати гуманізм, співчуття, емпатію.

Психолог – З 25 листопада по 10 грудня в Україні проходила акція «16 днів проти насилля». В нашому навчальному закладі проходить ряд заходів, присвячених до даної акції. Виступ психологічного театру на тему «Буллінг. Як допомогти дитині?» є одним із них. Насамперед хочу пояснити, що таке буллінг. Всі ви знайомі з цим явищем. Воно популярне в шкільному середовищі. Це цькування. Прояв агресії з подальшим залякуванням особистості і появою можливості її повного підпорядкування собі і своїм інтересам. Така поведінка дає можливість людині самоствердитися за рахунок когось, заслужити собі загальний авторитет. Насправді задирака приховує свою неспроможність і слабкість.

Я хочу передати слово учням нашого училища, які покажуть і розкажуть про те, як вони дивляться на насильство в різних його проявах.

Ведуча – Мудрець сказав: живи, добро звершай

Та нагород за це не вимагай.

Лише в добро і вищу правду віра

Людину відрізня від мавпи й звіра.

Нехай ця істина стара:

Людина починається з добра

Насильство дуже часто присутнє в нашому житті і ми відіграємо в ньому певну роль. Залежно від ситуації ми є свідками, жертвами або ж кривдниками. Будь ласка, пропонуємо вашій увазі сцену про стосунки в класному колективі. Всі події та герої видумані. Будь-які співпадіння є випадковими.

Сцена «Булінг, як допомогти дитині»

Особи в діях:

Валя Коняка

Пшонка

Муха

Люся

Моська

Ритка

Жора

Антон

Директор школи

Класний керівник

Звучить музика – шкільний вальс. Потім затихає. Звучить дзвінок. Початок уроку. Вчителя ще немає. В класі шум-гам. Входить класний керівник і директор школи.

Кл.керівник: Що тут відбувається? Невже не можна посидіти мовчки?! Тим більше, що тут така справа…

Директор: Так, сідайте тихо. Зараз з вами будемо говорити серйозно.

Всі діти Що таке? Щось трапилось?

Кл.керівник Так. У нас ЧП.

Директор Скільки працюю, всяке бувало. Але таке… Справжня біда.

Діти Що? Хтось помер?

Кл.керівник Я помираю! Ви мене вбиваєте!

Муха А що ми? Ми нічого не робили.

Директор Нічого не робите! А от красти навчились.

Кл.керівник Всі гроші! Останні копійки! Ви ж нелюди!

Директор Зізнавайтесь, хто останній заходив у кабінет в п’ятницю.

Діти (переглядаються) Ти?Ти?

Антон Я знаю хто був останнім у кабінеті! Я забув шапку і мені довелось вернутись, і я побачив як Коняка закриває двері

Директор Що це ще за Коняка?

Кл.керівник Та це ж Валя Конєва. До речі, а де вона?

Жора Не знаєм. Нема. Може Пшонка знає?

Пшонка Я не бачила її зранку.

Директор Так, Олена Петрівна, виясніть, що робила Конєва в кабінеті в п’ятницю, і чому її немає сьогодні?

Кл.керівник Ну в п’ятницю я її сама залишила класну газету дописати. Невже вона могла таке зробити?

Директор Звинувачувати ще рано. Спочатку потрібно провести внутрішкільне розслідування, а потім при потребі залучати міліцію.

(Директор та класний керівник виходять)

Антон Ну і Конячка! А така ніби тихоня!

Жора Це точно… В тихому болоті чорти водяться.

Муха То що будемо з нею робити?

Пшонка А чому з нею? Може це не вона зовсім? Вона скоріше своє віддасть ніж чуже візьме.

Моська Ну не скажи. Вона завжди була дивною.

Жора Може її після уроків перестріти по дорозі додому? Чи стрілку забити? Як минулого року, пам’ятаєте? Вся школа відео дивилась!

Антон А давайте їй краще бойкот об’явимо!

