Трудовий договір про роботу за сумісництвом

Сумісництво - це виконання працівником, крім своєї основної роботи, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час, на тому ж або іншому підприємстві. З цього визначення випливає добровільний характер роботи за сумісництвом. Вона передбачає існування двох трудових договорів: перший – за основним місцем роботи, другий – за сумісництвом.

Для роботи за сумісництвом згоди власника або уповноваженого ним органу за основним місцем роботи не потрібно. Обмеження на сумісництво можуть запроваджуватись керівником підприємств разом з профспілкою лише щодо працівників окремих професій та посад, зайнятих на важких роботах, додаткова робота яких може призвести до наслідків, що негативно позначиться на стані їхнього здоров’я та безпеці виробництва. Обмеження також встановлюється для вагітних жінок та осіб до 18 років.

Працівник, який приймається на роботу за сумісництвом, повинен пред’явити паспорт та інші документи, передбачені законодавством. Трудова книжка не вимагається.

Запис у трудову книжку відомостей про роботу за сумісництвом проводиться за бажанням працівника власником або уповноваженим ним органом за місцем основної роботи.

Оплата праці сумісників здійснюється за фактично виконану роботу.

Від сумісництва необхідно відрізняти суміщення професій (посад). Суміщенням професій (посад) вважається виконання роботи за декількома професіями на одному і тому ж підприємстві чи в організації протягом робочого дня нормальної тривалості.

Трудовий договір з фізичною особою-роботодавцем

Відповідно до статті 24¹ КЗпП України у разі укладення трудового договору між працівником і фізичною особою, фізична особа повинна у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий договір у державній службі зайнятості за місцем свого проживання у порядку, визначеному Міністерством праці та соціальної політики України.

Реєстрації підлягають трудові договори фізичних осіб суб’єктів підприємницької діяльності без створення юридичної особи з правом найму працівників та фізичних осіб для виконання роботи, пов’язаної з наданням послуг (няня, кухар).

Наймані працівники, що працюють у фізичної особи, підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню. На таких працівників поширюється трудове законодавство.