Особливості філософії марксизму

Карл Маркс (1818-1883) і Фрідріх Енгельс (1820-1895) – творці марксизму.

Марксизм виник в середині ХІХ ст. як продовження вчень найвідоміших мислителів минулого.

Марксизм– ідеологічна течія, яка охоплює філософію, політичну економію і теорію революційного перетворення буржуазного суспільства в соціалістичне і комуністичне (т.з. науковий соціалізм).

Головним завданням цієї ідеологічної доктрини К.Маркс і Ф.Енгельс проголосили звільнення робітничого класу (пролетаріату) від експлуатації та побудову вільного від соціального гноблення суспільства.

У цьому плані вони виступили продовжувачами утопічних соціальних теорій (Томас Мор, Томмазо Кампанелла, Клод Сен-Симон, Шарль Фур’є), які зображували щасливе суспільство, побудоване на засадах соціальній рівності та вільної праці.

Три складові частини марксизму:

- філософія (діалектичний матеріалізм);

- політична економія;

- теорія соціалізму.

Філософія:

- вивчає найбільш загальні закони розвитку природи, суспільства та людського мислення;

- дає діалектико-матеріалістичне обґрунтування революційної перебудови суспільства.

Політична економія:

- вивчає закони суспільного виробництва матеріальних благ;

- дає економічне обґрунтування революційної перебудови суспільства.

Науковий соціалізм:

- вивчає закономірності та шлях переходу суспільства від капіталізму до соціалізму;

- дає соціально-політичне та духовне обґрунтування соціалізму.

Історичні передумови марксизму:

Суспільно-економічні:

- бурхливий розвиток капіталізму;

- розвиток промислового пролетаріату та зростання його революційності;

- загострення суспільного антагонізму між пролетаріатом та буржуазією.

Виникла потреба в теоретичному обґрунтуванні необхідності та шляхів докорінної зміни існуючого устрою, потреба в революційній теорії робітничого класу.

Ідейно-теоретичні:

Марксизм був підготовлений усім попереднім розвитком передової суспільно-політичної думки.

Джерела:

- німецька класична філософія;

- англійська політична економія;

- англійський та французький утопічний соціалізм.

Природничо-наукові:

Основа для діалектико-матеріалістичного світогляду.

Три великих наукових відкриття:

- закон збереження та перетворення енергії;

- теорія клітинного будування організмів;

- теорія біологічної еволюції Ч.Дарвіна.

Основні ідеї марксизму, їх новизна:

1. Органічне об’єднання матеріалізму та діалектики в єдину теорію (діалектичний матеріалізм): а) діалектичність притаманна перш за все самому матеріальному світу, а не тим ідеям, які відображають його в людській голові; б) діалектичний матеріалізм розглядає світ не тільки як матеріальний, який пізнається, але й як діалектичний - в різноманітності та взаємозв’язку, в єдності та протилежності, в постійному русі та розвитку;

2. Матеріалістичне поняття суспільства та його історії (марксизм поширив матеріалізм на суспільне життя і людську історію, відзначив роль практики як суспільно-історичної діяльності, що охоплює і процес пізнання: дозволяє людині перетворювати природний світ, розвиває та удосконалює самих людей, є джерелом пізнання).

3. Матеріальне життя суспільства ґрунтується на матеріальному виробництві, яке включає продуктивні сили і виробничі відносини.

4. Історичний розвиток суспільства зумовлений розвитком продуктивних сил (техніки) та виробничих відносин.

5. Стрижнем соціальної філософії К.Маркса є концепція базису і надбудови. На її основі в ХХ ст. сформулювалася соціологія знання – концепція, яка досліджує соціальну зумовленість знання, вплив суспільного буття на суспільну свідомість.

Обмеження вчення про базис і надбудову:

1. Сучасні соціологи сходяться на тому, що ідея базису і надбудови більш-менш відповідає стану речей, який склався в буржуазному суспільстві, коли економіка була вирішальним фактором суспільного життя. У добуржуазних суспільствах вона не відігравала такої ролі.

2. М.Вебер у “Протестантській етиці” переконливо довів, що моральні цінності можуть мати вирішальний вплив на розвиток економіки.

Отже, мова повинна йти не про однобічний вплив, а про взаємовплив. Наприклад, те, що Україна інтегрується в ринкову систему повільніше від країн Балтії, зумовлено поширенням у Балтії протестантизму і католицизму – релігій, які більше пристосовані до ринкової економіки.

