Податковий контроль за нарахуванням та сплатою плати за землю.

Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Відповідні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік.

Платник плати за землю має право подавати щомісяця нову звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним. За ново відведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

Нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою встановленою згідно з нормами Податкового Кодексу України.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб:

1. у рівних частинах- якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

2. пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;

3. пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році. Облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться щороку до 1 травня. Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, але річна сума платежу не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;

- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Річна сума платежу не може перевищувати:

а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки;

б) для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки;

Плата за землю зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю.

Запитання для самоконтролю:

1. Хто є платниками плати за землю?

2. Що є базою оподаткування при нарахуванні плати за землю?

3. Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено?

4. У якому розмірі встановлюється ставка податку за земельні ділянки на землях водного фонду?

5. Які фізичні особи звільняються від сплати плати за землю?

6. Які юридичні особи звільняються від сплати плати за землю?

7. До якого числа органи місцевого самоврядування подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки дані стосовно наданих пільг зі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам?

8. Що є підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку?

9. Протягом якого часу сплачується податок за землю фізичними особами?

10. Хто є платником орендної плати за земельну ділянку?

Тести для самоконтролю знань:

1. Плату за землю здійснюють:

а) Власники земельних ділянок, земельних часток, землекористувачі;

б) Суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють сільськогосподарську діяльність;

в) Суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють підприємницьку діяльність;

г) Власники земельних ділянок, призначені для ведення садівництва (не більш як 0,12 гектарів).

2. Податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів), зайняті автостоянками для зберігання особистих транспортних засобів громадян, які використовуються без отримання прибутку гаражно-будівельними, дачно-будівельними та садівницькими товариствами, справляється:

а) У розмірі 10 відсотків суми земельного податку, обчисленого згідно табличних даних;

б) У розмірі 5 відсотків суми земельного податку, обчисленого згідно табличних даних;

в) У розмірі 3 відсотків суми земельного податку, обчисленого згідно табличних даних;

г) У розмірі 1 відсотка суми земельного податку, обчисленого згідно табличних даних.

3. Податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів) на територіях та об'єктах природоохоронного, оздоровчого та рекреаційного призначення, використання яких не пов'язано з функціональним призначенням цих територій та об'єктів, справляється:

а) У п'ятикратному розмірі податку, обчисленого згідно табличних даних;

б) У трьохкратному розмірі податку, обчисленого згідно табличних даних;

в) У однократному розмірі податку, обчисленого згідно табличних даних;

г) У десятикратному розмірі податку, обчисленого згідно табличних даних.

4. Ставка податку за земельні ділянки на землях водного фонду встановлюється:

а) У розмірі 0,1 відсотка від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області;

б) У розмірі 0,15 відсотка від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області;

в) У розмірі 0,3 відсотка від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області;

г) У розмірі 0,5 відсотка від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

5. Від сплати податку звільняються за одну земельну ділянку:

а) Фізичні особи, які виховують двох дітей віком до 18 років;

б) Депутати Верховної Ради України;

в) Державні службовці України;

г) Фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

6. Якщо платники податку, які користуються пільгами з цього податку, надають в оренду земельні ділянки, окремі будівлі, споруди або їх частини, податок за такі земельні ділянки та земельні ділянки під такими будівлями (їх частинами):

а) Не сплачується;

б) Сплачується частково у розмірі 50 відсотків від суми визначеного податку;

в) Сплачується частково у розмірі 75 відсотків від суми визначеного податку;

г) Сплачується на загальних підставах.

7. Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є:

а) Календарний рік;

б) Календарне півріччя;

в) Календарний квартал;

г) Календарний місяць.

8. Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює:

а) Календарному кварталу протягом 40 днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу;

б) Календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця;

в) Календарному місяцю, щомісяця протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця;

г) Календарному півріччю протягом 40 днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) півріччя.