Всі Це як?

Антон Перестанемо з нею розмовляти. Всі! Уявляєте як круто!?

Жора А що давайте! Тільки хто потім буде в неї домашку питати?

Муха А навіщо питати. Самі будемо брати.

(Заходить Валя в шкільній формі, косички)

Валя Привіт, а що уроку нема? Чому ви на мене так дивитесь?

(Проходить до своєї парти. Її мовчки пропускають. Вона готовиться до уроку)

Антон Пшонка, пересядь! Пшонка, ти що хочеш, щоб і тобі бойкот оголосили?

(Пшонка пересідає)

Валя Дивні ви сьогодні якісь. Може хтось мені скаже, в чому річ? (Дивиться на подругу, та вгинає голову)

(Заходить класний керівник)

Кл.керівник Конєва є? Пішли зі мною, поговорити треба.

(Ідуть. Жора підходить до портфеля Валі, витрушує все з нього на парту і бере зошит)

Жора Домашку зараз спишем. Налітай!

(Всі підбігають, Антон вириває зошит)

Антон А давайте їй сюрприз влаштуєм.

(І методично рве зошит на дрібні шматочки. До нього приєднуються всі інші. Заходить Валя.)

Валя Ну навіщо ви так?! За що?! Віддайте зошит!

(Всі кидають в неї обривки зошита)

Антон Ось тобі зошит, крадійка!

Люся Куди гроші поділа? Хоч би собі одяг купила.

Моська Начепила на себе бозна-що!

Люся Пугало городнє!

Моська Чучало!

(Кривляються, штурхають її, зривають банти, рвуть книги, зошити. Звінок.)

Жора Уура! Додому!

(Всі вибігають, штовхаючись. Валя залишаться сама.)

(Минув тиждень)

(Діти заходять в клас)

Люся Ура Новий рік скоро!

Антон Знову вірші, пісеньки дитячі… Набридло.

Жора Зате скоро канікули. Відпочинем, погуляєм.

Муха О, дивіться, сумка нашої крадійки!

(Антон хапає сумку, витрушує все на парту і помічає дивний блокнот)

Антон А це що?

Пшонка Не чіпайте! Навіщо воно вам?

Люся То це ж її записник! (Бере в руки)

Муха (Забирає) Ану що тут вона пише? (Читає) «Привіт, мій щоденнику. Ось минув тиждень після того як мене звинуватили в крадіжці. А ситуація не змінилась, гнітить і давить. Знову я винна. Чому знову я? Я ж нічого не брала. Ще й вдома проблеми. Сьогодні мамі стало гірше. Лікар каже, що довго вона не проживе. Господи, як я боюсь. Крім неї у мене нікого немає. Я нічого про свої проблеми мамі не кажу, їй не можна хвилюватись. Так хочеться пропасти, піти світ за очі. Але ж мама…»

Ритка (вириває записник, читає далі) Ось уже минув місяць після ЧП. Злодія не знайшли. «Травля» продовжується. Вчора знайшла свою сумку у смітнику, а сьогодні хтось в роздягальні порізав ножицями моє пальто. В чому буду зиму ходити? Треба подивитись стару куртку, надіюсь вона ще не мала на мене… Як важко виживати в цьому жорстокому світі… І навіть Олена Петрівна мені не вірить, що я не брала гаманця, я ж бачу це. Все допитується, що було намальовано на ньому. Але ж я не знаю, я в руки його не брала. Бачила, що лежав червоний на столі, і все…»

(В клас заходить Валя. Кидається до Мухи, вириває записника)

Валя Віддайте! Як ви можете!

(Вибігає з класу.)

Пшонка Ну і звірі ж ви! Правду кажуть: «Чим більше я пізнаю людей, тим більше мені подобаються собаки!» Вони хоч один одного на шматки не рвуть, як це робите ви. Валя, почекай! Я з тобою!

