Закон про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку і професійного захворювання

Закон “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, якi спричинили втрату працездатності” (далі – Закон про соціальне страхування), вступив в дію з 1 квітня 2001 року. Закон визначаєправову основу, економічний механізм і організаційну структуру державного страхування.

Основні принципи страхування:

- обов'язковий порядок страхування усіх працівників, що навчаються і студентів учбових закладів, коли вони одержують професійні навики, а також добровільність страхування для осіб, що забезпечують себе роботою самостійно;

- сплата страхових внесків тільки роботодавцями;

- формування і витрачання страхових засобів на солідарній основі;

- управління страхуванням представниками працівників, роботодавців і державних органів на основі соціального партнерства і на паритетних засадах під наглядом держави;

- економічна зацікавленість суб'єктів страхування у поліпшенні умов і безпеки праці;

- надання державних гарантій застрахованим громадянам у реалізації їх прав.

Суб'єкти страхування– застраховані громадяни, а в окремих випадках члени їх сімей та інші особи, страхувальник і страховик. Застрахованою є особа, на користь якої здійснюється страхування. Страхувальником є роботодавець, а в окремих випадках – застраховані особи. Страховиком є Фонд соціального страхування. Об'єктом страхування є життя застрахованого, його здоров'я і працездатність.

Коло осіб, які підлягають обов'язковому страхуванню:

- ті, які працюють на умовах трудового договору (контракту);

- ті, які навчаються, і студенти учбових закладів, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти, які привернуті до яких-небудь робіт під час, перед або після занять; під час занять, коли вони набували професійних навичок; у період проходження виробничої практики (стажування), виконання робіт на підприємствах;

- ті, які знаходяться у виправно-трудових установах і притягуються до трудової діяльності за фахом.

Для страхування працівника від нещасного випадку не потрібна його згода або заява. Страхування здійснюється в безособовій формі. Сам факт надходження на роботу або в учбовий заклад людини свідчить про те, що він застрахований, незалежно від фактичного виконання роботодавцем своїх зобов'язань по сплаті страхових внесків.

Добровільно, за письмовою заявою, можуть застрахуватися від нещасного випадку у Фонді соціального страхування:

- священнослужителі, церковнослужителі, а також особи, які працюють у релігійних організаціях на виборних посадах;

- особи, які забезпечують себе роботою самостійно;

- громадяни – суб'єкти підприємницької діяльності.

Термін страхування починається з дня, який наступає після дня прийому заяви за умови сплати страхового внеску. Страхування припиняється, якщо страховий внесок не перерахований до Фонду протягом трьох місяців з дня подачі заяви.

Страховим випадкомє нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання. Нещасний випадок на виробництві– це обмежена в часі подія або раптова дія на працівника небезпечного виробничого чинника або середовища, що відбулася у процесі виконання ним трудових обов'язків, унаслідок яких нанесена шкода здоров'ю або наступа смерть. До професійного захворюваннявідноситься захворювання, яке виникло унаслідок професійної діяльності застрахованого та обумовлена винятково або переважно дією шкідливих речовин і певних видів робіт й інших чинників, пов'язаних з роботою. Нещасний випадок або професійне захворювання, що відбулися унаслідок порушення актів про охорону праці застрахованим, також є страховими випадками. Перелік обставин, при яких наступає страховий випадок, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Фонд соціального страхування– некомерційна самокерована організація, діюча на підставі статуту, який затверджується її правлінням. Управління Фондом здійснюють правління і виконавча дирекція Фонду. До складу правліннявключаються представники трьох сторін: держава, застраховані особи, роботодавці. Правління призначає виконавчу дирекцію. Виконавча дирекція є постійно діючим органом правління Фонду. Робочими органамиє управління в Автономній республіці Крим, областях, містах Київ і Севастополь, відділення в районах і містах обласного значення.

Беручи участь в реалізації державної політики у сфері соціального захисту людей праці, Фонд:

- повністю відшкодовує шкоду, заподіяну працівнику каліцтвом або іншим пошкодженням здоров'я, виплачує йому або членам його сім'ї одноразову допомогу, втрачений заробіток у разі тимчасової непрацездатності, пенсію при частковій втраті працездатності, пенсію у разі смерті потерпілого, організовує похорони померлого, оплачуює пов'язані з цим витрати;

- організовуєлікування потерпілих, їх перекваліфікацію, працевлаштування осіб з відновленою працездатністю;

- надаєдопомоги інвалідам у рішенні соціально-побутових питань, організовує їх участь у суспільному житті і т.п.

Надання соціальних послуг і виплат потерпілому і особам, що знаходяться на його утриманні, не залежить від того, зареєстроване підприємство, на якому відбувся страховий випадок, у Фонді соціального страхування чи ні, травмування потерпілого відбулося з його вини чи ні. При настанні страхового випадку потерпілому відшкодовується шкода у вигляді страхових виплат.

З метою профілактикитравматизму і професійної захворюваності Фонд соціального страхування здійснює наступні заходи:

- надаєдопомоги підприємствам і організаціям у створенні і реалізації ефективної системи управління охороною праці;

- перевіряєстан профілактичної роботи і охорони праці на підприємствах;

- береучасть у розслідуванні нещасних випадків і професійних захворювань; розробці і реалізації національної і галузевих програм поліпшення стану умов праці і виробничого середовища; у здійсненні наукових досліджень у сфері охорони і медицини праці, організації розробки і виробництва засобів індивідуального захисту працюючих, виконує інші роботи.

Виконання функцій Фонду соціального страхування з профілактики травматизму і профзахворювань покладається на страхових експертів з охорони праці. Страховими експертамиможуть бути особи з вищою спеціальною освітою з охорони праці або особи з вищою технічною або медичною освітою, які мають стаж роботи на підприємстві не менше трьох років і відповідне посвідчення, що видане спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади.

Страхові експерти з охорони праці мають право:

- безперешкодно і у будь-який час відвідувати підприємства для перевірки стану умов і безпеки праці, а також для проведення профілактичної роботи з цих питань;

- у складі відповідних комісій беруть участь у розслідуванні нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, а також у перевірці знань з охорони праці працівників підприємства;

- одержувати від роботодавців пояснення та інформацію, зокрема у письмовій формі, про стан охорони праці;

- брати участь у роботі комісій із питань охорони праці підприємства;

- вносити власникам підприємств, органам виконавчої влади, державного нагляду за охороною праці подання про порушення законодавства про охорону праці, вимагати вживання економічних санкцій або залучення до відповідальності посадовців, які допустили ці порушення, а також заборони подальшої експлуатації робочих місць, ділянок і цехів, робота яких погрожує здоров'ю або життю працівників;

- складати протоколи про адміністративне правопорушення у випадках, передбачених законом;

- брати участь як незалежні експерти у роботі комісій з випробування і прийому до експлуатації виробничих об'єктів, засобів виробництва та індивідуального захисту, апаратури і приладів контролю.

Нагляд за діяльністю Фонду здійснює наглядова рада. Задача нагляду – забезпечення виконання Фондом його статутних задач і цільового використання засобів цього Фонду. До складу наглядової ради входять 15 осіб (у рівній кількості представники держави, застрахованих осіб і роботодавців). Від держави у наглядовій раді беруть участь представники відповідних спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади.

Державний нагляду сфері страхування від нещасного випадку здійснюють спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади. Направляє і координує роботу цих органів Кабінет Міністрів України. Метою нагляду є контроль виконання страхувальниками і Фондом вимог законодавства про страхування від нещасного випадку.