9. Розмір орендної плати за земельну ділянку встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для земель несільськогосподарського призначення:

а) Розміру визначеного земельного податку;

б) Двохкратного розміру визначеного земельного податку;

в) Трикратного розміру визначеного земельного податку;

г) П’ятикратного розміру визначеного земельного податку;

10. Не сплачують податок за земельні ділянки:

а) Промислові підприємства;

б) Дослідні господарства науково-дослідних установ і навчальних закладів сільськогосподарського профілю та професійно-технічних училищ;

в) Сільськогосподарські підприємства;

г) Підприємства, що надають транспортні послуги.

ЛІТЕРАТУРА:

Основні джерела

1. А.І. Крисоватий, А.Я. Кізима. Податковий менеджмент: навчальний посібник. – Тернопіль: Карт-Бланш, 2004. – 304с.

2. Завгородний В.П. Налоги и налоговый контроль в Украине. - Киев: “А.С.К.”, 2006. - 639 с.

3. Податковий Кодекс України // Газета української бухгалтерії, №1-2, 16.01.2012р.

4. Ковальчук К.Ф., Рева Т.М. Налоговый менеджмент промышленного предприятия. - Днепропетровск: Институт технологии, 2008. - 123 с.

5. Кондиріна А.Г.Необхідність реформування податкової системи України // Финансовый консультант. - 2007. - №15–16. - С.89.

6. Цал-Цалко Ю.Податковий контроль об’єктів оподаткування та проблеми застосування прийомів фактичного контролю // Вісник податкової служби. - 2008. - № 43. - С. 55-57.

7. Международные соглашения об устранении двойного налогообложения, ратифицированные Верховной Радой Украины. - Интернет: http://www.liga.kiev.ua/

8. Мартиненко В.П. Структура процесу податкового планування суб’єктів господарювання // Науковий вісник НУБіП України, 2012р. – С.254 – 260.

9. Мельник П.В. Розвиток податкової системи у перехідній економіці. - Ірпінь: АДПСУ. - 2001. - 362 с.

10. Мартиненко В.П. Податковий менеджмент суб’єктів господарювання в умовах ринкової економіки // Актуальні проблеми розвитку економіки регіону. Науковий збірник Прикарпатського нац..університету, 2010 р. – С. 23-28.

11.Т.М. Рева Податковий менеджмент: навчальний посібник. – Київ: ЦУЛ, 2003. – 282с.

12. Скворцов Н.Н.Налоговый менеджмент: стратегия и тактика: В 10 кн. Кн.1.От стагнации к стабилизации: Практ. рук. / Под ред. В.П.Давыдовой. - К.: Вища школа, 2009. - 222 с.

13. Теорія і практика обліку платників податків в органах ДПС України: Навчальний посібник / Р.Е.Островерха та ін. - Ірпінь: АДПСУ, 2002.- 292 с.

14. Тимченко О.М.Податковий менеджмент: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. - К.: КНЕУ. - 2006. - 150 с.

15. Мельник Д.Ю. Налоговый менеджмент. - М.: Финансы и статистика, 2009. - 352 с.

Додаткові джерела

16. Про державну податкову службу в Україні. - Закон України від 04.12.1990 р. № 509-12.

17. Про державну підтримку малого підприємництва. - Закон України від 19.10.2000 г. №2063-III.

18. Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов’язкових платежів. - Закон України від 22.12.1994 р. № 320/94-ВР.

19. Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг. - Закон України від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР.

20. Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування. - Закон України від 26.06.1997 р. № 400/97-ВР.

21. Про зовнішньоекономічну діяльність. - Закон України від 16.04.1991 р. № 959-XII.

22. Про систему оподаткування. - Закон України від 18.02.1997 р. № 77/97–ВР.

23. Про Порядок координації проведення планових виїзних перевірок фінансово-господарської діяльності суб’єктів підприємницької діяльності контролюючими органами. - Постанова КМУ від 29.01.1999 р. № 112.

24. Інструкція про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів. - Наказ ДПА України від 12.05.1994 р. № 37 (в редакції наказу від 02.04.1999 р. № 174), зі змінами та доповненнями.