(Вибігає за нею)

Антон (перекривляючи) «Як ви можете? Собаки.» А сама невинна така! Гаманця навіть в руки не брала! І не бачила фотку Анжеліни Джолі на звороті. Так ми і повірили!

(В класі запала тиша)

Ритка Ти звідки знаєш про фотку? Там нічого про неї не було написано.

Антон (після паузи) Як не написано? Ти ж читала.

Люся Вона нічого такого не читала.

(Всі діти відсторонились від Антона. Дивляться на нього з осудом, розуміючи як помилялися.)

Жора То це ти взяв? Ти вкрав гаманець?

(До класу забігає Пшонка. Злякана, схвильована)

Пшонка Там… Там Валя… Я за нею, а вона на дорогу! Я кричу, вона не чує. А тут машина!.. Скоріше! Може швидку?!...

(Діти всі вибігають. Антон залишається сам.)

Анон Побігли… То й біжіть. Подумаєш – біда яка!.. Коняка на дорозі. Ну і взяв я гаманця, то й що? Боюсь наче когось.

(Антон говорить, не помічає, як до класу заходять однокласники. Зупиняються біля дверей, слухають.)

Та й узяв я гаманець не заради грошей. Навіщо вони мені? Я нормальний, не бідую. Так, ради прикола. Класна побісилась, над Конякою познущались досхочу. (Повертається, бачить однокласників) Чого на мене витріщились? Ніби вперше бачите. І не кажіть, ніби вам не сподобалась наша гра. Що засуджувати будете? Да?

(Діти повертаються і йдуть.)

Ей, ви куди? Я сам не хочу.

Ритка Пізно…

Антон Ой не лякайте. Що пізно?

Ритка Пізно. Конєвій вже не допомогти. Нічого вже не виправиш…

(Діти виходять)

Ведуча – Дякую. Даною сценою ми хотіли розкрити проблему насилля над тим, хто не схожий на інших. Та висвітлити різні соціальні ролі учасників насилля: жертва, переслідувачі, підбурювачі, байдужі глядачі, захисники. А яку роль приміряємо ми на себе, залежить нас самих, нашого внутрішнього світу.

Читець – Вірш «Приходить зло лише до злих»

Приходить зло лише до злих,

Про те хай кожен пам’ятає,

Той, хто копає яму для других,

У неї сам і попадає.

А той, хто дарить всім добро,

І лагідність, і щиру ласку,

Того злий біс не схватить за ребро,

Той і живе, і діє без опаски.

Той, хто любов у серці має,

У цю чудову дивну мить,

Душа у просторі витає

І, як струна натягнута бринить

Ведуча – Ось і прийшла до завершення наша сьогоднішня зустріч. І як сказав один філософ: «Творіть добро! Творіть його зі зла. Тільки так його ставатиме більше в нашому житті. І в цьому є математична мудрість.» А я вам бажаю душевної гармонії з оточуючим світом та з самим собою насамперед. До побачення.

3. Виховний захід «Насилля в нашому житті»

Мета: поглиблювати та закріплювати знання учнів про права дитини, про насильство, його форми та види; формувати навички правомірної поведінки; виховувати толерантність у ставленні до людей.

Психолог: (вступне слово)

Шановні вчителі, учні, всі присутні в цьому залі. Сьогоднішній виховний захід «Насилля в нашому житті» ми присвячуємо всесвітній акції «16 днів проти насилля». Хочу почати його словами Ліни Костенко:

«І в житті, як на полі мінному,

Я просила у цьому сторіччі

Хоч би той магазинний мінімум:

«Люди, будьте взаємно ввічливі».

І якби на те моя воля,

Написала б я скрізь курсивами:

«Так багато на світі горя,

Люди, будьте взаємно красивими!»

Ведуча1 Мудрець сказав: живи, добро звершай

Та нагород за це не вимагай.

Лише в добро і вищу правду віра

Людину відрізня від мавпи й звіра.