3. Твердження про залежність ідей від економічних відносин справедливе передусім щодо політичної ідеології. Що ж стосується правових, моральних, релігійних і естетичних ідей, то узалежнення їх від економіки чи класів (інтерпретація їх як ідеологій) є дискусійним.

Інші недоліки філософії К.Маркса:

1. Не знайшла однозначного вирішення в соціальній теорії Маркса проблема співвідношення одиничного (особи, людини) і загального (соціального цілого, інституцій).

2. Філософія К.Маркса вкладається в контури традиції німецької класичної філософії. Успадкувала від неї раціоналізм як спосіб пояснення і осягнення дійсності. Віра в силу розуму, наукове знання, соціальний прогрес представлені тут максимально повно, що певною мірою визначило її оптимістичний характер і забезпечило широку підтримку вчення з боку багатьох послідовників. Однак, некласичною вона є по відношенню до інтерпретації філософії як ідеології.

3. Марксизм першим відкрито визнав класовий характер свого вчення (прямо заявив, що виступає з позицій робітничого класу, інтереси якого збігаються з інтересами усіх працівників).

4. В цілому марксизму властива переоцінка ролі матеріального фактора, зокрема економічного, у поясненні життєдіяльності суспільства. Значення свідомості, суб’єктивного фактора постійно підкреслювалось, але недостатньо враховувалося.

5. Через увесь марксизм проходить ідея знищення приватної власності.

6. Комуністичний ідеал не знайшов адекватної реалізації на практиці.

7. Релігія піддається нищівній критиці (“Релігія – опіум для народу”).

Значення марксизму

1. Одна з небагатьох спроб в історії людства дати цілісне розуміння об’єктивного світу, місця і ролі людини в ньому; показати взаємозв’язок матеріального і духовного світів, об’єктивного і суб’єктивного, природи і суспільства, розкрити найзагальніші закони розвитку природи, суспільства та людського мислення; спроба пояснити і змінити світ на практиці відповідно до сформульованих цілей та ідеалів.

2. Вперше за всю історію філософії розвиток суспільства розглядається з матеріалістичних позицій. Минуле і майбутнє людства постають як послідовний, закономірний процес зміни економічного устрою суспільства, розвитку спочатку матеріального, а вже потім духовного життя поколінь. (Ось чому філософію марксизму називають також історичним матеріалізмом).

3. Особливе місце посідає проблема людини (К.Маркс і Ф.Енгельс розглядають людину не лише як продукт природи, а й як соціальний феномен).

4. Важливим кроком у розвитку світової філософської думки стала розробка проблем практики (практика займала одне з центральних місць і трактується як матеріальна предметно-чуттєва, цілеспрямована діяльність людини, завдяки якій змінюється природний і суспільний світ, у тому числі і сама людина. Вищим рівнем практики К.Маркс і Ф.Енгельс вважали революційну зміну суспільних відносин. К.Маркс у “Тезах про Фейєрбаха” зазначав : “Філософи лише по-різному пояснювали світ, а справа полягає в тому, щоб змінити його”).

5. Виникнення і розвиток марксистської філософії – якісний стрибок в історико-філософському процесі. (Багато складних проблем буття людини, суспільства, природи, розвитку науки, методології пізнання і практики набули в ній принципово нової інтерпретації).

Ідеї філософії марксизму справили надзвичайно глибокий вплив як на розвиток філософської думки, так і на життя суспільства і продовжують функціонувати у духовній культурі ХХІ ст. Серед тих, хто займався розробкою філософських ідей марксизму, - філософи з відомими у світі іменами: угорець Д.Лукач (1885-1971 рр.), француз Ж.-П.Сартр (1905-1980 рр.), німці і водночас американці Е.Фромм (1900-1980 рр.) та Г.Маркузе (1898-1979 рр.), француз Л.Альтюссер (народ. 1918 р.), німець Ю.Хабермас (народ. 1928 р.), багато інших. Особливе місце належить В.Леніну (1875-1924 рр.), який намагався максимально використати філософію марксизму для створення теорії боротьби робітничого класу.

Основні праці К.Маркса: “Рукописи 1844 року”, “Капітал”, “Німецька ідеологія” (спільно з Ф.Енгельсом), “Тези про Фейєрбаха” тощо.

Основні праці Ф.Енгельса: “Діалектика природи”, “Людвіг Фейєрбах і кінець класичної німецької філософії”, “Роль праці в процесі перетворення мавпи в людину”, “Походження сім’ї, приватної власності та держави” тощо.