Сучасне уявлення про генетичний код.

1. Немає впевненості, що 3-я буква кодуючого триплету рівнозначна всім іншим. При кодуванні ряду амінокислот (лей, про, арг, тир, вал) третя буква не має значення. Це піддає сумніву принцип «виродженості коду».

2. У світі сучасних даних, принаймні у відношенні до вірусів, принцип неперекриваємості генетичного коду не підтвердився. Виявилося, що одна і таж ділянка ДНК кодує 2 або 3 різних білки принципом переміщення рамки зчитування.

3. Безперервність коду також береться під сумнів. У багатих генах виявлені не кодуючи ділянки (інтрони).

4. Збереглася лише властивість універсальності генетичного коду. Канонічність цього поняття проіснувала до 1980 р. На даний час відомо, що в геномах мітохондрії існують варіанти генетичних кодів, відмінних від універсального. Загальним для мітохондріальних геномів евкаріот, крім рослин, виявилося те, що термінуючий кодон UGA використовується для кодування триптофану. Крім того, ізольований кодон AUA кодує метіонін у мітохондріях ссавців, дрозофіли і дріжджів.

5. Принцип колінеарності зазнав перегляду.

Послідовність амінокислот у синтезованому пептидному ланцюгу визначається послідовністю нукледтидів (+) - ланцюга ДНК. Таке явище отримало назву колінеарності. Донедавна це було канонічним принципом генетичного коду. Самим вражаючим було те, що ділянки ДНК, що кодують такі білки, як глобін, імуноглобін, овальбуміни й ін., розірвані некодуючими фрагментами, що вирізаються при дозріванні мРНК. Виявилося, що така мозаїчна структура - спільна особливість більшості розшифрованих генів евкаріот. Це торкалося також генів, які кодують тРНК і рибосомні РНК. Фрагменти ДНК, що розділяють кодуючи послідовності, стали називати інтронами, а кодуючі екзонами. Було доведено, що в деяких випадках інтрони кодують фрагменти сплайсингу.

Інтрони, на відміну від екзонів, мають особливий склад динуклеотидів. У екзонів частіше зустрічається послідовність СС і GC, у інтронів - ТТ, AT, ТА, АА, що переважно входять до складу найбільш зігнутих ділянок ДНК, що ініціює формування нуклеосом. Таким чином, інтрони - це не пасивні структури у складі мозаїчної будови генів евкаріот. Їх участь у формуванні кінцевого транскрипта може реалізуватися в альтернативній транскрипції та альтернативному сплайсингу. Зрозуміло, що такі альтернативні варіанти не залишають місця для колінеарності.

6. Додатково виявлена нова властивість універсальності генетичного коду - мандруючі гени. Дослідження вірусів виявило наявність сегмента С, який здатний повертатися на 180° в залежності від функціонального стану. Дослідження показали, що у залежності від повороту цього сегмента відбувається активація або інактивація генів вірулентності і здатності вірусу прикріплюватися до оболонки бактерійної клітини.