Нехай ця істина стара:

Людина починається з добра.

Ведуча 2 Я проти насилля в житті і кіно!

Я не розумію навіщо воно?!

Навіщо душу в собі вбивати?

Людського добра себе позбавляти?

Ведуча 1 Насилля в усі віки і часи мало місце в житті людини. Безглузде насилля над собі подібними, - це те, що відрізняє нас від тварин. Жорстоке поводження батьків з дітьми і навпаки, цькування серед однокласників, бійки та образи в суспільстві на жаль нами сприймається вже як норма. А зароджується жорстокість та агресія в дитинстві. Пропонуємо вашій увазі сценку під назвою «Життя починається з сім’ї».

Сценка «Життя починається з сім’ї»

СЦЕНА 1

За столом на кухні – батько вже напідпитку. На столі пляшка наполовину пуста. Жінка сидить поруч, випиває. До них підбігає малий хлопчик – син. Тягне тата за рукав:

- Тату, пішли подивишся, який у Васька велосипед! І я такого хочу. Пішли!

Тато відмахується від дитини:

- Відчепись, не бачиш, я зайнятий!

Син наполягає:

- Ну будь-ласка, ну тільки подивись і все.

Тато, розсердившись, відштовхує сина щосили:

- Відчепись, сказав!

Хлопчик падає додолу, плаче. Мати зі словами: «Синочку, Сашику!», встає з-за столу і кидається до сина. Тато наливає собі ще і випиває.

СЦЕНА 2

Пройшло 10 років. Хлопчик Саша став дорослим. (слова з-за куліс)

Саша іде по вулиці і, ненароком зіткнувшись з дівчиною, збиває її з ніг. Він її втримує. Деяку мить дивляться один одному в очі. Дівчина, легенько вивільнившись починає збирати свої речі, що розсипались під час їх зіткнення. Сашко кидається їй допомагати. Їх погляди знову зустрілись. Дівчина протягує руку:

- Аня.

Він подає руку у відповідь:

- Саша, – пауза. - А можна я тебе проведу?

- Ну, можна.

Вони вдвох ідуть зі сцени.

СЦЕНА 3

Кухня. Мати з татом за столом. Чай п’ють. Тато трохи на підпитку.

Саша в обнімку з Анею заходять до Саші додому.

- Мамо, тату, я хочу вас познайомити зі своєю дівчиною. Це Аня.

Мати встає з-за столу.

- Дуже приємно. Сідайте з нами, діточки. Чайку поп’єм.

Тато:

- Що ж нам той чай. Давай, мати, виставляй. За знайомство.

Мати, недобре глянувши на нього, все ж пішла. Заносить і ставить на стіл пляшку і стакани. Тато всім наливають. Дівчина відмовляється. Всі інші випили. За нею друга. Аня пити не хоче. Тато бере стакан і підходить до дівчини, нависає над нею.

- Ти що, гребуєш нами? Тобі неприємно з нами випити?

Аня відхиляється, благально бере Сашка за рукав:

- Зроби щось.

Сашко встає, намагається відсунути п’яного тата.

- Тату, не чіпай. Аня не п’є.

Тато, вивертаючись:

- Вона зі мною вип’є! Або ж вона, мене, твого тата, нехтує?

Знову лізе до дівчини.

Мати:

- Петре, залиш її.

Син, розсердившись, відштовхує тата.

- Ти ще синок, щоб мене повчати!, - тато намагається вдарити Сашка по обличчю.

Сашко відхиляється і відштовхує тата. Той, не втримавши рівновагу, падає. Мати кидається до нього:

- Ой, що ж це таке коїться?!

- Мовчи, стара! – Тато відштовхує матір, піднімається. – На рідного тата руку піднімати! Та я ж тебе!..

