Засоби безпеки праці.

Вирішення проблем боротьби з виробничим травматизмом неможливо без широкого застосування сучасних засобів попередження нещасних випадків.

Засобами безпеки праці називають засоби, які запобігають або зменшують вплив на працюючих небезпечних і шкідливих виробничих факторів.

Засоби захисту працюючих, що застосовуються в комплексі з усіма іншими методами забезпечення безпеки праці працюючих, повинні або вилучити шкідливі і небезпечні виробничі фактори, притаманні прийнятій технології та умовам роботи, з робочої зони, або знизити їх вміст (рівень) у робочій зоні до допустимих органами охорони здоров’я рівнів як у штатному режимі, так і у випадках виникнення аварій, або послабити вплив шкідливих факторів виробництва на організм працюючих.

Засоби захисту умовно поділяються за такими ознаками:

в залежності від призначення:

- захисні пристрої;

- інформаційні засоби;

в залежності від характеру захисту:

- засоби колективного захисту;

- засоби індивідуального захисту.

Забезпечення безпеки працюючих досягається в першу чергу організацією технологічних процесів, конструкцією виробничого устаткування та органів керування, архітектурно-планувальними рішеннями, в другу чергу - використанням засобів колективного захисту, і лише в третю — використанням засобів індивідуального захисту (ЗІЗ). Саме тому ЗІЗ застосовують у тих випадках, коли безпечність робіт не може бути забезпечена за допомогою технологічних рішень та використання засобів колективного захисту.

Захисні пристрої.

Захисні пристрої умовно поділяються на :

- огороджувальні;

- обмежувальні;

- запобіжні;

- блокувальні;

- дистанційного управління;

· Огороджувальні пристрої створюють фізичну перешкоду між людиною і виробничим фактором, який становить потенційну небезпеку. До них відносяться захисні огорожі, екрани, кожухи, навіси, щити, бар’єри тощо.

Огородженню підлягаються всі елементи виробничого устаткування, які рухаються або обертаються (за винятком частин, огородження яких не допускається їх функціональним призначенням); зони ймовірного виходу сировини і матеріалів; зони факторів підвищеної небезпеки (високих температур, випромінювань тощо).

Частини виробничого обладнання, що рухаються, огороджуються металевими огорожами у вигляді сітки, решітки, суцільного матеріалу. Для проведення ремонтних і регулювальних робіт, а також для спостереження за виробничим процесом і роботою механізмів в огорожах передбачають вікна і люки, що відкриваються.

Знімні, відкидні і розсувні огорожі, а також дверцята, кришки, щитки, що відкриваються, в огорожах або корпусах обладнання наділять пристроями, які виключають їх випадкове відкривання або знімання (замки, пристрої блокування та інші).

· Обмежувальні пристрої або обмежувачі використовують для обмеження зони дії або руху окремих видів обладнання або механізмів. До них відносяться упори і обмежувачі (обмежувачі вантажопідіймальності, кінцеві вимикачі та ін.)

· Запобіжні пристрої призначені для запобігання виникненню небезпечних виробничих факторів при перевантаженнях або перевищеннях заданих параметрів (тиску, температури, сили струму та ін.) в технологічному обладнанні шляхом нормалізації параметрів процесу або вимикання обладнання. До них відносяться запобіжні клапани, запобіжники, різноманітні реле, автоматичні вимикачі та інші.

· Блокувальні пристрої застосовують для запобігання аварійних ситуацій в процесі експлуатації обладнання. Вони поділяються на заборонно-дозвільні та аварійні. Заборонно-дозвільні пристрої виключають неправильне вимикання і вмикання обладнання, перешкоджають розкриванню кришок обладнання, що працює під тиском, або вимиканню обладнання при знятих огорожах тощо. Системи управління обладнанням наділяють блокуючими пристроями, які виключають можливість одночасного вмикання несумісних процесів, рухів в машинах та механізмах.

· Пристрої дистанційного керування призначені для керування технологічним процесом або виробничим обладнанням за межами небезпечної зони. Для забезпечення безпеки обслуговуючого персоналу дистанційний пуск виробничого обладнання здійснюється після попереджувального звукового або світлового сигналу про можливість пуску з місць обслуговування. Спостереження за роботою, при цьому, здійснюється або візуально, або за допомогою систем телебачення та телеметрії. Таке спостереження можна робити з одного пульта за кількома об’єктами чи ділянками. Характерний режим роботи обладнання контролюють та регулюють за допомогою спеціальних приладів контролю, які передають сигнали на пульт управління, де розміщені необхідні засоби інформації та органи управління.

Прикладами систем дистанційного керування на залізничному транспорті можуть бути централізація стрілочних переводів, автоматичне регулювання швидкості скочування відчепів з гірки, централізація управління об’єктами енергопостачання залізниці та інші.