Види і характеристика каналів розподілу.

Поняття і основні елементи збутової політики.

Виробництво і споживання товару зазвичай розділено в часі й територіально. Для того щоб задовольнити потреби споживачів у повному розумінні, недостатньо виготовити товар, який потрібен споживачеві і продумати ефективну цінову політику. Крім того, товар має бути доставлений до споживача, по-перше, у потрібне місце, по-друге, у потрібний час, і по-третє, у потрібній кількості.

Отже, збут – це система, яка забезпечує фізичне переміщення товарів і послуг від виробника до споживача, з метою задоволення потреб споживачів і отримання комерційної вигоди.

Основні елементи маркетингової збутової політики.

Надійність поставки – здатність підтримувати необхідні умови для швидкого задоволення потреб клієнта.

Термін поставки – час з моменту замовлення до моменту його виконання (має бути витриманий).

Точність виконання замовлення – чи відповідає отриманий клієнтом товар зробленому замовленню.

Доступність інформації – здатність фірми відповідати на запит щодо стану виконання замовлення і наявності товару.

Пошкодження – чи значно відрізняється якість товару з моменту його виробництва і до моменту його надходження у продаж.

Легкість – легкість оформлення платіжних документів на товар, можливість їх поточного коректування або повернення або обміну.

Додаткові послуги – централізована доставка (доставка всього замовлення одночасно, а не частинами), інформування про нові товари, упаковка товарів, комплектування партій.

Види і характеристика каналів розподілу.

Система руху товару від виробника до споживача складається з внутрішніхта зовнішніх складових, сукупність яких формує так звані канали розподілу.

До внутрішніх відносяться збутові підрозділи фірми; служба сервісу; фірмові магазини.

До зовнішніх – транспортні організації, посередники, магазини.

Канал розподілу (збуту)– це організації або/та особи, які беруть на себе право власності на товар чи послугу або сприяють передачі цього права іншим фірмам чи особам на шляху руху товару від виробника до споживача.

До основних видів каналів розподілу належать прямі й непрямі.

Прямі канали розподілу пов’язані з просуванням товарів і послуг від виробника до споживача без залучення незалежних посередників. Прямий продаж здійснюється переважно через фірмові магазини („Михайло Воронін”).

Непрямі канали розподілу – це багаторівневі канали, які характеризуються використанням маркетингових посередників для здійснення продажу товару. Вони, переважно, використовуються підприємствами для збільшення своїх ринків і обсягів збуту.

Рівень каналу – це будь-який посередник, що виконує певну роботу з наближення товару (послуги) і права власності на нього до кінцевого споживача. Оскільки певну роботу виконує й сам виробник, й кінцевий споживач, вони також входять до складу будь-якого каналу.

Довжина каналу визначається за кількістю залучених посередників, ширина – за кількістю посередників на окремих етапах руху товару.

ОДНОРІВНЕВИЙ КАНАЛ включає в себе одного посередника. На споживчих ринках такими посередниками є роздрібні продавці.

ДВОРІВНЕВИЙ КАНАЛ включає в себе двох посередників. На споживчих ринках це оптові та роздрібні продавці.

ТРЬОХРІВНЕВИИ КАНАЛ включає в себе трьох посередників. Оптові, дрібно-оптові та роздрібні продавці.

Рішення про використання того чи іншого каналу розподілу приймається фірмою на основі врахування певних факторів.