Кидається на сина. Сашко щосили відштовхує тата, той вдаряється об стіл і падає. Аня зойкає, хапається за голову. Сашко стоїть з переляканими очима і опушеними руками, дивиться на тата, що не ворушиться. Мати сидить на землі, дивиться то на сина то на чоловіка, ще не може зрозуміти, що трапилось.

СЦЕНА 4

Мати сидить у куточку у чорній хустині, хитається в журбі. Нічого кругом себе не помічає. Сашко дзвонить по телефону Ані, та не бере трубки – гудки.

- Не хоче ні говорити, ні бачити мене. Умить життя моє зламалось. Життя… що доброго я бачив у ньому? Що хорошого я відчував? Лише біль – фізичну та душевну, злість, образу. Лише вона була мені відрадою, а тепер… Нікому я не треба. Он і матері байдуже, замкнулась у своєму горі. Нема за чим шкодувати.

Сашко бере стілець, дістає з кишені мотузку і йде в інший куток сцени. Примірюється, куди закинути мотузку. Пише записку: «Прошу в моїй смерті нікого не звинувачувати». Стає на стілець. Тут забігає мати: «Синочку!». Кидається до сина. Вони сидять долі, обійнявшись, плачуть. «Пробач мені, дитино».

Ведуча 1 Дякуємо за увагу. Вистава, яку ви щойно переглянули, мала на меті розкрити питання проблеми насилля в сім’ї. Причини виникнення насилля, його наслідки. Як жорстокість може вплинути на подальше життя дитини.

(Відеоролик «Не бийте дітей»)

Ведуча 2 Ми багато мріємо, хочемо яскравого та щасливого життя собі та своїм дітям, рідним. Однак трапляється, що мрії не збуваються. Буває, що одне лише слово, що злетіло з рідних вуст, вбиває мрію.

(Відеоролик «Слово вбиває мрію»)

Ведуча 1 Весь час – з хвилини на хвилину

Я розмірковую про те,

Як повернуть людину до людини,

Як повернуть до матері дитя,

Як матері вернуть динину…

(Вірш «Волк убегал» + 2 відео: про полювання на вовка і «Щоденник ненародженої дитини)

Он убегал… В него стреляли люди…
Проваливаясь лапой в рыхлый снег,

Волк твёрдо знал : спасения не будет

И зверя нет страшней ,чем человек.

А в этот миг за сотни километров ,

Был в исполнении ужасный приговор:

Девчонка малолетняя там где-то

Уже четвёртый делала аборт.
Малыш кричал !!! Но крик никто не слушал .

Он звал на помощь: «Мамочка,постой!!!

Ты дай мне шанс,чтобы тебе быть нужным !

Дай мне возможность жить! Ведь я живой!!!»

А волк бежал… Собаки глотку рвали…

Кричали люди пьяные в лесу

Его уже почти совсем догнали ,

Волк вскинул морду и смахнул слезу…

Малыш кричал ,слезами заливаясь ,

Как страшно,не родившись,умереть !

И от железки спрятаться пытаясь,

Мечтал в глаза он маме посмотреть .

Вот только «маме» этого не нужно

Не модно стало ,видите ль,рожать!

Она на глупость тратит cвою душу,

Своих детей не жалко убивать.

А волк упал без сил… Так было надо —

Он от волчицы варваров увёл —

Одна она с волчатами осталась ,

Когда он на себя взял приговор…
Собаки рвали в клочья его тело ,

Но только душу волчью не порвать!

Душа его счастливой мчалась в небо —

Ради детей есть смысл умирать !!!

И кто,скажите,зверь на самом деле ?

И почему противен этот век?

А просто человечнее нас звери ,

И зверя нет страшней , чем человек !!!

Ведуча 2 А зараз пісня у виконанні Іващенко Олександри «Берегите своих детей»

(Пісня «Берегите своих детей» + відеоролик)

На сцену виходять всі учасники під час фінальної пісні.