25. Інструкція про порядок обліку платників податків. - Наказ ДПА України від 19.02.1998 р. № 80 (в редакції наказу від 17.11.1998 р. № 552), зі змінами та доповненнями.

26. Методичні рекомендації визначення сум податкових зобов’язань за непрямими методами. - Наказ ДПА України від 05.07.2002 р. № 312.

СЛОВНИК ТЕРМІНІВ

Активи- ресурси, контрольовані підприємством унаслідок минулих подій. Використання А., як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Акція- цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна в разі ліквідації акціонерного товариства.

Антидемпінгове мито (попереднє або остаточне) - особливий вид мита, що справляється в разі ввезення на митну територію України товару, який є об’єктом застосування антидемпінгових заходів (попередніх або остаточних).

Амортизація - систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації);

Бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними Податковим Кодексом;

Витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Вексель- цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику В. (векселедержателю). Випускаються два види В.: простий і переказний.

Види цінних паперів- акції, облігації внутрішніх республіканських і місцевих позик, облігації підприємств, казначейські зобов’язання республіки, ощадні сертифікати, векселі.

Виконавче провадження - сукупність дій органів і посадових осіб, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених законодавством.

Демпінг- продаж товарів за цінами, нижчими від контрактних на міжнародних товарних ринках, за умови, що низький рівень ціни не зумовлюється відповідним рівнем витрат виробництва цього товару.

Депозитарна діяльність - надання послуг щодо зберігання цінних паперів незалежно від форми їх випуску, відкриття та ведення рахунків у цінних паперах, обслуговування операцій на цих рахунках (включаючи кліринг і розрахунки за угодами щодо цінних паперів) та обслуговування операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів.

Депонент- юридична чи фізична особа, яка користується послугами зберігача на підставі договору про відкриття рахунку в цінних паперах.

Державний реєстр фізичних осіб- платників податків та інших обов’язкових платежів - автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які зобов’язані сплачувати податки, збори, інші обов’язкові платежі до бюджетів та внески до державних цільових фондів у порядку і на умовах, що визначаються законодавчими актами України.

Емісійний дохід - сума перевищення доходів, отриманих підприємством від первинної емісії (випуску) власних акцій та інших корпоративних прав, над номіналом таких акцій (інших корпоративних прав).

Емітент цінних паперів - юридична особа, яка від свого імені випускає цінні папери і зобов’язується виконувати обов’язки, що випливають з умов їх випуску.

Єдиний митний тариф України - систематизований звіт ставок мита, яким обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі цієї території.

Зобов’язання підприємства - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Інвестиція- господарська операція, що передбачає придбання основних фондів нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. І. поділяються на капітальні, фінансові та реінвестиції.

Облікова ставка Національного банку України - виражена у відсотках плата, що береться Національним банком України за рефінансування комерційних банків шляхом купівлі векселів до настання строку платежу з них і утримується з номінальної суми векселя. Облікова ставка є найнижчою серед ставок рефінансування і є орієнтиром ціни на гроші.

Основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік);

Пасивні доходи - доходи, отримані у вигляді процентів, дивідендів, страхових виплат і відшкодувань, а також роялті.

Податкове зобов’язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Торговий патент - державне свідоцтво, яке засвідчує право суб’єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу провадити такі види підприємницької діяльності:

•торговельна діяльність (за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток);

•діяльність з обміну готівкових валютних цінностей;

•діяльність із надання послуг у сфері грального бізнесу;

•діяльність із надання побутових послуг.

Торговий патент не засвідчує право суб’єкта підприємницької діяльності на інтелектуальну власність.

Фінансова інвестиція - операція, що передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів. Ф. і. поділяються на прямі та портфельні.

Фіксований сільськогосподарський податок - податок, який справляється з одиниці земельної площі у відсотках її нормативної грошової оцінки та сплата якого замінює сплату окремих податків і зборів;

Цінні папери - грошові документи, що засвідчують право володіння чи відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і здебільшого передбачають виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають із цих документів, іншим особам.