4. Круглий стіл «Психологічні аспекти виховання в родині. Сутність сімейного насилля. (Робота з педагогами та батьками)»

Мета: ознайомлення з видами викривленого сімейного виховання та домашнього насилля; попередження порушень взаємостосунків між батьками та дітьми; профілактика агресії та жорстокості.

Сім’я – це цілий організм, система. Найуразливіший орган сім’ї – дитина. І у разі виникнення проблем лікувати треба не окремий орган, а всю систему. У сім’ї є свідомі установки і несвідомі. І часто у кризових ситуаціях виявляються такі внутрішньо-сімейні зв’язки, які не були помітні при зовнішніх відносинах.

Аналізуючи відносини в середині сімейних систем, можна класифікувати патогенні сім’ї за такими ознаками любові та авторитетності батьків:

І.а) Любов до дитини є, але батьки – авторитарні, сильні

У таких сім’ях батьки хочуть бачити свою дитину з таким майбутнім, яке обрали вони самі. Тоді батьки «заганяють» власних дітей у це майбутнє силою. Загальні ознаки сім’ї такого типу – надмірна вимогливість до дитини, покарання. У дітей проявляються часті хвороби, відчуження у стосунках з батьками.

б) Любов до дитини є, але батьки слабкі.

Батьки ніби «розчиняються» у власній дитині, у своїй любові до неї, потакають всім її капризам. Таку дитину формують нездатною та непристосованою до життя в оточуючому світі. Виникнення образ. Стереотип сприйняття такої дитини світу типу: «Мати мені підкоряється, а отже, головний тут я. Значить вона не може мене захистити. А отже, я один на один зі світом».

ІІ. а) Любові до дитини мало (неприйняття дитини такою, як вона є), а батьки – сильні.

Дитину багато і сильно карають за найменшу провину. Покарання в такій сім’ї не мають терміну давності: карають за минулі провини, за скоєні тепер і заради «профілактики». Як правило так чинять батьки ригідні або ті, які перенесли в дитинстві зраду близьких.

б) Любові до дитини мало (неприйняття дитини такою, як вона є), а батьки – слабкі.

Як правило, така ситуація спостерігається в асоціальних сім’ях, де діти ростуть «наче бур’ян». Тут майже нема шансів щось виправити, оскільки в психіці такої дитини порушена структура прийняття соціальних норм. Її до цього ніхто не привчав, а здебільшого батьки ще й демонстрували відторгнення цих самих норм.

ІІІ. Маятник – найстрашніший варіант виховання.

а) Перший варіант «маятникового» виховання: один з батьків – істерик або алкозалежний, або обидва батьки мають подібні порушення. Одні й ті самі дії дитини викликають у батьків різні реакції: від заохочення до гніву. Дитина не знає як їй поводитись. Формуються такі якості, як підлабузництво, брехливість з метою пристосування до ситуації, підступність, інтроверсія, девіантна поведінка.

б) другий варіант «маятникового» виховання: один із батьків вимагає одного, а в другого інші, часто протилежні вимоги. Наслідки для психіки дитини подібні до зазначених вище.

в) третій варіант «маятникового» виховання: сім’я бабусі з дідусем матеріально підтримують чи забезпечують батьківську сім’ю дитини, та активно втручаються у виховання. Тоді дитина не знає «якому богові служити», не може знайти способу пристосування. Зниження психологічного захисту батьків у дитини викликає зниження імунітету. Механізм цього такий: на поверхні імунних клітин є механізм, який створює ендорфіл (гормон задоволення, радості). Якщо в дитини мало радості – імунні клітини працюють дефектно – виникають різні захворювання.

Поведінка дітей залежить від умов, до яких вони мають пристосуватись. Якщо умови не ворожі, то й адаптація пройде успішно, і навпаки.

В дитини з народження закладено як інстинкт виживання (основи егоїзму), так і альтруїстичний інстинкт.

Егоїзм дитини – проявлення інстинкту самозбереження.

Альтруїзм дитини пов'язаний з інстинктом виживання роду. Дуже часто батьки цей інстинкт в дитині руйнують. В якусь мить в дитині прокидається відгук на потреби інших людей, бажання допомогти. Часто батьки відмовляють дитині у сприянні та взаємодії, тим самим перекриваючи можливість реалізації альтруїстичного інстинкту. І коли дитина потрапляє в інші системи взаємодії, вона не готова прийти на допомогу ні конкретній людині, ні суспільству.

«Насильство в сім’ї – будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї по відношенню до іншого члена сім’ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров’ю». (Закон України «Про попередження насильства в сім'ї»)

Насилля в сім’ї являється одним з найгостріших та поширених соціальних проблем. Домашнє насилля – це цикл, що повторюється із збільшенням частоти: фізичного, духовного, словесного, економічного приниження, з метою контролю та залякування.

Можна виділити п’ять видів насильницьких дій, що становлять природу сімейного насилля.

1. Фізичне насилля – поштовхи, хапання, кидання, нанесення ударів, удушення, стусани тощо. Його наслідки можна побачити відразу.

2. Сексуальне насилля – примус, зґвалтування, статеві стосунки з дітьми. Приниження сексуальності партнера за допомогою образливих слів.

3. Психологічне насилля – невербальні образи, шантаж, загрози насильства по відношенню до себе, до жертви, до інших осіб, залякування, переслідування, контроль над діяльністю жертви, контроль над колом спілкування жертви, контроль над доступом жертви до різних ресурсів, емоційне насилля тощо.

Ізоляція жертви – кривдник поступово руйнує її соціальне оточення, контакти, починаючи з батьківської сім’ї. Це відбувається не відразу, поступові маніпуляції: «Твої батьки мене не приймають», «Твоя подруга заграє зі мною», «Вибирай: або я, або вони» тощо.

Заклики до совісті – «Ти повинен бути ….» і контроль над тим, щоб та людина робила так, як сказав кривдник.

Ігнорування – дитина відчуває «я не потрібний», тривогу. Дорослі намагаються домогтись від дитини почуття провини – формується низька самооцінка. Доросла тривогу гасить захопленістю різними залежностями: інтернет, наркотики, емоції.

Періодично насилля веде до страждань, посттравматичний стрес, депресія, почуття страху, а іноді і спроби самогубства. Як результат – загострення хронічних хвороб.

4. Економічне насилля – відмова в утриманні дітей, приховування доходів, контроль над витратами партнера, заборона вчитись чи працювати, виганяння з дому без грошей.

5. Використання дітей для встановлення контролю над дорослою жертвою.

Діти, які були свідками насилля, та діти, що зазнали насилля, мають посилену тривожність, занижену самооцінку, погіршена успішність в навчанні, агресивність в підлітковому віці.

Домашнє насильство розвивається циклічно і складається з трьох фаз:

І фаза – напруга – жінки намагаються спокійно розрадити обстановку. Тривалість: дні, тижні, для деяких – роки.

ІІ фаза – інцидент гострого насилля – безпосередньо насилля. Найкоротша фаза – 2-24 години.

ІІІ фаза – «медовий місяць». Кривдник вибачається, дарує квіти, подарунки, догоджає. Жертва переживає ніби другий «медовий місяць». В цей період можливі інші види насилля: економічний, контроль, емоційні образи.

Після третьої фази обов’язково настає перша, і все повторюється спочатку.

Насильство завжди впливає на дітей, навіть якщо вони не є об’єктами насилля, а його свідками.

Особливості домашнього (сімейного) насилля:

- якщо у відносинах присутній один вид насилля, то дуже висока ймовірність інших видів насильства

- сімейне насилля в усіх його формах прояву включає елементи контролю і влади з боку людини, що чинить насильство.

Кривдник може приводити різні причини, що виправдовують акт насилля, але вони не мають відношення до реальності. Основна рушійна сила – прагнення встановити повну владу над тим, кого кривдить.